Методика розрахунку імовірної чисельності зараженого населення

У вогнищах ураження БА імовірна чисельність зараженого населення може бути визначена за формулою:

де N_ЗН – імовірна чисельність зараженого населення, чол.;

S_м – площа зони можливого біологічного зараження, км²;

S_м – площа зони біологічного зараження із щільністю населення на ній γ_мі, км²;

Г_мі - глибина поширення зараженого повітря у і -тому населеному пункті, км;

Г_р – розрахункова глибина поширення зараженого повітря, км;

γ_мі – середня щільність населення у і -тому населеному пункті (приблизні значення див. у таблиці 2, додатку 1), чол./км²;

ψ_І,ІІ – імовірність зараження людей у зоні І або ІІ.

n – загальна кількість населених пунктів, які піддалися біологічному зараженню, шт.

Далі процес розповсюдження інфекційної хвороби серед населення можна проходити за типом епідемій і розрахунки потенційної кількості санітарних та безповоротних втрат серед населення на зараженій території проводять, як для епідемічного процесу (див. матеріал в темі 2).

Розрахунок глибини поширення зараженого повітря та площі зони можливого біологічного зараження можна проводити за варіантом І (спрощеним алгоритмом) в залежності від типу атаки [46]. При цьому імовірну глибину поширення зараженого повітря розділяють на дві зони: зону І в межах, якої імовірність захворювання людей ψ_І, які там знаходяться без ЗІЗ лежить в діапазоні 100 – 30 % (в середньому можна прийняти 70-50 %); та зону ІІ в межах якої імовірність захворювання людей ψ_ІІ, лежить в діапазоні 30 – 1 %.

Типатаки А,випадок а: точкова атака у вигляді аерозольного генератора, бомби, снаряду тощо. Цей тип атаки використовують також для токсинів.

Місце атаки обводять колом із радіусом 1 км. Із точки атаки за напрямком вітру проводять лінію (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою:

де Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;

υ – швидкість повітря, км/год;

Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень чи вночі, метеоумов для спрощених розрахунків в день можна прийняти до 6 годин, а в ночі з моменту атаки до сходу сонця).

На кінці лінії імовірної глибини поширення зараженого повітря, перпендикулярно до неї проводять лінії з обох її сторін, довжину яких обчислюють за формулою:

де В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Далі із точки атаки проти напряму вітру поводять лінію довжиною у два радіуси (2 км). Потім від початку цієї лінії проводять дотичні промені до кола і далі до пересічення з кінцями ліній імовірної ширини зони зараженого повітря.

Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:

де S_р – загальна площа можливого зараження, км;

В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Довжина зони І, складає ¼ від імовірної глибини поширення зараження повітря, довжина зони ІІ, складає ¾ від імовірної глибини понирення зараженого повітря. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 1.

Рис. 1 Приклад схеми малюнка при типі атаки А, випадку а

Тип атаки А, випадок b: лінійне розповсюдження аерозолю.

Розрахунок геометричних параметрів зони І та ІІ має таку послідовність: у точках початку і кінця лінії атаки довжиною L, малюють по колу з радіусом 1 км, після цього кола з’єднують паралельними лініями з шириною у два радіуси (2 км). Із лінії атаки за напрямком вітру проводять лінію Г_р (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою наведеною вище у прикладі атаки А, випадка а.

Далі з точок початку і кінця лінії атаки в протилежному напрямку вітру відкладають лінію у два розміри радіуса (2 км). Від цих точок проводять дотичні промені до кол і до пересічення з лінією імовірної ширини зони зараженого повітря Г_р. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 2.

Рис. 2 Приклад схеми малюнка при типі атаки А, випадку b

Імовірну глибину поширення розраховують за формулою:

де Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;

υ – швидкість повітря, км/год;

Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 8 годин).

Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням:

де В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

L – довжина лінії атаки, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:

де S_р – загальна площа можливого зараження, км;

В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

L – довжина лінії атаки, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Тип атаки В: крупно-краплинне зараження поверхні землі.

Розрахунок глибини поширення зараженого повітря при типі атаки В, проводиться аналогічно типу атаки А, випадку а. Однак є відмінність. В цьому випадку радіус дорівнює зоні зараження, але радіус повинен бути не менше ніж 5 км, при цьому відстань від центру атаки до вершини трикутника буде складити 10 км. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 3.

Імовірну глибину поширення розраховують за формулою:

де Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;

υ – швидкість повітря, км/год;

Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 6 годин).

Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням:

де В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:

де S_р – загальна площа можливого зараження, км;

В_р – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;

Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.

Рис. 3 Приклад схеми малюнка при типі атаки В

Варіант ІІ. Більш точний розрахунок імовірної глибини поширення зараженого повітря, можна провести за наступним алгоритмом. Спочатку оцінююється швидкість осідання частинок аерозолю біосупензії за формулою наведеною нижче:

де υ – швидкість осідання частинок аерозолю біосуспензії у повітрі, м/с;

g – прискорення вільного падіння, 9,81 м/с²;

d₀ – імовірний діаметр частинок аерозолю (варіюється в межах 1-20 мкм), м;

ρ₀ – густина частинок аерозолю (у наближенні можна прийняти за густину води), кг/м³;

μ – динамічна в’язкість повітря (для 20 °С дорівнює 1,84·10^-6), Па·с.

Потім розраховують час осідання частинок з висоти хмари аерозолю за рівнянням:

де t – час осідання частинок аерозолю, с;

υ – швидкість осідання частинок аерозолю, м/с;

Н – висота хмари (для розрахунків при наземному вивільненні аерозолю під час вибуху чи розпилення можна прийняти 10-20 м), м.

Далі розраховують імовірну глибину поширення зараженого повітря при заданій його швидкості:

де Г_р – імовірна глибина поширення зараженого повітря, м;

υ – швидкість повітря, м/с;

t – час осідання частинок аерозолю, сек;

К_п – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,13 для інверсії; 0,23 для ізотермії; 0,24 для конвекції);

К_р – константа, яка враховує вплив рельєфу місцевості (див. табл. 4.2).

Площу зони можливого зараження аерозолем можна визначити за формулою (по аналогії з хімічними інцидентами):

де - площа зони можливого зараження, км²;

- розрахункова глибина зони можливого зараження, км;

- кут зони, який залежить від швидкості повітря.

Залежність кута від швидкості приземного вітру зображена нижче в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Залежність кута зони можливого зараження аерозолем
Швидкість вітру, м/с	Кут φ, град
< 0,5
0,6-1
1,1-2
> 2

Зона фактичного зараження, має форму еліпсу і включається в зону можливого зараження. Внаслідок можливих переміщень хмари аерозолю під дією вітру, зображення зони фактичного зараження на мапу (схему) не наноситься.

Площу зони фактичного зараження можна визначити за формулою:

де - площа зони фактичного зараження, км²;

К_п – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,081 для інверсії; 0,133 для ізотермії; 0,235 для конвекції);

- розрахункова глибина зони можливого зараження, км;

t – час, який пройшов після утворення аерозолю, годин.

Деякі найважливіші характеристики БА за даними [14, 16, 52], неведені у таблиці 1, додатку 3.

Препарати для екстренної профілактики при визначених інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження [29], наведені у таблиці додатку 4.

Препарати для екстренної профілактики при невизначених видах інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження наведені нижче в таблиці 5.2 [29].

Таблиця 5.2 Схема спеціальної екстреної профілактики (при невизначеному збуднику)
№ п/п	Препарат*	Разова доза, г	Кратність приймання на добу	Середня тривалість курсу, діб
	Доксициклін	0,2
	Рифампіцин	0,3
	Тетрациклін	0,5
	Сульфатон	1,4

* Препарати розташовані за ступенем зниження ефективності.

Дата добавления: 2014-11-29