Необхідно також охарактеризувати політику Литви в українських землях

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Тема 2. Українські землі у складі іноземних держав (ХІV – XVI ст.). Україна у ХVІ-першій половині XVII ст.

Перелік питань.

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського

2. Об'єднання Литви і Польщі

3. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Литовське князівство утворилося в XIII столітті. У XIV ст., за князя Гедиміна (1316–1341) та його синів Любарта і Ольгерда (1345–1377), Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили ⁹/₁₀ території. Таке стрімке зростання Литви за рахунок східнослов’янських земель здається парадоксальним і, безумовно, потребує особливої уваги при вивченні питання.

Інколи період XIV – сер. XVI століття розглядається як період занепаду українського руху. Але такі оцінки є безпідставними. Треба мати на увазі, що на розгортання визвольного руху в цей період вплинула ціла низка факторів.

По-перше, толерантне ставлення уряду Литви до української культури, надання автономних прав удільним князівствам сприяли зростанню етнічної самосвідомості українського населення і його прагненню до державного самовизначення.

Провідною силою визвольного руху у литовську добу виступала патріотична українська знать. Її претензії на самостійність підтримували й удільні литовські князі.

По-друге, перехід уряду Литви у другій половині XV ст. до ліквідації удільних князівств викликав рух опору з боку українського населення і місцевої литовської знаті.

По-третє, важливим чинником визвольного руху стало об’єднання Литви і Польщі, яке розпочалося в кінці XIV століття. По мірі посилення в Україні польського впливу ширився і український визвольний рух.

2. Об'єднання Литви і Польщі

Після смерті у 1340 році останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава, між Польщею і Литвою розпочалася боротьба за українські землі. Проте з кінця XIV ст. ряд зовнішніх і внутрішніх обставин спонукали ці держави до об’єднання, яке відбувалося нерівномірно (остаточне, здавалося б, об’єднання держав змінювалося їх політичною самостійністю) до середини XVI століття. У цьому об’єднанні виділяють два основних етапи – Кревська унія 1385 року, яка започаткувала об’єднання Литви і Польщі, і Люблінська унія 1569 року, яка завершила їх об’єднання в одну державу – Річ Посполиту.

Об’єднання Литви і Польщі мало принципові наслідки для всього подальшого розвитку українських земель. У зв’язку з цим, необхідно приділити увагу питанням про причини та сам процес цього об’єднання, з'ясувати його наслідки для України. Особливо важливими були наслідки Люблінської унії, за умовами якої Польща і Литва об'єднувалися в одну державу - Річ Посполиту з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицтвом як державною релігією. Литовське князівство отримало статус автономії. Всі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі. З приходом Польщі, було поставлено під сумнів існування українців як окремої етнічної спільності. В Україні розгортається визвольний рух проти польської колоніальної політики. Українська знать втрачає роль виразника національних інтересів, роль провідної верстви визвольного руху. Ці функції перебирає на себе козацтво, яке вже у XVI ст. заявило про себе як про помітну соціальну силу.

3. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

Перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються за 1492 рік. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI століття. Потребують з’ясування причини виникнення козацтва, а саме:

Наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.

Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.

В окремих випадках – організуюча роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.

Зверніть увагу на те, що козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти. Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах – "чайках", нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.Основна маса козаків поповнювалася за рахунок українців, були серед них і білоруси, росіяни, молдавани. Траплялися поляки, татари, серби, німці, французи, італійці, іспанці, представники інших етносів, проте такі випадки мали поодинокий характер. І тому оцінки етнічного складу козацтва як інтернаціонального є неточними. Козацький край, за висловом сучасного історика Борисенка В.Й., був “національним оазисом серед українських земель, які дедалі більше полонізувалися і втрачали національні риси”.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Визначте основні етапи інтеграції Литви та Польщі.

2. Які зміни відбулися у становищі українських земель під владою Литви протягом ХІV – ХVІ ст.?

3. Коли і чому в Україні поширилися фільваркові господарства?.

4. якою була політики Литви та Польщі щодо українських земель. Зробіть порівняльний аналіз.

5. Охарактеризуйте наслідки Люблінської унії для українських земель.

6. Визначте вплив релігійної ситуації в Речі Посполитій на розвиток української культури.

7. Визначте, як ставлення уряду Речі Посполитої до правослв’я вплинуло на розгортання національно-визвольної боротьби?

8. Доведіть, що втрата Україною державної незалежності і захоплення українських земель іноземними державами у XІV- на поч. XVI ст. були закономірними.

9. Назвіть джерела формування козацтва.

Дата добавления: 2014-11-29