Опитування

Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей — респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, регістрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпре­тацію.

За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють:

— письмові (анкетування) й усні (інтерв’ю) опитування;

— в цільових аудиторіях (гля­дачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т.ін.);

— очні (особисті) й заочні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону);

— групові й індивідуальні і т.ін.

Найбільш поширений вид опитування — анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15—20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета — це система запитань, об’єднаних єди­ним дослідницьким задумом і спрямованих на з’ясування кіль­кісно-якісних характеристик об’єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Одним з видів опитування є інтерв’ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв’ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання.

Розрізняють три види інтерв’ю:

— формалі­зоване

— фокусоване

— вільне.

Ще одним з видів опитування є метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група осіб (експертів), які відбираються за такими ознаками:

- професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо);

- результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами.

Враховуються також громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного життя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань — анкети або бланк-інтерв’ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв’ювання експертів.

Дата добавления: 2014-11-29