Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь

1. Займенники співвідносяться з:

а) іменниками, прийменниками, частками;

б) іменниками, прикметниками, числівниками;

в) дієсловами, прислівниками, дієприслівниками;

г) іменниками, числівниками, дієсловами.

2. Основне функціональне призначення займенників:

а) виражають різні відношення між повнозначними словами;

б) з’єднують слова та речення, надають їм певних відтінків значення;

в) виступають засобом розгортання та встановлення змістових зв’язків у тексті;

г) виражають певні смислові відношення тільки з відповідною формою.

3. У науковому та діловому мовленні для встановлення з аудиторією тіснішого зв’язку вживається займенник:

а) я;

б) ви;

в) ми;

г) вони.

4. Усі слова є займенниками:

а) оскільки, багато, десь, колись;

б) свій, другий, проте, хтозна-який;

в) весь, кожний, стільки, інший;

г) там, нізащо, абиде, анітрохи.

5. Подано стійкі словосполучення, що вживаються у професійному мовленні:

а) удавати з себе; сам по собі, хто на що здатний, добиватися свого;

б) не по собі; нічого собі; собі на умі; показувати себе;

в) взяти в свої руки; брати на себе відповідальність; поза всяким сумнівом; виконувати свої обов’язки;

г) не чути під собою ніг, працювати над собою; тримати себе; уміти поводити себе.

6. У діловому мовленні перевага надається таким займенникам:

а) кожний, цей, той, такий;

б) кожен, оцей, отой, отакий;

в) нічий, ніскільки, нічого, ні про що;

г) деякий, хтось, хто-небудь, дещо

7. Усі слова написано згідно з орфографічними нормами:

а) де-хто, щось, казна-в-чому, будь у кого;

б) дещо, будь-чий, хтозна-кого, чий-небудь;

в) ні хто, аби-що, ні в кого, деякий;

г) будь-хто, аби з ким, аби скільки, ні що.

8.Правильний варіант перекладу:

Самый лучший вариант

а) найкращий варіант;

б) самий кращий варіант;

в) ліпший варіант;

г) більш гарний варіант.

9. Подані фразеологічні звороти становлять антонімічний ряд до фразеологізму перебиватися з копійки на копійку:

а) годувати злидні; битися як риба об лід; перебиватися з хліба на воду; перебиватися на чорному хлібі; жити на воді та біді; трубити в кулак; сухий хліб їсти;

б) жити як бобер у салі; жити як вареник у маслі; жити як сир у маслі; жити як у Бога за пазухою; купатися в золоті; пташиного молока не вистачає; жити як вареник у сметані;

в) висохлий на тараню; аж ребра світяться; живіт присох до спини; одні кістки стирчать; ходячий мрець; шкіра та кості; мов жердина;

г) справляти сім неділь на тиждень; не братися ні за холодну воду; макітра не в порядку; аж у вухах вітер свистить; мов у воду опущений; народився під щасливою зіркою; без царя в голові.

10. М овні одиниці вживаються для реалізації причинно-наслідкових зв’язків між частинами тексту різних видів наукових робіт (наукової статті, наукової доповіді, лекції, курсової або дипломної роботи):

а) отже, іншими словами, аналіз показує, з опису видно;

б) як уже зазначалося, проаналізований матеріал, узяти до уваги;

в) через те, що; у зв’язку з цим; у такому випадку; залежно від цього;

г) звідти, перед тим, тепер, сьогодні, теперішній час.

F На замітку майбутньому фахівцю

1. Не варто замінювати особовим займенником 3-ї особи множини збірні іменники (студентство, селянство, більшість і под). При порушенні цього правила може виникнути перекручення змісту тексту, наприклад: Більшість групи брала участь у конференції. Вони підготували серйозні наукові доповіді. Доцільно замінити збірний іменник іменником конкретним: Студенти групи брали участь у конференції. Вони підготували серйозні наукові доповіді.

2. Неясність і двозначність може виникнути при вживанні присвійного займенника свій і зворотного займенника себе, оскільки вони можуть стосуватися різних осіб у тексті, наприклад:

а) Професор попросив асистента прочитати свій реферат.

Займенник свій можна віднести до іменника професор і до іменника асистент. Речення такого типу рекомендується перебудувати, наприклад: Професор попросив, щоб асистент прочитав його реферат. – Професор попросив, щоб асистент прочитав свій реферат.

б) Директор застав свого заступника у себе в кабінеті.

Щоб уникнути подвійного тлумачення, краще перебудувати речення таким чином:

Директор застав свого заступника в своєму кабінеті. – Директор застав свого заступника в його кабінеті.

3. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення «свій», наприклад: свій власний дім. Правильно: свій дім або власний дім.

4. Займенник мій – те саме, що і власний, особистий, а тому зайвий у виразах: моя власна думка; моя особиста справа; мій власний погляд; моє особисте враження.

5. Недоречно вживати словосполучення моя автобіографія. Перша частина складного слова авто- походить з грецької мови і означає сам, має значення власний.

¥ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.: Факт, 1997.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Харків, 2003.

3. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005.

4. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українська ділове мовлення. Навчальний посібник. – К., 2000.

5. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1994.

6. Шкуратяна Н.Г. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007.

7. Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.

8. Мова ділових паперів. – http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style

Дата добавления: 2014-11-29