Сутність валюти і валютних відносин

Тема 8. Валютний ринок і валютні системи

8.1.Сутність валюти і валютних відносин

8.2.Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

8.3.Валютні системи и валютна політика.

8.4.Баланси міжнародних розрахунків.

8.5.Характеристика міжнародних і регіональних валютно-кредитних організацій

Мета: надати характеристику сутності, призначенню і специфічним ознакам валюти; з’ясувати сутність і механізм функціонування валютного ринку та визначити основні види операцій на цьому ринку; зрозуміти механізми функціонування світової і міжнародних валютних систем; визначити сутність валютної політики.

Поняття валюти широко використовується в економічній літературі. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн. У різних теоретичних джерелах сутність валюти визначається неоднозначно. Ряд авторів визначає валюту як гроші, які використовують в міжнародних розрахунках; інші вважають, що валюта - це грошова одиниця конкретної держави, треті розглядають валюту як наднаціональні (міжнародні) рахункові одиниці і платіжні засоби. Найбільш загальним є визначення:

Валюту можна класифікувати за різними критеріями. Наприклад:

1. По емітентській приналежності валюту підрозділяють на:

Ø національну – грошові знаки, які знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території даної держави, а також кошти на рахунках у банках (наприклад, гривня),

Ø іноземну – іноземні грошові знаки, які знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної держави, кошти в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках у банках (наприклад, долар США),

Ø колективну, котра виражена в міжнародних грошових і розрахункових одиницях, що імітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує внаслідок міждержавних угод (наприклад, ЄВРО);

2. По режиму використанняабо по конвертованості (можливості обміну валюти даної країни на валюти інших країн) на:

Ø цілком конвертовані - валюти країн, у яких практично відсутні валютні обмеження по усіх видах операцій для усіх власників валюти;

Ø частково конвертовані - валюти країн, у яких зберігаються обмеження по окремих видах операцій;

Ø неконвертовані - валюти країн, у яких діють практично усі види обмежень і, насамперед, заборона на покупку-продаж іноземної валюти, її збереження, вивіз і ввіз.

Світова валютна практика в поняття валюта включає не тільки готівкові і безготівкові кошти у виді законних платіжних засобів, але і інші валютні цінності у виді платіжних документів і банківських металів.

Міжнародні економічні операції зв'язані з обміном національних валют. Цей обмін відбувається по певному співвідношенню (курсу).

Валютний курс необхідний для міжнародних валютних, розрахункових, кредитно-фінансових операцій. Установлення курсів іноземних валют називається котируванням. Існує два види котирування:

ü прямий - вартість одиниці іноземної валюти виражається в національній грошовій одиниці;

ü непрямий - за одиницю прийнята національна грошова одиниця, курс якої виражається у визначеній кількості іноземної валюти.

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, яка цікавиться котируванням іноземної валюти стосовно національної, базується на крос-курсі - співвідношенні між двома валютами стосовно третьої валюти.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельноїспроможності (ПКС), тобто співвідношення валют по їх купівельній спроможності. Купівельна спроможність виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. При вільному розміні банкнот на золото між країнами валютний курс незначно відхиляється від ПКС. В умовах паперово-грошового обігу валютні курси можуть істотно відхилятися від ПКС. Для промислово розвинутих країн це відхилення складає в даний час до 40 %. У багатьох країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою курс національної валюти в 2- 4 рази нижче паритету. Відхилення валютного курсу від ПКС відбувається під впливом попиту та пропозиції на валюту, що у свою чергу залежать від різноманітних факторів.

Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано – через їх відносну купівельну спроможність. Купівельна спроможність валюти – це сума цін товарів і послуг, які можна купити за національну грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют визначається щодо конкретної групи товарів і послуг у двох країнах.

Режим фіксованого курсу: Центральний банк установлює курс національної валюти на певному рівні стосовно валюти якої-небудь країни, до якої «прив'язана» валюта даної країни, до валютного кошика або до міжнародної грошової одиниці. Зміна фіксованого курсу відбувається в результаті його офіційного перегляду (девальвації – зниження або ревальвації – підвищення).

Режим коливного курсу характерний для країн, де валютні обмеження відсутні або незначні. При такому режимі валютний курс може вільно мінятися під впливом попиту та пропозиції на валюту. Режим такого курсу не виключає проведення центральним банком тих або інших заходів, спрямованих на його регулювання.

Режим комбінованого курсу - це зміна на практиці режимів диференційованих валютних курсів.

Зі скасуванням золотого стандарту були ліквідовані умови, на яких ґрунтувалися вільний валютний обмін і стійкість валютних курсів. Ризики коливання валютних курсів у нових умовах роблять більш ризикованими зовнішньоекономічні і кредитні операції. Негативний вплив коливання валютних курсів на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків викликає необхідність участі державних органів у сфері міжнародних валютних відносин з метою обмеження цих коливань через операції центральних банків. Центральний банк кожної держави є основним органом валютного регулювання. Він визначає сферу і порядок обороту в країні іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті.

Використання валюти для обслуговування зовнішньоекономічних відносин додає їм специфічну форму валютних відносин.

У сфері валютних відносин з'являються нові особливості і тенденції.

Валютні відносини, як і всі інші міжнародні економічні відносини, є вторинними, похідними від відносин відтворювання, які складаються в межах країни. Вони залежать від динаміки і темпів економічного росту, від співвідношення попиту та пропозиції на національному ринку.

У залежності від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити наступні складові:

ü міжнародні розрахунки по зовнішньоторговельних операціях;

ü одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

ü переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

ü переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

ü операції по покупці-продажі валюти на внутрішніх і зовнішньому валютних ринках.

Дата добавления: 2014-11-29