Рівноважний рівень національного виробництва

Національне багатство та його структура.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА. ХАРАКТЕРИСТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

МАКРОЕКОНОМІКА

Тестові завдання третього рівня складності

1 Головною метою стимулюючого маркетингу є:

А) створення попиту; Б) підтримання задовільного попиту; В) стимулювання попиту; Г) відновлення попиту, що знизився; Д) забезпечення попиту.

2 Який з напрямків маркетингового дослідження допомагає визначити керівництву компанії найбільш ефективні способи впливу на споживача, підвищення його інтересу до продукції:

А) аналіз форм і каналів збуту; Б) дослідження ринку підприємства; В) рекламної компанії; Г) вивчення конкурентів; Д) правильна відповідь відсутня.

3 Започатковуючи власну справу і визначаючи маркетингову політику свого підприємства, Ви, в першу чергу, звернете увагу на:

А) якість ваших виробів;

Б) потреби споживачів;

В)асортимент продукції;

Г) місце розташування потенційних ринків збуту продукції;

Д) величину майбутніх прибутків.

4 До основних витратних методів ціноутворення належать:

А) визначення ціни з орієнтацією на попит;

Б) метод „середні витрати плюс прибуток";

В) визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

Г) визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни;

Д) встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку.

5 До маркетингових методів ціноутворення належать:

А) розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

Б) метод „середні витрати плюс прибуток";

В) визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

Г) метод мінімальних витрат;

Д) метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї.

2 Національна економіка та її структура.

3 Характеристика обсягу національного виробництва.

Національне багатство та його структура. Національне багатство – це сукупність створених і нагромаджених в країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, а також природних ресурсів, якими володіє нація (народ). Національне багатство включає два основні компоненти: матеріальні і нематеріальні.

У складі матеріальних компонентів національного багатства виділяють суспільну, або створену працею людини, частину (виробничий капітал; господарські і побутові надбання домашніх господарств; майно фірм, заводів, фабрик тощо) і природне багатство (природні ресурси; географічне розташування країни).

Оскільки на розвиток нації впливають безліч чинників, пов’язаних не лише з матеріальною сферою діяльності суспільства, а й духовним, етнічними і культурним розвитком, то до національного багатства сучасні економісти зараховують також нематеріальні його складові (духовні та культурні цінності, освітній, кваліфікаційний рівень, науковий потенціал, інформаційні та інтелектуальні ресурси тощо). Національне багатство є найважливішим узагальнюючим показником економічної могутності країни, джерелом соціально-економічного прогресу.

Облік національного багатства України відбувається за методами прямого підрахунку (дані інвентаризації, бухгалтерська та статистична звітність), враховуються такі чинники: основні та оборотні виробничі фонди, тобто фонди матеріального виробництва, що складаються із засобів праці (машин, устаткування, транспортних механізмів, будівель виробничого призначення та ін.) і предметів праці, які пройшли обробку (сировина, паливо, матеріали); так звані невиробничі фонди суспільства, тобто основні фонди соціальної сфери, до яких відносяться той житловий фонд та фонди культурно-побутового призначення, що належать державним, колективним та громадським організаціям; особисте (споживче) майно населення (в тому числі й житловий фонд) та засоби виробництва, що перебувають у його власності. Крім того, до цих чинників належать товарні запаси виробничого призначення на підприємствах сфери матеріального та нематеріального виробництва; державні резерви, в тому числі й страхові; золотий та валютний запаси; матеріальні запаси для потреб оборони; природні ресурси, наявні у виробничому процесі, — сільськогосподарські угіддя, ліси, корисні копалини, гідроенергетичні ресурси.

Нематеріальне багатство включає: професійні, інтелектуальні та фізичні здібності людей; теоретичні та практичні знання, досвід, уміння і навички; освітній, культурний і морально-етичний потенціал суспільства; досягнення науки, техніки та управління, науково-управлінський потенціал; сукупність духовних, культурних, художніх та літературних цінностей. Зміст складових частин національного багатства та питома вага їх не залишаються незмінними.

Рівень економічного і людського розвитку країни, та показники за допомогою яких їх можна визначити. Країни світу відрізняються між собою за рівнем соціально-економічного розвитку, який можна виміряти і порівняти за допомогою узагальнюючих показників. Найпоширенішим показником економічного розвитку країни є величина її валового внутрішнього продукту (ВВП) у розрахунку на душу населення. Цей показник відображає загальну вартість товарів і послуг, вироблених та спожитих у країні впродовж року і умовно поділеного на кожного мешканця.

Проте показник ВВП не зовсім точно оцінює рівень життя, бо він не враховує відмінностей у вартості товарів та послуг (у різних країнах за ті самі гроші можна купити різну кількість товарів). Тому для порівняння рівня життя в різних країнах показник ВВП корегується залежно від купівельної спроможності грошової одиниці.

Організація об’єднаних націй (ООН) для оцінки досягнутого країною загального рівня розвитку розробила такий показник, як “Індекс людського розвитку” (ІЛР). Він розраховується на основі трьох найважливіших складових людського розвитку: тривалість життя, рівень освіти та скорегований стосовно купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення.

ІЛР має значення від 0 до 1. Ті країни, де цей показник перевищує 0,8 вважаються країнами з високим рівнем розвитку людини. Країни, в яких індекс становить 0,5 – 0,8 зараховуються до країн із середнім розвитком людини. Країни, в яких ІЛР має значення менше 0,5 вважаються такими, що мають низький рівень розвитку людини.

Економічний потенціал країни – це характеристика можливості економіки у виробництві матеріальних благ, наданні послуг, задоволенні економічних потреб суспільства. Він включає потенціал використання всіх ресурсів: основних виробничих фондів, трудових, матеріальних, природних, фінансових та інших. Економічний потенціал пов’язаний з можливостями всіх фаз суспільного виробництва: безпосередньо виробництва, розподілу, обміну і споживання. Ефективність його використання залежить від економічної системи, яка діє в країні.

Національна економіка та її структура. Сукупність усіх галузей господарства певної країни складає її національну економіку. Вона поділяється на дві сфери: галузі, які виробляють товари (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибне господарство, будівництво) і галузі, які надають послуги (транспорт, зв’язок, торгівля, інформаційно-обчислювальне обслуговування, охорона здоров’я, освіта, наука, культура).

Сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують в основному промисловість і сільське господарство називають економічною інфраструктурою. Розрізняють:

· виробничу інфраструктуру, до якої належать шосейні дороги, порти, мости, літовища, залізничний транспорт, зв’язок, фінансово – кредитні установи;

· невиробничу (або соціальну) інфраструктуру. Її складають житлове та комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта, культура, мистецтво, побутове обслуговування.

Дата добавления: 2014-11-29