Характеристика, класифікація та облік медичного майна

Тема 7. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ У ВОГНИЩАХ УРАЖЕННЯ. ДЕЯКІ ПИТАННЯ МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ ФОРМУВАНЬ ТА УСТАНОВ, ЯКІ ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ МЕДИКО-САНІТАРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ.

Учбова мета: ознайомитися з основними принципами організації медичної допомоги постраждалим у вогнищах ураження, знати загальні питання медичного постачання формувань та установ, які призначені для медико-санітарного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, вміти прогнозувати втрати серед пострадалих.

Організація медичної допомоги постраждалим у вогнищах ураження визначається в основному масштабом та величиною санітарних втрат. При ураженнях незначної кількості людей на незначній території місцеві органи охорони здоров’я можуть справитися самостійно за допомогою місцевих лікувальних закладів, без залучення додаткових сил та засобів. Однак у випадку масових санітарних втрат при стихійних лихах чи техногенних катастроф значного масштабу виникає необхідність в залученні додаткових або спеціальних сил та засобів для ліквідації наслідків [19, 26, 35].

Організація медичної допомоги при масових ураженнях включає в себе наступні задачі:

1. медична розвідка вогнищ ураження;

2. пошук та рятування постраждалих;

3. сортування постраждалих;

4. евакуація постраждалих;

5. надання медичної допомоги та лікування.

Медична розвідка вогнищ ураження -це оперативне визначення кількості населення на ураженій території, рельєфу території, наявності та стану автошляхів і джерел води, а також знання виду засобів та кількості медичних сил які є в наявності. Вона здійснюється з метою розрахунку імовірних санітарних та безповоротних втрат серед населення у вогнищах ураження, планування оптимального розташування сил та засобів медичної допомоги, раціональної організації роботи тощо.

Пошук та рятування постраждалих - це комплекс дій, які направлені на пошук та рятування уражених людей з під завалів або охоплених пожежею, загазованих, затоплених будинків та споруд тощо та їх доставку до частин медичної служби. Як правило ці функції здійснюють пожежні команди, міліція, військові частини та санітарний персонал. Пошук та рятування постраждалих у перші години після катастроф дозволяє значно скоротити кількість загиблих серед ураженого населення.

Сортування постраждалих - це одна з першочергових задач медичної служби, при цьому визначається об’єм та вид медичної допомоги ураженим, можливість та черговість їх транспортування з урахуванням наступних етапів надання допомоги. Від швидкого та правильного рішення цієї важливої та вкрай важкої задачі залежать результати лікування постраждалих.

Евакуація постраждалих - це комплекс дій по виносу або вивозу постраждалих з ураженої території та їх доставки до медичних пунктів й спеціалізованих медичних закладів для надання у необхідній мірі медичної допомоги і лікування. Для евакуації уражених використовують різні санітарно-транспортні засоби (автомобілі, потяги, вертольоти, само льоти тощо).

Евакуацію (транспортування) можна поділити на два види. Невідкладну евакуацію першої черги, коли стан постраждалих дуже важкий і при ненаданні їм медичної допомоги у найближчий час вони можуть загинути. Відстрочена евакуація другої черги, коли стан постраждалих дозволяє зачекати на медичну.

Медична допомога та лікування - це система послідовних медичних заходів та маніпуляцій, направлених на збереження життя уражених.

На даний час служба медицини катастроф виділяє такі види медичної допомоги:

1. перша медична допомога;

2. долікарська медична допомога;

3. перша лікарська допомога;

4. кваліфікована медична допомога;

5. спеціалізована медична допомога.

Перші три види медичної допомоги належать до догоспітальних, оскільки надаються безпосередньо в осередку ураження або поблизу нього, а два наступних видів відносяться до госпітальних і надаються за межами осередку ураження в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі.

Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, які вживаються на місці ураження або поблизу нього постраждалими в порядку само- та взаємодопомоги та особовим складом аварійно-рятувальних формувань, санітарних постів й санітарних дружин з використанням табельних або підручних медичних засобів. До заходів першої медичної допомоги відносяться тимчасова зупинка кровотеч, накладання первинних пов’язок при пораненнях та опіках, іммобілізація кінцівок при переломах, усунення асфіксії, уведення знеболюючих препаратів, антидотів, антибіотиків, протиблювотних засобів, надання заходів екстреної реанімації, дегазацію заражених ділянок шкіри тощо. Оптимальний термін надання першої медичної допомоги до 30 хв з моменту ураження.

Долікарська медична допомога - це комплекс простих медичних маніпуляцій, що надається медичним персоналом (медичними сестрами, фельдшерами, фармацевтами, провізорами). При цьому роблять перебинтовування раніше накладених пов’язок, заміну саморобних джгутів та шин та стандартні, додаткове уведення знеболюючих, серцево-судинних, стимулюючих та інших лікарських засобів, додаткову дегазацію відкритих ділянок тіла та одягу, зігрівання потерпілих тощо. Оптимальний термін надання долікарської медичної допомоги до 2-х годин після отримання ушкодження.

Перша лікарська допомога - це комплекс простих лікувально-профілактичних заходів, які здійснюються лікарями медико-санітарних частин об’єктів, лікувально-профілактичних закладів розташованих безпосередньо на території ураження або поблизу неї та лікарями швидкої медичної допомоги на всьому шляху евакуації. Ці заходи дозволяють усунути або послабити наслідки ураження та підготовити потерпілих до евакуації (транспортна ампутація, накладання затискачів, інтубація трахеї, пункції, переливання крові та ін фузійних розчинів, катетеризація, введення спеціальних препаратів, накладання шин тощо). Оптимальний термін надання першої лікарської допомоги складає до 6 годин з моменту одержання травми.

Кваліфікована медична допомога – це комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, що здійснюються хірургами, терапевтами, і надається в районних, центральних районних, міських, обласних лікарнях, в окремих медичних центрах, у пересувних закладах медичної служби. Заходи цього виду допомоги за терміновістю їх виконання поділяють на дві групи: невідкладні (остаточне припинення кровотечі, комплексна терапія крововтрати, хірургічні маніпуляції ушивання ран, лапаратомія, декомпресійна терапія черепа тощо) та відстрочені (ампутація кінцівок, некротомія опіків, скріплення щелеп при їх переломах тощо). Оптимальні терміни надання кваліфікованої хірургічної допомоги складає до 12 годин з моменту отримання травми, терапевтичної до 8 годин після появи перших ознак інтоксикації.

Спеціалізована медична допомога і лікування - це вичерпний вид медичної допомоги, надається висококваліфікованими лікарями-фахівцями в спеціалізованих лікувальних закладах, що мають спеціальне лікувально-діагностичне обладнання. Спеціалізована медична допомога повинна бути надана протягом трьох діб з моменту ушкодження.

Основна робота з ліквідації медичних наслідків в осередку ураження на першому етапі медичної евакуації лягає на загони першої медичної допомоги.

Для виконання цього завдання загони першої медичної допомоги розгортають такі підрозділи: сортувально-евакуаційне, операційно-перев’язувальне, госпітальне відділення, відділення часткової санітарної обробки та дезактивації одягу і взуття, господарське і лабораторне відділення, аптеку.

Слід зазначити, що значна частина потерпілих у НС гине від несвоєчасного надання їм першої медичної і першої лікарської допомоги.

Так наприклад, якщо медична допомога важко потерпілим при землетрусах була надана через 1-ну годину, то гине близько 30 %, через 3-ри години близько 60 %, а через 6-ть годин близько 90 % від загальної кількості важко постраждалих.

За даними джерела [35], відсоток загиблих серед важкопоранених людей при ненаданні їм своєчасної медичної допомоги можна розрахувати за емпіричною формулою:

де ψ_вп – імовірний відсоток загиблих серед важкопоранених людей, %;

N – кількість загиблих людей серед важкопоранених, чол;

N₀ – загальна кількість важкопоранених людей, чол;

ψ_max – умовно максимальна частка загиблих, 1,03±0,03.

k – константа, яка дорівнює 0,32±0,03 годин^-1;

t – час впродовж якого ненадається медична допомога, годин.

Відсоток загиблих людей із середнім ступенем поранення при ненаданні їм своєчасної медичної допомоги можна розрахувати за емпіричною формулою:

де ψ_сп – імовірний відсоток загиблих людей із середнім ступенем поранення, %;

N – кількість загиблих людей, чол;

N₀ – загальна кількість людей із середніми ступенем пораненнями, чол;

ψ_max – умовно максимальна частка загиблих, 0,93±0,09.

k – константа, яка дорівнює 0,15±0,05 годин^-1;

t – час впродовж якого ненадається медична допомога, годин.

Органи управління і заклади медичного постачання, їх завдання.

Медичне постачання – це комплекс заходів, які здійснюються медичною службою, спрямованих на своєчасне, оперативне, безперервне та повне забезпечення медичним майном лікувально-профілактичних закладів, формувань служб екстреної медичної допомоги і населення під час ліквідації медичних наслідків аварій, катастроф і стихійних лих [19].

Організацію і керівництво медичним постачанням лікувально-профілактичних закладів, а також створених на їх базі формувань з надання екстреної медичної допомоги населенню, що постраждало у НС, здійснюють органи управління.

До органів управління медичним постачанням належать виробничі об’єднання «Фармація», відділення «Медтехніка», фармацевтичні управління, створені в обласних центрах, а також органи управління фармацевтичних структур і формувань недержавної форми власності.

У містах обласного підпорядкування, міських і сільських районах функції медичного постачання виконують міські районні аптеки та центральні районні аптеки, а управління покладено на завідувачів міськими (районними) аптеками.

У лікувально-профілактичних закладах і формуваннях екстреної медичної допомоги управління медичним постачанням покладено на керівників аптек, а у формуваннях, де за штатом керівник аптеки не передбачений – посадова особа, призначена наказом керівника установи. У розпорядженні цих органів є бази, склади, аптеки, аптечні кіоски, магазини, заклади й організації медичного постачання.

До основних завдань органів управління відносяться:

· закупівля, заготівля, збереження й поновлення запасів майна, необхідного для оснащення медичних закладів і формувань охорони здоров’я, та своєчасне його поповнення;

· планування, організація і здійснення заходів щодо захисту медичного майна від дії шкідливих чинників навколишнього середовища;

· прогнозування, вивчення обстановки, планування постачання лікувально-профілактичних закладів і створення на їх базі формувань екстреної медичної допомоги (санітарних дружин, бригад, загонів) медичним, санітарно-господарським та спеціальним майном тощо;

· керівництво медичним постачанням лікувально-профілактичних закладів, формувань, населення в ході ліквідації медичних наслідків аварій, катастроф або стихійних лих.

Лікувально-профілактичні заклади і створені на їх базі формування для роботи в умовах НС використовують різноманітне майно. Кількість його визначена нормами постачання, які встановлюються нормативними документами з медичного постачання.

Умовно його можна розділити на три групи: медичне, спеціальне, санітарно-господарське.

Медичне майно – це спеціальні матеріальні засоби, призначені для надання допомоги і лікування уражених, поранених і хворих, а також для здійснення профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

До медичного майна належать:

· лікарські засоби; кров і кровозамінники;

· перев’язувальні та шовні матеріали;

· медичні інструменти, апарати й прилади;

· аптечне, зуболікарське і зуботехнічне майно та устаткування;

· предмети догляду за хворими;

· дезінфекційна апаратура і техніка;

· засоби для дезінфекції, дератизації, дезактивації;

· лабораторні предмети, устаткування і прилади;

· книги і бланки медичного обліку та звітності.

Спеціальне майно – це майно, що має вузько профільне, цільове призначення, використовується під час роботи в екстремальних ситуаціях.

Для нього належать:

· аптечки індивідуальні (АІ);

· пакети перев’язувальні індивідуальні (ППІ);

· індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8, ІПП-10);

· прилади радіаційної, хімічної, біологічної розвідки, прилади для відбирання проб повітря, води, продовольства тощо;

· засоби зв’язку та оповіщення;

· електроосвітлювальні установки, джерела постійного струму для електроживлення приладів тощо.

Санітарно-господарське майно. У непорушних запасах санітарно-господарське майно зберігається в кількості 25 % від табельної потреби, решту приписують до закладів і формувань служби екстреної медичної допомоги (ЕМД).

До нього належать:

· лікарняні і госпітальні меблі;

· спеціальний одяг і взуття;

· постільна і натільна білизна;

· виробниче і кухонне устаткування;

· інвентар, столовий посуд тощо.

Дата добавления: 2014-11-29