Позначте варіант, у якому розшифрування абревіатури не є нормативним

Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь.

Акционерные предприятия

Это такие фирмы, право на собственность которых разделено на части по акциям, и поэтому владельцы такого предприятия называются акционерами.

Суд признает акционерное предприятие юридическим лицом. Оно может обращаться в суд и привлекаться судом, заключать контракты и должно платить налоги.

Хотя количество акционерных предприятий в несколько раз меньше, чем единоличных фирм, именно они доминируют в экономике. Причины такого положения заключаются в преимуществах этой формы перед товариществами:

– Ограниченная ответственность. В отличие от индивидуального собственника и членов товарищества, которые несут личную имущественную ответственность за обязательства фирмы, ответственность предпринимателей акционерного предприятия ограничивается размером внесенного личного капитала и суммой, выплаченной за акции.

– Неограниченное наращение капитала идет за счет продажи ценных бумаг /акций, облигаций и др./.

– Неограниченность существования. Когда акционер уходит или умирает, его доля акций переходит наследникам. Причем это событие никак не отражается на текущей деятельности акционерного предприятия.

Итак, преимущества фирм с ограниченной ответственностью налицо, но почему же тогда неакционерных предприятий гораздо больше? Ответ на этот вопрос заключен в недостатках таких предприятий:

1. Организация акционерных предприятий – дорогое и сложное дело.

2.Процесс регистрации предприятия и устава требуют часто помощи юриста, так как государство накладывает определенные требования в организации, финансовых докладах и отчётах и др.

3.Большинство малых фирм предпочитают избегать этих затрат, организуя единоличные предприятия и товарищества.

# ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

а) СЕП – Система електронних платежів;

б) ВКВ – Вільно конвертована валюта;

в) ДКУ – Державне казначейство України;

г) КЗпП – Кодекс законів про підприємництво.

2. Позначте рядок, де всі варіанти написання абревіатур і скорочень є правильними:

а) напр., млн., ГЕС, порівн., неп;

б) напр., млн., ГЕС, пор., НЕП;

в) наприк., млн., ГЕС, порівн., неп;

г) напр., млн., гес, порівн., неп.

3. Позначте рядок, у якому в усіх словах іншомовного походження відбувається подвоєння:

а) ін..овація, асигнуван..я, ім..іграція, брут..о;

б) ін..овація, нет..о, сум..а, брок..ер,;

в) ем..іграція, кол..ектив, Гол..андія, ан..отація;

г) ем..іграція, кон..отація, дил..ер, брут..о.

4. Позначте правильний варіант визначення поняття «неологізм»:

а) неологізми – нові слова або нові значення, які виникали разом із новими поняттями, предметами та явищами;

б) неологізми – слова, які прийшли з інших мов;

в) неологізми – невідомі слова;

г) неологізми – нові слова.

5. Слова, які вживаються у багатьох неблизькоспоріднених мовах і зберігають подібність у звучанні і тотожність значення - це …:

а) неологізми;

б) архаїзми;

в) інтернаціоналізми;

г) старослов’янізми.

6. Позначте варіант, у якому допущено помилку при доборі українського відповідника:

а) ідентичний – однаковий;

б) ліміт – таємність;

в) презентація – показ;

г) адекватний – відповідний.

7. Позначте рядок, у якому не всі слова є неологізмами:

а) катастрофізм, аудитувати, манкурство;

б) спонсорство, конвертованість, лобізм;

в) ваучеризація, скретч-карта, депозитування;

г) бартеризація, мобіл-салон, акція.

8. Власне українська лексика – це …:

а) слова, які не мають іншомовних відповідників;

б) слова, наявні в усіх слов’янських мовах;

в) слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови;

г) слова, спільні для всіх індоєвропейських мов.

9. Складноскорочені слова пишуться з великої літери, якщо вони:

а) є власними назвами;

б) мають усі потрібні граматичні ознаки;

в) є родовими назвами;

г) є загальними назвами.

10. Складноскорочені слова пишуться з малої літери, якщо вони:

а) не мають граматичних ознак;

б) є родовими назвами;

в) не відмінюються;

г) не є власними назвами.

F На замітку майбутньому фахівцю

Для зручності та прискореного написання слів існує скорочений запис слів. Скорочують тільки слова, які можна зрозуміти за контекстом.

Повторювані терміни рекомендується позначати першою великою літерою, наприклад, Ц – ціноутворення, ГО – грошовий обіг.

Для окремої групи слів української мови існують загальноприйняті скорочення, їх треба знати й активно використовувати у своїх записах. Це стосується й абревіатур. Назвемо деякі з таких скорочень:

акад. – академік

вид-во – видавництво

га – гектар

гл. – глава

год – година

д-ва – держава

довж. – довжина

заг. – загальний

зб. – збірник

зх. – західний

проф. – професор

ін. – інші

ін-т – інститут

кг – кілограм

м – метр

м. – місто

м-во – міністерство

мед. – медичний

муз. – музичний

обл. – область

осн. – основний

політ. – політичний

пор. – порівняний

доц. – доцент

рр. – роки

с. – село

с. – сторінка

см – сантиметр

смт – селище міського типу

т – тонна

ф-т – факультет

хв – хвилина

ц – центнер

ц.р. – цього року

ч. – частина

заст. – заступник

Загальноприйнятими є скорочення й деяких сполучень слів, наприклад: гол. чин. – головним чином, т.ч. – таким чином, у т.ч. – у тому числі, і т.д. – і так далі, та ін. – та інші.

У кінці слова, що скорочується, не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знака; корінь слова повинен зберігатися (книжн., газетн., пригол. зв., скороч. тощо).

Не скорочуються власні назви.

Крім літературних скорочень, у тексті можна використовувати різні умовні позначення, символи, математичні знаки:

!,!!!, Х – важливо, дуже важливо, зверніть увагу;

= – підсумок, сума, рівність;

? – сумнів, питання;

V, > – вставка, доповнення;

NB! – звернути увагу (Nota Bene!)

PS – приписка, написано потім (Post Scriptum).

Графічні скорочення не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень, з метричної системи мір: мм – міліметр, см – сантиметр), курсивом, через скісну лінію (п/к – під керівництвом), з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова (б-ка – бібліотека, д-р – доктор).

Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень. Спосіб, яким утворюються найчастіше іменники, став продуктивним у ХХ ст., коли розширення інформації у зв’язку з науково-технічною і соціальними революціями потребувало ущільнення мовних засобів. Абревіація поєднує два способи: скорочення і складання.

Абревіатури утворюються від початкових частин окремих слів (Донбас – Донецький басейн), від початкової частини першого слова і початкових звуків наступних слів (райво – районний відділ освіти), від початкової частини першого слова і повного другого слова (Демблок), початкових звуків або початкових букв кожного окремого слова (неп – нова економічна політика; СНД – Співдружність незалежних держав).

Уживання великої літери у скорочених назвах установ, закладів, організацій, утворених з частин слів, залежить від того, чи пов’язується назва з адресною функцією:

а) складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично: Міненерго, Промінвестбанк;

б) з малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є родовими назвами: держадміністрація, облвиконком.

Запис абревіатур залежить від того, чи збереглися вони у свідомості носіїв як абревіатури. Великими літерами пишуться абревіатури, які не відмінюються (СНД, ГЕС, ВНЗ), малими, якщо вони відмінюються і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких утворюються нові слова (неп, часів непу, непівська політика).

Існує комбінований запис деяких абревіатур:

ДонНТУ – Донецький і НТУ (національний технічний університет); СНІД – СНІДу (поступовий перехід абревіатури до розряду звичайних слів, що підкреслюється додаванням закінчення).

Отже, щоб не помилитися у вживанні скорочень, треба користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982).

¥ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волощак М. Неправильно – правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000.

2. Гладіна Г.І., В.К.Сеніна. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К., 1997.

3. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. – К.: Вид. дім «КМ Academia», 2002.

4. Довідник з культури мови/ За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005.

5. Культура української мови: Довідник./За ред. В.М. Русанівського. – К., 1994.

6. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994.

7. Проблеми української термінології// Вісник. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2004. –№ 503.

8. Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови: Навч. посіб. – Тернопіль, 1997.

9. Словник іншомовних слів/ Уклад. С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.:Наукова думка, 2000.

10. Словник синонімів української мови: У 2-х т./ А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.: Наук. думка, 1999-2000.

11. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т./ Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наук.думка, 1993.

12. Українська мова в Інтернеті. – http://www.novamova.com.ua

13. Мова ділових паперів. – http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style

Дата добавления: 2014-11-29