Про особливості та порядок розтину трупів дітей раннього віку, новонароджених, мертвонароджених, викиднів та плацент

ІНСТРУКЦІЯ

Додаток 11

Лікувально-профілактичної допомоги А. Картиш

Начальник Головного управління

При патологоанатомічому дослідженні трупів дітей раннього віку, новонароджених, мертвонароджених та викиднів при розтині черепа необхідно зберегти непошкодженими синуси твердої мозкової оболонки. Відсепарувавши шкіру голови гострим шляхом, ножицями, кінці яких загнуті під кутом, робиться отвір в ділянці лямбдовидного шва і по горизонтальній лінії проводиться розріз тім'яної та лобової кісток разом з твердою моз­ковою оболонкою. Дійшовши до середини лобової кістки, кінці ножиць повертають назад і розрізають лобову та тім'яну кістки вздовж лобового та стріловидного шва на віддалі 1 см від останнього.

Потім розріз ведуть по лямбдовидному шву до зроб­леного раніше в ньому отвору. Такий же розріз робиться і з другого боку, після чого посередині черепа залишаєть­ся кісткова пластинка шириною близько 1,5-2 см вздовж стріловидного шва з серповидним відростком твердої мозкової оболонки. Обережно відсовуючи рукою кожну півкулю мозку, уважно оглядаються намет мозочка та серповидний відросток, бо в цих місцях найбільш часто зустрічаються розриви та крововиливи внаслідок поло­гової травми. Виділивши окремо кожну півкулю, пере­різується намет мозочка біля краю піраміди вискової кістки і видобувається стовбурова частина мозку разом з мозочком та довгастим мозком. Можливі й інші методи розтину черепа, що гарантують від штучних посмертних пошкоджень його вмісту.

Хребет досліджується в усіх випадках для визначення міри його розтягування. Воно проявляється надзвичай­ною рухомістю хребців у шийному та грудному відділах по поздовжній осі хребта, а також крововиливами в пе­редню поздовжню зв'язку відповідного міжхребцевого диска. Канал хребця розтинається не з боку спини, як у дорослих, а спереду після видалення органокомплексу. Для цього роз'єднують тіла III та IV хребців, вводять в хребцевий канал бранші гострокінцевих ножиць, зігнутих по площині, і розрізають дужки хребців з однієї та з другої сторони. Після видалення тіл хребців оглядають епідуральний простір, спинномозкові корінці та міжхребцеві вузли, потім витягують спинний мозок і досліджують його на всьому протязі.

При розтині передньої стінки живота для збереження цілості пупкових судин середній розріз закінчується на 1-1,5 см вище пупкового кільця. Звідси ведуться два розрізи в напрямі внутрішньої третини пахових складок. При підніманні шкірно-м'язового трикутника, що при цьому утворився, пупкова вена натягується. Вона розти­нається поздовжнім розрізом до воріт печінки. Пупкові артерії, що лежать по боках, оглядаються на поперечних розрізах. При підозрі на можливість пупкового сепсису з вмісту кожної судини або із зіскобу з поверхні інтими робляться мазки для бактеріального /бактеріоскопічного/ дослідження. Пупкові судини для гістологічного дослідження беруться в усіх випадках.

Обов'язково досліджується на поздовжніх розрізах нижній епіфіз стегна, де відмічаються ядра окостеніння та визначається стан лінії окостеніння хряща між епіфі­зом та діафізом.

Трупи викиднів масою тіла від 500 г і більше, новонароджених, мертвонароджених та дітей, що померли без­посередньо після пологів, доставляються в патологоанатоміче бюро (відділення) разом з послідом. При дослід­женні посліду відмічається його цілість, вага, форма, місце відходження пуповини, її діаметр та довжина. Обов’язково проводяться гістологічні дослідження оболонок, пуповини та плаценти (оболонка 1-2 шматочки, пуповина 2-3 шматочки, плацента 6-12 шматочків з різних зон).

Дата добавления: 2014-11-29