Домашнє господарство. Виробництво

1 Суть поняття "домогосподарство". Функції домогосподарства.

2 Сімейний бюджет. Структура доходів і видатків сім’ї.

3 Виробництво та його фактори.

4 Структура та форми організації виробництва.

Суть поняття "домогосподарство". Функції домогосподарства. Основними суб'єктами економічної діяльності є домашнє господарство, підприємства, держава. Поняття "домогосподарство" охоплює господарство сім'ї будь-яких розмірів. Це господарство і великих родин, що об’єднує кілька поколінь, і окремої людини, що має певну власність і здійснює господарську діяльність.

Функції домогосподарства:

- задоволення матеріальних, господарсько-побутових потреб людини;

- реалізація емоційних і соціально-психологічних потреб;

- відтворення населення, структури і якості трудових ресурсів суспільства (домашнє виховання дітей, навчання у школі, училищі, ліцеї, вузі);

- споживання вироблених товарів та послуг, забезпечення розширеного виробництва в країні (через заощадження і приватні інвестиції).

Домогосподарства та фірми співпрацюють на споживчому ринку і ринку виробничих ресурсів. На споживчому ринку домашнє господарство є покупцем товарів і послуг. На ринку ресурсів – продавцем. Так відбувається обмін – товари і ресурси рухаються від продавців до покупців, а грошові потоки – у протилежному напрямі. Домогосподарства використовують гроші для купівлі товарів і послуг. Ці витрати одночасно стають доходами підприємств.

Оскільки бізнес є сферою економічної активності населення, то саме його доходи є джерелом формування сукупних доходів населення. Ці доходи утворюються на ринку економічних ресурсів. З одного боку це є сукупні доходи домогосподарств, а з іншого – кінцеві витрати бізнесу на оплату ресурсів.

Сімейний бюджет. Структура доходів і видатків сім’ї. Сімейний бюджет – це план доходів і витрат сім’ї на певний період. Складається сімейний бюджет із доходної та видаткової частини. Доходи сім’ї поділяють на:

- постійні (доходи від підприємницької діяльності, зарплата, пенсії, стипендії, субсидії, рента, банківські відсотки).

- тимчасові і одноразові (премії, спадщина, подарунки, гроші взяті в борг, виграні в лотерею).

Видатки поділяють на:

- первинні (неминучі) – видатки на задоволення фізіологічних потреб людини (одяг, їжа, плата за житло, комунальні послуги);

- вторинні – купівля власних автомобілів, будинків, електронної апаратури. Сюди належать і заощадження.

Враховуючи сімейний бюджет, зміну структури доходів і видатків в сім’ї існує закон Енгеля, який доводить, щозі зростанням доходів сім'ї питома вага видатків на харчування знижується, частка видатків на одяг і житло, комунальні послуги змінюється мало, а витрати на задоволення культурних потреб та інших нематеріальних потреб помітно зростають.

Виробництво та його фактори. Процес створення продуктів і вся діяльність з приводу того, щоб вироблені продукти стали доступними споживачам називається виробництвом. Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин між людьми. Для здійснення виробництва людина бере з природи матеріали, використовує землю, воду, атмосферу.

У процесі виробництва люди вступають у відносини між собою з приводу привласнення ресурсів, організації виробничого процесу, управління. Такі відносини називають виробничими.

Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називають економічними ресурсами, або факторами виробництва. Економічні ресурси складаються з усього того, що необхідно для виробництва потрібних людям товарів і послуг. Це – різне устаткування, обладнання, інструменти, різні види праці, земля, корисні копалини тощо.

Економічні ресурси поділяють на дві групи:

- матеріальні ресурси – земля і капітал;

- людські ресурси – праця і підприємницький хист.

Земля – це всі природні ресурси, що існують незалежно від волі людини й використовуються нею у виробництві. Це сама земля, ґрунт, земні надра, ліси, а також водні ресурси.

Природа постачає людині усі ті матеріали, з яких та виробляє життєві блага і ті сили, які людина використовує у процесі виробництва (сила вітру, води, атома). Земля - вихідний фактор виробництва, без якого неможлива господарська діяльність.

Капітал – все те, що створено людиною й застосовується нею у виробництві, тобто усі засоби виробництва.

Засоби виробництва – це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці. Все те, за допомогою чого відбувається процес праці, називається засобами праці. До засобів праці належать виробничі будівлі, залізниці, шляхи, машини, інструменти, обладнання. Те, над чим працює людина, те, що вона перетворює в результат праці, називається предметами праці, наприклад, сировина, матеріали, з яких буде виготовлятися продукт.

Виділяють реальний капітал, який дійсно бере участь у процесі виробництва, та фінансовий капітал (кошти), що обслуговує цей процес, але в ньому безпосередньо участі не бере.

Праця – це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві. Розвиток національної економіки та її результативність залежить від кількості та якості праці. Кількість праці залежить від чисельності населення його вікового та статевого складу, здоров'я, господарської активності.

Якість праці визначається освітнім і професійним рівнем працівників, поділом праці, ступенем особистої свободи.

Підприємницький хист – здатність деяких людей створювати господарські організації, об’єднувати інші види виробничих ресурсів для більш раціонального виробництва благ.

Підприємець виконує такі функції:

- організовує поєднання ресурсів (землі, праці, капіталу) в єдиний процес виробництва;

- підприємець ухвалює рішення у процесі ведення бізнесу;

- підприємець – це новатор, який запроваджує у виробництво нові продукти;

- підприємець – це людина, що ризикує.

У своєму розвитку виробництво пройшло такі технологічні етапи:

- реміснича технологія.

- машинне виробництво.

- автоматизоване виробництво.

Структура та форми організації виробництва. Розглядаючи структуру виробництва, слід зазначити, що виробництво поділяють на:

- матеріальне виробництво – охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, громадське харчування);

- нематеріальне виробництво — охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров'я, освіта і т.д.).

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Одні види виробничої діяльності тісно пов'язані з іншими або походять одні від одних. Тому розрізняють:

- первинне виробництво – ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісозаготівля, рибальство);

- вторинне виробництво – це галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво;

- третинне виробництво (виробнича інфраструктура) – галузі, які обслуговують виробництво (транспорт, зв'язок, торгівля).

Структура виробництва у будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Поділ праці – це спеціалізація окремих виробників, територій, країн на випуску певних товарів і послуг. Розрізняють професійний та технічний поділи праці.

Професійний поділ робив можливим товарообмін між виробниками і зумовив їх взаємну залежність.

Технічний поділ праці характерний для підприємств, де багато людей виконують одноманітні робочі операції або процеси. Він сприяє ефективному використанню машин і обладнання та обумовлює спеціалізацію виробництва.

Основні форми суспільної організації виробництва:

- концентрація – зосередження виробництва на великих підприємствах. Концентрація дає можливість повніше використовувати нову техніку, поліпшувати якість продукції, на великих підприємствах дає більше можливостей для маневрування грошовими і матеріальними ресурсами, сприяє зниженню собівартість продукції;

- спеціалізація – закріплення людей за певними видами виробництва. Спеціалізація може здійснюватись на загальнонаціональному рівні (легка, харчова промисловість і т.д.) і в межах одного підприємства, де окремі люди зосереджуються на створенні певних деталей, і в межах окремої галузі;

- комбінування – послідовна обробка сировини з наступним виготовленням готового продукту (поширене в металургії: виготовлення з залізної руди чавуну, сталі і прокату);

- кооперування – налагодження співпраці між підприємствами.

Дата добавления: 2014-11-29