Сутність українського національного відродження ХІХ ст

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Тема 6. Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій

Перелік питань.

1. Сутність українського національного відродження ХІХ ст.

2. Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні.

3. Національно-визвольний рух в Західній Україні.

Важливо знати, що основна риса української історії XIX століття - це національне відродження України, під яким розуміють:

формування національної самосвідомості українців;

зростання інтересу до української мови, історії, культури;

активізацію зв'язків між західними і східними українцями, їх національну інтеграцію;

розгортання українського національно-визвольного руху.

Необхідно з’ясувати, які ж причини обумовили піднесення національних процесів в Україні? При цьому зверніть увагу на головні із них:

1. Росія і Австро-Угорщина здійснювали політику національного гноблення, всіляко прагнули перешкодити формуванню української нації, розвитку української культури.

2. Чинником національного відродження була давня традиція визвольної боротьби в Україні. Національно-визвольний рух XIX ст. став продовженням цієї традиції, набувши інших форм і змісту.

3. Активізації національного руху сприяло зростання української інтелігенції, яка виступала ініціатором і організатором цього руху.

4. Важливим фактором національного пробудження стали події європейського життя. Ідеї Великої французької революції кінця XVIII ст. радикалізували українське суспільство, спрямували його кращих представників на пошуки шляхів перетворення існуючих порядків. Значний вплив на піднесення громадсько-політичного життя справили Вітчизняна війна 1812 р., засвідчивши марність сподівань українців на поліпшення їхнього становища, та зарубіжні походи 1813 р., учасники яких побачили переваги європейських форм суспільного і державного устрою.

2. Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні.

Характеризуючи національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні необхідно звернути увагу на такі події та явища:

· У 1798 р. Іван Котляревський видав поему "Енеїда", вперше використавши українську народну мову в якості літературної. Це була епохальна подія: вона поклала початок відродженню української мови, перетворенню її на літературну.

· Справу І.Котляревського продовжили “Харківські романтики” – літературне об’єднання 20-40-х років, створене студентами Харківського університету Левком Боровиковським, Амвросієм Метлинським, Олександром Корсуном та іншими.

· У 1846-1847 р.р. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація - Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Нараховувала 12 чоловік, серед них – Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України.

Видатну роль у національному відродженні відіграв поет, художник, мислитель Т.Г.Шевченко, який мав найбільший вплив на українців. З виходом у 1840 р. "Кобзаря" за українською мовою остаточно утверджується статус літературної, "рівної серед рівних". Своєю творчою та громадською діяльністю Т.Шевченко пробудив національну свідомість українців, сприяв розгортанню ними боротьби за своє соціальне і національне визволення.

У кінці 50-х років XIX ст. почали організовуватися напівлегальні гуртки - Громади. Перша Громада виникла в Києві в 1859 р. на базі таємного гуртка “хлопоманів” (від польського “хлоп” – селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий властями “українофільством”, набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об’єднували представників різних прошарків суспільства з різними політичними поглядами. Їх діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо).

Наприкінці XIX ст. відбувається політизація національно-визвольного руху. Першою політичною організацією на цьому етапі стало “Братство тарасівців”, яке діяло впродовж 1891–1893 рр.

· Першою політичною партією в Наддніпрянській Україні стала утворена в 1900 р. у Харкові Революційна українська партія (РУП). Засновники - Д.Антонович, М.Русов, Д.Матусевич та інші.

Дата добавления: 2014-11-29