Вимоги за призначенням

Инструкция по заполнению учетной формы № 043/у

МЕДИЦИНСКАЯ КАРТА СТОМАТОЛОГИЧЕСКОГО БОЛЬНОГО

Медицинская карта стоматологического больного заполняется при первичном обращении больного в поликлинику: паспортные данные — медицинской сестрой в кабинете первичного врачебного осмотра или регистратором.

Диагноз и все последующие разделы карты заполняются непосредственно лечащим врачом соответствующего профиля.

В строке «диагноз» на титульном листе карты лечащим врачом проставляется окончательный диагноз после окончания обследования больного, производства необходимых клинико-лабораторных исследований и их анализа. Допускается последующее уточнение диагноза, расширение или даже изменение его с обязательным указанием даты. Диагноз должен быть развернутым, описательным и только по заболеваниям челюстно-лицевой области. Обще-соматические заболевания отражаются в строке «Анамнез жизни».

Под зубной формулой вписываются дополнительные данные относительно зубов, костных тканей альвеолярных отростков (изменение их формы, положения и т. д. и т. п.), прикуса.

В раздел «лабораторные исследования» вносят результаты примененных дополнительных необходимых исследований, проведенных по показаниям для уточнения диагноза.

Записи повторных обращений пациента с данным заболеванием, а также в случае обращений с новыми заболеваниями производятся в дневнике карты.

Завершает ее «эпикриз» (краткое описание результатов лечения) и предлагаемые лечащим врачом практические рекомендации (наставления).

В стоматологической поликлинике, отделении или кабинете на больного заводится только одна медицинская карта, в которой производятся записи всеми врачами-стоматологами, к которым больной обращался. При обращении к другому специалисту, например, врачу стоматологу-ортопеду или ортодонту может возникнуть необходимость внесения изменений в диагноз, дополнений в зубную формулу, в описание стоматологического статуса, обще-соматических данных, а также запись всех этапов лечения со своим самостоятельным исходом и наставлениями. С этой целью необходимо брать вкладыш* с вписанным тем же номером карты и прикрепить к уже ранее заведенной.

При повторных обращениях к специалистам любого профиля через год-два необходимо вновь взять вкладыш (первый лист медицинской карты), отразив в нем весь статус.

2.1.1 Спроектований двигун застосовується в електроприводах різних пристроїв, механізмів і машин, у тому числі в приводах верстатів, компресорах і вентиляторах різного призначення, системах автоматичного керування, приводах нестандартного устаткування, під’ємно-транспортних машинах, в будівельній техніці, виробах, що відносяться до товарів народного споживання.

2.1.2 Двигун виконується на номінальну напругу 380 В (Y), при частоті 50 Гц.

2.1.3 Вид кліматичного виконання УХЛ, категорія розміщення 4 по ГОСТ 15150 і ГОСТ 15543.1.

2.1.4 Двигун повинен відповідати вимогам ГОСТ 183, цих технічних умов і комплекту документації згідно специфікацій.

2.1.5 Матеріали і комплектуючі, які використовуються для виготовлення двигуна повинні відповідати вимогам стандартів і технічним умовам на ці матеріали і комплектуючі вироби.

2.2 Технічні вимоги

2.2.1 Основні номінальні параметри електродвигуна повинні відповідати вказаним в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Номінальні параметри електродвигуна

Найменування параметра	Номінальні значення
Потужність РN, кВт Напруга (лінійна) UN, В Частота живильної мережі fs, Гц Частота обертання (синхронна) ns, об/хв Ковзання, s	0,75 0,048

Закінчення табл. 2.1

Найменування параметра	Номінальні значення
Коефіцієнт корисної дії (ККД), h N Коефіцієнт потужності, cosj N Кратність пускового моменту, М 1/ MN Кратність пускового струму, I 1/ ISN Перевантажувальна здатність, Мmax / MN	0,71 0,7 1,9 4,1 2,35
Примітка. Граничні відхилення параметрів номінальних значень по ГОСТ 183.

2.2.2 Параметри двигунів, які вказані в таблиці 1.1, відповідають температурі оточуючого повітря від 1°С до 45°С і висоті над рівнем моря до 1000 м.

2.2.3 Габаритні, установочно-приєднувальні розміри прив’язані до висоти осі обертання та регламентуються ГОСТ 18709. Граничні відхилення на установочно-приєднувальні розміри регламентовані ГОСТ 8592.

2.3 Конструктивно-технічні вимоги

2.3.1 Електродвигуни повинні безвідмовно працювати в наступних умовах:

1) при температурі оточуючого повітря від 35°С до 1°С і відносній вологості 80% при 25 °С – для кліматичного виконання УХЛ4 по ГОСТ 15150 і ГОСТ 15543.1;

2) при висоті над рівнем моря до 1000 м.

3) навколишнє середовище невибухонебезпечне, не містить струмопро-відного пилу, не містить парів речовин, що шкідливо впливають на ізоляцію. Запилення повітря не більше 10 мг/м³.

2.3.2 Умови експлуатації двигуна у частині впливу механічних факторів зовнішнього середовища по групі М8 ГОСТ 17516.

2.3.3 Номінальний режим роботи S1 ГОСТ 183.

2.3.4 Ступінь захисту двигуна IР44 за ГОСТ 17494.

2.3.5 Спосіб охолодження двигуна IC0141 за ГОСТ 20459.

2.3.6 Ізоляція класу нагрівостійкості F за ГОСТ 8865.

2.3.7 Рівень шуму ‑ за ГОСТ 16372.

2.3.8 Норми власної вібрації за ГОСТ 16921.

2.3.9 Двигун повинен мати струмоввід, розташований на станині.

2.3.10 Опір ізоляції обмотки статора від корпуса і між обмотками при нормальних кліматичних умовах зовнішнього середовища, повинен бути не менше 5 МОм, при температурі близькій до робочої – не менше 1 МОм.

2.3.11 Двигуни з вбудованим температурним захистом повинні мати вмонтоване в обмотку статора коло терморезисторів.

2.3.12 Для двигуна встановлюються наступні показники надійності:

1) середній ресурс до капітального ремонту не менше 20000 год.;

2) середній наробіток до відмови не менше 25000 год.;

3) середній термін служби до списання не менше 20 років.

2.4 Комплектність

2.4.1 У комплект постачання входять:

1) двигун зі шпонкою – 1 шт.;

2) паспорт – 1 шт.;

3) технічний опис і інструкція з експлуатації.

Дата добавления: 2014-11-29