Оцінка інженерного захисту об’єкта

Стійкість роботи промислових об’єктів у НС

Стійкість роботи об’єкта визначається в основному його інженерним захистом.

Мета оцінки стійкості об’єкта полягає у виявленні його слабких елементів, щоб у наступному здійснити інженерно-технічні заходи щодо підвищення стійкості об’єкта у цілому.

Оцінка стійкості роботи об’єкта – це всебічне вивчення підприємства з точки зору спроможності його протистояти дії вражаючих факторів ядерного вибуху, продовжувати роботу та відновлювати виробництво при одержанні слабких порушень.

Об’єкти народного господарства відрізняються один від іншого як за конструктивним рішенням, так і за технологічним процесом. Різниця об’єктів полягає у будівлях і спорудах, обладнанні та технології виробництва, комунально-енергетичних мережах і території, де розташовано об’єкт. Тому оцінка стійкості об’єкту має свої особистості у кожному конкретному випадку і вимагає конкретного підходу. Розглянемо тільки загальні для всіх об’єктів питання оцінки їх стійкості до дії вражаючих факторів зброї масового ураження.

Класифікація ядерних вибухів.

Ядерна зброя розроблена під час другої світової війни в США в основному зусиллями європейських вчених (Ейнштейн, Бор, Фермі та ін.). Перше випробування цієї зброї відбулося у США на полігоні Аламогордо 16 липня 1945 року (в цей час у переможеній Німеччині проходила Потсдамська конференція). А лише через 20 днів, 6 серпня 1945 року, на японське місто Хіросіму без усякої військової потреби та доцільності була скинута атомна бомба колосальної для того часу потужності - 20 кілотон. Через три дні, 9 серпня 1945 року, атомному бомбардуванню було піддане друге японське місто - Нагасакі. Наслідки ядерних вибухів були жахливі. У Хіросімі із 255 тис. жителів було вбито чи поранено майже 130 тис. чоловік. Із майже 200 тис. мешканців Нагасакі було уражено понад 50 тис. осіб.

Потім ядерна зброя була виготовлена та випробовувалася в СРСР (1949 р.), у Великобританії (1952 р.), у Франції (1960 р.), у Китаї (1964 р.). Зараз у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад 30 держав світу.

Тепер існують ядерні заряди, котрі використовують реакцію поділу урана-235 та плутонія-239 і термоядерні заряди, в яких використовується (під час вибуху) реакція синтезу. При захопленні одного нейтрона ядро урану-235 ділиться на два осколки, виділяючи гамма-кванти та ще два нейтрона (2,47 нейтрона для урану-235 та 2,91 нейтрона для плутонію-239). Якщо маса урану більша за третину, то ці два нейтрона ділять ще два ядра, виділяючи вже чотири нейтрона. Після поділу наступних чотирьох ядер виділяються вісім нейтронів і т.д. Відбувається ланцюгова реакція, яка призводить до ядерного вибуху.

Класифікація ядерних вибухів:

- за типом заряда:

- - ядерні (атомні) - реакція поділу;

- - термоядерні - реакція синтезу;

- - нейтронні - великий потік нейтронів;

- - комбіновані;

- за призначенням:

- - випробувальні;

- - у мирних цілях;

- - у воєнних цілях;

- за потужністю:

- - надмалі (менше 1 тис. т тротилу);

- - малі (1...10 тис. т);

- - середні (10...100 тис. т);

- - великі (100 тис, т... 1 Мт);

- - надвеликі (понад 1 Мт).

- за видом вибуху:

- - висотний (понад 10 км);- повітряний (світлова хмара не сягає поверхні Землі);

- - наземний;

- надводний;

- - підземний;

- - підводний.

Уражаючі фактори ядерного вибуху. Уражаючими факторами ядерного вибуху є:

- арна хвиля (до 50 % енергії вибуху);

- світлове випромінювання (до 35 % енергії вибуху);

- проникаюча радіація (до 45 % енергії вибуху);

- радіоактивне зараження (до 10 % енергії вибуху);

- електромагнітний імпульс (до 1 % енергії вибуху).

Дата добавления: 2014-11-29