Дослід 5: Одержання золю каніфолі методом заміни розчинника

Дослід 2: Одержання золю ферум (ІІІ) гідроксиду методом гідролізу.

Дослід 1: Одержання золю алюміній гідроксиду методом пептизації.

Методичні вказівки

До 1 %-го розчину алюміній хлориду приливають розчин амоній гідроксиду. Одержаний осад алюміній гідроксиду промивають дистильованою водою, спочатку декантацією, а потім на фільтрі. В кінці промивання, коли осад стане дуже в'язким і фільтрування дуже сповільнюється, його переносять у велику чисту склянку, додають туди 400-500 см³ дистильованої води і нагрівають до кипіння. Час від часу додають в киплячу рідину декілька крапель 0,1 Н розчину HCl. Через деякий час майже весь осад пептизується і переходить в колоїдний розчин.

100 см³ дистильованої води нагрівають до кипіння. Потім в киплячу воду краплями додають 5-10 мл 2 %-го розчину FeCl₃. Одержують колоїдний розчин ферум (ІІІ) гідроксиду інтенсивного червоно-коричневого кольору.

Дослід 3: Одержання золю “берлінської блакиті” реакцією подвійного обміну.

В склянку на 100 см³ наливають 5 см³ 0,005 Н розчину ферум (ІІІ) хлориду і добавляють 5 см³ 0,005 Н розчину жовтої кров'яної солі K₄[Fe(CN)₆]. Розбавляють одержаний розчин 50 см³ дистильованої води. Одержують прозорий розчин берлінської блакиті інтенсивного синього кольору.

Дослід 4: Одержання золю сірки окисно-відновною реакцією.

Практично найбільш зручно одержувати золь сірки з розчину натрій тіосульфату. В склянку на 100 см³ наливають 10 см³ 0,005 Н розчину натрій тіосульфату і додають 10 см³ 0,005 Н розчину сульфатної кислоти і розбавляють 100 см³ води. Через декілька хвилин появляється каламуть, яка поступово посилюється.

Na₂S₂O₃ + H₂SO₄ → H₂S₂O₃ + Na₂SO₄

H₂S₂O₃ → S + SO₂ + H₂O

В конічну колбу, що містить 50 см³ дистильованої води, приливають 5 см³ 2 %-го спиртового розчину каніфолі і перемішують. Спостерігають забарвлення золю в прохідному світлі і при боковому освітленні і встановлюють, чи дає золь конус Тіндаля.

Оформлення протоколу: В протоколі наводять результати спостережень. Де приводять рівняння реакцій, що відповідають утворенню даного колоїдного розчину. Записують будову міцел одержаних колоїдних розчинів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Наведіть приклади одержання колоїдних розчинів з допомогою реакцій: подвійного обміну, гідролізу, оксидації-відновлення.

2. В чому полягає суть методу одержання колоїдних розчинів з допомогою пептизації?

3. Назвіть фактори стабілізації дисперсних систем.

4. Запишіть будову міцели колоїдного розчину AgBr, одержаного:

- при доливанні до розчину KBr надлишку розчину AgNO₃;

- при доливанні до розчину AgNO₃ надлишку розчину KBr;

ЗАНЯТТЯ №4

Тема: Молекулярно-кінетичні та оптичні властивості колоїдно-дисперсних систем. Визначення розмірів частинок дисперсної фази методом турбідиметрії.

Актуальність: Фармакологічна дія ліків, які є колоїдними системами, залежить від ступеня їх дисперсності. Для визначення розмірів колоїдних частинок поряд з іншими методами зручним методами є турбідиметрія та нефелометрія, які крім цього, можна використати для знаходження молекулярної маси високомолекулярних сполук (білків, похідних целюлози, каучуку та ін.). Методи турбідиметрії та нефелометрії використовують також для визначення концентрації дисперсної фази в колоїдних розчинах.

Знання оптичних властивостей колоїдних систем в значній мірі розширює теоретичний та професійний рівень провізора, сприяє удосконаленню відомих методик, апаратури та використанню нових досягнень теорії та практики.

Навчальні цілі:

Знати:

- основні положення молекулярно-кінетичої теорії колоїдно-дисперсних систем;

- закони світлорозсіювання та світлопоглинання;

- формулу для розрахунку розміру частинок дисперсної фази за даними вимірювань каламутності розчинів;

- принципи роботи оптичних приладів (оптичний мікроскоп, нефелометр, фотоелектроколориметр).

Вміти:

- готувати розчини шляхом розбавлення;

- працювати з фотоелектроколориметром;

- визначати розмір частинок дисперсної фази за результатами зміни оптичної густини (каламутності) дисперсної системи.

Дата добавления: 2014-11-29