Компоненти сукупного попиту і їхня характеристика

Умови макроекономічної рівноваги в класичній і кейнсіанській моделі

ТЕМА 4. МОДЕЛІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

Питання для контролю знань

1. Розкрийте механізм опосередкованого впливу ціни на сукупний попит.

2. У чому полягає особливість впливу нецінових факторів на сукупний попит?

3. Охарактеризуйте цінові і нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.

4. Чому в кейнсіанській моделі сукупної пропозиції її крива набуває вигляду горизонтальної лінії?

5. Які наслідки виникають в економіці, якщо рівновага в ній відновлюється після падіння сукупного попиту?

6. Які проблеми виникають в економіці, коли рівновага порушується шоками сукупної пропозиції?

У класичній теорії доводиться, що в економіці рівень сукупних витрат У = С+I+G+Xn (AD) завжди відповідає АS за умов повної зайнятості. Тому AD завжди відповідає AS, якщо AD скорочується, то і AS зменшується, при АD = AS, У = У*. У кейнсіанській економічній теорії обґрунтовується, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту та пропозиції як правило не збігається з повною зайнятістю ресурсів: тобто якщо в економіці дотримується рівність АD = AS то рівноважний обсяг виробництва У < У*. Однієї з причин такої розбіжності є невідповідність планових інвестицій і заощаджень, що здійснюються різними економічними агентами за різними мотивами і визначаються різними факторами.

Мотивами заощаджень домашніх господарств є:

– придбання коштовних товарів;

– забезпечення у старості;

– страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок);

– забезпечення дітей у майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

– максимізація норми чистого прибутку;

– врахування реальної ставки відсотка як плати за придбання грошового капіталу для інвестування.

Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій є ставка %, якщо вона зростає, то домашні господарства більше зберігають і менше споживають з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств згодом призводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

Згідно кейнсіанської теорії основним фактором, що визначає динаміку споживання і заощаджень є величина доходу у розпорядженні домашніх господарств, а не ставка відсотку.

Зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих витрат. Ставка % несуттєво впливає на споживання і заощадження, але визначає величину інвестицій.

Дані залежності відбиваються в наступних функціях:

Функція споживання:

С = а + в _* (У-Т),

де С – споживчі витрати;

а – автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточного доходу у розпорядженні;

в – гранична схильність до споживання (МРС);

У – доход;

Т – податкові відрахування.

У-Т – дохід у розпорядженні (іноді Уd).

Гранична схильність до споживання (МРС) – це частка приросту витрат на споживчі товари і послуги в будь-якій зміні доходу у розпорядженні.

, де

∆С – приріст споживчих витрат;

∆ Уd – приріст доходу у розпорядженні.

Середня схильність до споживання (АРС) – частка доходу у розпорядженні, що домашні господарства витрачають на споживчі товари і послуги:

, де

С – величина споживчих витрат;

Уd – величина доходу у розпорядженні.

Функція заощаджень:

S = - a + (1-в) _*(У - Т), де

S – величина заощаджень у приватному секторі;

а – автономне споживання;

1-в – гранична схильність до заощадження.

Гранична схильність до заощадження (МРС) – це частка приросту заощаджень у будь-якій зміні доходу у розпорядженні:

, де

∆S – приріст заощаджень;

∆Уd – приріст доходу у розпорядженні.

Середня схильність до заощадження – частка доходу у розпорядженні, що домашні господарства зберігають.

, де

S – величина заощаджень;

Уd – величина розташовуваного доходу.

У короткостроковій перспективі в міру зростання поточного доходу у розпорядженні АРС зменшується, а АРS зростає тобто з ростом доходу родини відносно скорочується частка витрат на споживання і відносно зростає частка заощаджень.

У довгостроковій перспективі середня схильність до споживання АРС стабілізується, тому що на величину споживчих витрат впливає не тільки розмір поточного доходу у розпорядженні, але і розмір загального життєвого статку, величина очікуваного і постійного доходу.

До факторів, що визначають динаміку споживання і заощаджень відносять:

- доход домашніх господарств;

- багатство, нагромаджене домашнім господарством;

- рівень цін;

- економічні очікування;

- величина споживчої заборгованості;

- рівень оподатковування.

Якщо споживчі витрати, як 1-й компонент сукупного попиту відносно стабільні, то 2-й компонент – інвестиції – мінливі.

Основні типи інвестицій:

- виробничі;

- інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

- Інвестиції в житлове будівництво.

Функція автономних інвестицій:

I = e – d_*R,

де I – автономні інвестиційні витрати;

е – автономні інвестиції, обумовлені зовнішніми економічними факторами;

R – реальна ставка відсотка;

d – емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка.

До факторів, що визначають динаміку інвестицій відносять:

- очікувану норму чистого прибутку;

- реальну ставку відсотка;

- рівень оподатковування;

- зміни в технології виробництва;

- наявний основний капітал;

- економічні очікування;

- динаміку сукупного попиту.

Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульованими, величина яких зростає в міру зростання ВВП (тому що зростає підприємницький прибуток із зростанням У).

Дану залежність відбиває функція: I = e - d _* R+ y _* У, де у – гранична схильність до інвестування.

Гранична схильність до інвестування – це частка приросту витрат на інвестиції в будь-якій зміні доходу:

, де

∆I – зміна величини інвестицій

∆У – зміна доходу.

Основними факторами нестабільності інвестицій є:

- тривалі терміни служби устаткування;

- нерегулярність інновацій;

- мінливість економічних очікувань;

- циклічні коливання ВВП.

Дата добавления: 2014-11-29