Фінансові ринки та фондові біржі

Тема 6. Міжнародний фінансовий ринок

Україна на ринку міжнародних інвестицій

Для успішного проведення економічних реформ в Україні потрібні значні капіталовкладення. Проте їхня пропозиція досі значно відстає від" Попиту, і цей розрив не зменшується.

До останнього часу основними кредиторами України залишались міжнародні фінансові організації та уряди індустріально розвинутих країн.

Так, Міжнародний валютний фонд (МВФ) працює з українським урядом за трьома програмами:

• програма трансформації економіки;

• програма короткострокового фінансування, спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації (стенд-бай);

• програма розширеного фінансування.

З початком емісії українських євробондів наша держава вийшла на міжнародні ринки капіталів, де покупцями цих цінних паперів виступили в основному приватні інвестори. Проте міжнародний рейтинг українських євробондів на цьому ринку є ще досить низьким.

Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких є ще недостатні.

Аналізуючи ситуацію з ПІІ в Україну, можна прогнозувати збільшення його обсягів в таких галузях:

• сільськогосподарське машинобудування — завдяки можливості нарощувати збут сільськогосподарської техніки місцевого виробництва;

• фармацевтична та медична промисловість —унаслідок обмеженої пропозиції українських ліків і медичного обладнання;

• промисловість будівельних матеріалів — через очікуваний бум у сфері індивідуального будівництва;

• електроенергетика: в разі приватизації енергогенерувальних компаній чималі іноземні інвестиції буде спрямовано на оновлення обладнання тепло - і гідроелектростанцій;

• нафтогазова промисловість: буде оновлено основні активи нафтопереробних заводів. Закон «Про розподіл продукції» створює сприятливі умови для інвестицій у видобуток нафти та газу;

• галузь зв'язку,,яка після приватизації «Укртелекому» протягом наступних 10—12 років може отримати понад 2 млрд. дол. інвестицій.

6.1. Фінансові ринки та фондові біржі

6.2. Інновації на світовому фінансовому ринку

6.3. Ринки похідних фінансових інструментів

6.4. Кризи новітньої світової фінансової системи

Фінансові ринки традиційно поділяють на ринки капіталу і грошові ринки. На ринках капіталу обертаються фінансові вимоги зі строком виплати довшим за один рік, звичайно їх називають довгостроковими вимогами. Це акції, що репрезентують майнові вимоги та не мають дат строку виплати, а також облігації та довгострокові позики. На грошових ринках обертаються короткострокові вимоги зі строком виплати меншим за один рік. Це придатні до продажу цінні папери (казначейські векселі, строк виплати яких — від тридцяти днів до шести місяців, а також інші короткострокові зобов'язання), випущені банками депозитні сертифікати (CDs) на великі суми, комерційні папери, що репрезентують короткострокову заборгованість корпорацій, та багато інших. Документи грошового ринку за всього їх розмаїття щодо типу закладу-емітента, строку виплати та інших рис мають деякі спільні характеристики: це короткострокові активи, що швидко продаються та купуються з невеликими операційними витратами (тобто ліквідні). Саме з цих причин вони є вигідною сферою інвестування, особливо якщо кошти перебувають у розпорядженні тільки короткий період часу. Завдяки своїй ліквідності короткострокові активи розглядаються як заміна грошей, та часто до них і ставляться майже як до грошей.

Фінансові ринки — це сукупність кредитно-фінансових установ, ринків цінних паперів. Серед них провідною ланкою є фондові біржі.

Функції фондового ринку полягають у переміщенні капіталу в галузі з найвищою нормою прибутку, а також виконанні посередницької ролі в процесі збирання коштів у їхніх власників — внутрішніх та іноземних інвесторів (юридичні особи або громадяни, що купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок) та ефективному їх розміщенні як у державному, так і приватному секторах.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному відбувається розміщення нових випусків цінних паперів. Воно здійснюється або шляхом прямого звернення емітента до інвесторів, або через посередника.

Більшість цінних паперів, придбаних інвесторами при емісії, можуть перепродаватися.

Головна риса первинного ринку — повне розкриття інформації, що дає змогу зробити обґрунтований вибір виду цінного паперу для вкладання коштів. Розкриттю інформації підпорядковано все, що відбувається на первинному ринку: підготовка проспекту емісії, реєстрація та контроль державних органів з позицій повноти представлених даних, публікація проспекту та підсумків підписки і т. п.

Угоди купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів укладаються на вторинному ринку, в якому виділяють дві складові частини: фондові біржі та позабіржовий ринок. Головна риса вторинного ринку — його ліквідність, тобто спроможність охоплювати значні обсяги цінних паперів за короткий час, за невеликих коливань курсів та низьких затрат на реалізацію.

Сам механізм торгівлі на вторинному ринку налаштований на підтримання стабільного ринку: на обмеження спекуляції. Біржовий ринок вичерпується поняттям фондової біржі як особливого, інституційно організованого ринку, на якому обертаються цінні папери найвищої якості та здійснюються операції, що їх проводять професійні учасники ринку цінних паперів. Фондова біржа покликана забезпечити ліквідність та регулювання ринку, визначення цін, облік ринкової кон'юнктури. Фондова біржа — торговельне, професійне, нормативне та технологічне ядро ринку цінних паперів.

Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій з цінними паперами, що проводяться поза фондовою біржею. На практиці в західному світі через цей ринок проходить більшість первинних розміщень, а також торгівля цінними паперами, що мають найнижчу оцінку за шкалою якості (порівняно із зареєстрованими на біржі).

Варто зауважити, що перехідні форми між біржовим та позабіржовим ринками цінних паперів «змивають» чітку межу між ними.

З позабіржового обороту виникають організовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу і схожі на територіально розподілені електронні біржі. Як приклад можна навести «National Association of Securities Dealers Automated Quotations» (NASDAQ), «National Market Security» (NMS) та інші позабіржові системи національної асоціації інвестиційних дилерів (США).

Розглянемо сучасні біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів детальніше. Аналіз ринку цінних паперів доцільно почати з дослідження біржового фондового ринку як організованої структури.

Фондові біржі — це спеціалізовані організації, в приміщенні яких відбуваються зустрічі продавців цінних паперів з покупцями. Об'єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні, біржі створюють умови для концентрації попиту та пропозиції і підвищення ліквідності ринку взагалі.

Але біржа — це не тільки спеціальне місце для укладання угод, а й спеціальна система організації торгівлі, котра підпорядковується спеціальним правилам і процедурам.

До торгів на біржах звичайно допускаються лише достатньо надійні й високоліквідні цінні папери, що створює можливість безперервного їх обігу. Біржова інформація про курс цінних паперів, про укладені угоди стає доступною для різних верств інвесторів. Тому біржа є чутливим барометром стану ринку цінних паперів, а отже — стану справ в економіці взагалі.

Відмітну рису біржі становить некомерційний характер її діяльності. Головна мета діяльності біржі — створення сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Прибутки біржі обмежуються сумами, необхідними для її нормального функціонування й розвитку, і не використовуються на виплату дивідендів суб'єктам, що внесли свої кошти в статутний фонд біржі.

Головна умова ефективності біржової торгівлі — ліквідність. Ліквідний ринок характеризується малою різницею між ціною продавця та покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди та ін. Відхід від цих норм може викликати паніку серед інвесторів. Біржа робить усе можливе, аби підтримувати ліквідність, забезпечуючи стабільність.

Торгівля на сучасній фондовій біржі будується на таких принципах:

• особиста довіра між брокером і клієнтом (угоди на біржі укладаються усно й оформляються заднім числом);

• гласність (публікуються дані про всі угоди і дані про внесення акцій у біржовий список, що надаються емітентам за угодою з біржею незалежно від активності емітента);

• регулювання діяльності біржових фірм, використання адміністрацією біржі й незалежними аудиторами жорстких фінансових, адміністративних, торговельних та бухгалтерських правил.

Цінова залежність виявляється в тому, що менші й слабші біржі починають свої торги, як правило, вже після їх закінчення на провідних національних фондових біржах.

Інформаційна взаємозалежність охоплює потік інформації не тільки про курси цінних паперів, а й про інші показники торгівлі, макроекономічні показники та діяльність окремих великих підприємств. Тому біржі-лідери стають потужними нагромаджувачами інформації про різні аспекти економіки, що дає їм змогу формувати найбільш загальні макроекономічні показники.

Якість (інвестиційні характеристики) допущених до торгівлі цінних паперів на різних біржах неоднакова. Біржі-лідери ведуть торгівлю найбільш якісними цінними паперами, цінні папери, що не пройшли лістинг, задовольняються іншими біржами або позабіржовим ринком цінних паперів.

У розвинутих країнах склалось два типи ієрархічних систем фондових бірж американського типу (моноцентрична) та німецького (поліцентрична).

Перша з них передбачає існування одного лідера та аутсайдерів. Так, у США найбільша Нью-Йоркська фондова біржа охоплює 90% ринку акцій країни, при цьому існують ще шість менших бірж. Поліцентрична система діє в кількох країнах. У Німеччині, наприклад, на чотири великі біржі (із восьми) припадає 95% обігу.

Дедалі більше проявляється тенденція взаємодії національних фондових біржових систем, які в сукупності складають світовий ринок цінних паперів. Ця тенденція є об'єктивною закономірністю і веде до створення універсальної цілісної світової системи фондових бірж.

Головна мета і головна функція фондових бірж у різних країнах — забезпечення умов ефективного проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів, підтримання високого рівня професіоналізму учасників біржової торгівлі, а також довіри інвесторів. Форми організації та діяльності фондових бірж, а також юридичних та фізичних осіб, що професійно займаються операціями з купівлі-продажу цінних паперів, регулюються спеціальним законодавством відповідних країн, оскільки поки що не існує уніфікованої системи регулювання діяльності фондових бірж на світовому рівні.

Дата добавления: 2014-11-29