Коефіцієнт оновлення

Коефіцієнт використання виробничої потужності

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів

К_інтегр = К_екст К_інт

К_вик =

де ВП — середньорічна виробнича потужність.

Для характеристики руху основних фондів на підприєм­стві використовуються показники:

К_онов =

де С_к - вартість основних фондів на кінець року, грн.;

2. коефіцієнт вибуття

(К_ви6)=

На кожному підприємстві існують резерви для кращого викорис­тання основних виробничих фондів. Поліпшення їх використання впливає на фінансові результати роботи підприємства за рахунок зростання обсягу випуску продукції, зниження собівартості, поліп­шення якості продукції, зниження податку на майно та збільшення балансового прибутку.

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший пері­од. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:

ü позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;

ü своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні та ка­пітальні ремонти;

ü купувати високоякісні основні фонди;

ü працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персо­налу;

ü поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;

ü підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;

ü впроваджувати нову техніку і прогресивну технологію, яка є без­відходною та енерго- і паливозберігаючою;

ü вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скоро­чення втрат робочого часу через простої устаткування.

Окрім основних кожне підприємство обов’язково повинно мати оборотні кошти або оборотний капітал. Ці поняття різняться. Обо­ротний капітал — це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, викорис­тання яких здійснюється підприємством протягом одного виробни­чого циклу або відносно короткого календарного періоду (як прави­ло, щонайбільше один рік). Оборотні кошти — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про­дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер­шення виробничого циклу через реалізацію товару.

У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних коштів. Оборотні кошти поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні кошти призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

1. Заготовча стадія — «гроші оборотні кошти» — охоплює пері­од, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні кошти на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

2. Виробнича стадія — «оборотні кошти готова продукція» — по­чинається з отримання предметів праці і завершується відправ­ленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні кошти на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

3. Стадія реалізації — «готова продукція гроші» — починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершу­ється отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні кошти на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.

Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повто­рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капі­тал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Для вивчення складу і структури оборотні кошти класифікують за певними ознака­ми (дивись рис. 8.1).

Матеріальною основою капіталу у виробництві є оборотні фонди. Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, що споживаються в одному виробничому циклі й змінюють натуральну форму. Оборотні фонди поділяють на такі групи.

Виробничі запаси — це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних ма­теріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, ма­лоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які використовуються як кошти праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні — це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші ко­шти, необхідні для продовження процесу виробництва.

Витрати майбутніх періодів — це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, оренд­ну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівар­тість продукції списуватимуться в наступних періодах.

Функціональне призначення

Роль у виробництві

Принципи організації

Джерела формування

	власні		залучені

Рис. 8.1. Класифікація оборотних коштів підприємства

Фонди обігу — це частина коштів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

- готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготов­лена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже від­правлена, але ще не оплачена;

- товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відобража­ються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані поста­чальником на адресу споживача. При цьому право власності на ці товари перейшло до споживача, але вони ще не надійшли на його склади і не оприбутковані;

- дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок взаємних роз­рахунків між підприємствами за надані їм послуги або зроблену поставку товарів;

- гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді го­тівки в касі підприємства, так і грошові кошти на розрахунково­му рахунку в банківській установі.

За особливостями планування та принципом організації оборотні кошти поділяються на нормовані й ненормовані. До нормованих на­лежать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприєм­ства, до ненормованих — відвантажена, але ще не оплачена готова продукція, товари на складі та у дорозі, грошові кошти на розрахун­кових рахунках та в незавершених розрахунках, готівка в касі.

Джерелом формування оборотних коштів підприємства є власні або залучені кошти. До власних коштів належать кошти статутних фондів (для недержавних підприємств) і кошти, надані підприємству при його утворенні (для державних підприємств). Ці кошти можуть поповнюватись за рахунок прибутку підприємства і залучення в обіг стійких пасивів. До залучених коштів належать кредити банків, яки­ми покривають нестачу власних оборотних коштів.

Стійкі пасиви — це кошти, які юридично не належать підприєм­ству, але постійно перебувають у його господарському обігу і які воно використовує. До стійких пасивів належать:

ü мінімальна заборгованість підприємства з резерву майбутніх пла­тежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

ü стійка перехідна заборгованість постачальникам;

ü мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахувань на соціальні потреби;

ü залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом;

ü кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та аван­сами замовників;

ü тимчасово вільні кошти спеціальних фондів.

Структурою оборотних коштів є відсоткове співвідношення ок­ремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, що залежить від специфіки виробництва. Наприклад, у будівництві 50-60 % обо­ротних коштів становить незавершене виробництво, 25 % — вироб­ничі запаси. На транспорті незавершеного виробництва немає, але 70 % оборотних коштів становлять виробничі запаси. Окрім того, структура оборотних коштів залежить від якості готової продукції, рівня концентрації, спеціалізації, кооперування або комбінування виробництва, прискорення НТП тощо.

Нормуванням оборотних коштів називають економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових ресурсах для забезпечення його нормального функціонування. Ос­новним методом нормування оборотних коштів є метод прямого розрахунку — розрахунку нормативів за кожним нормованим еле­ментом.

Норма витрат матеріальних ресурсів — це максимально допус­тимі планові витрати ресурсу (сировини, матеріалів, палива тощо), які можна споживати для виробництва одиниці продукції.

Нормативи витрат — це поелементні складові норми, які визна­чають витрати тих чи інших матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю (одиницю потужності, м³, м², 1 м погонної довжи­ни, тонну тощо).

Вагомість нормування оборотних коштів у ринкових умовах іс­тотно зростає, оскільки в кінцевому підсумку від нього залежать пла­тоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Загальний норма­тив оборотних коштів складається з певних нормативів:

Н_заг = Н_в.з + Н_н.в + Н_в.м.п + Н_г.п

де Н_в.з; Н_н.в; Н_в.м.п; Н_г.п — нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах розраховуєть­ся за формулою:

Н_в.з = Д N

де Д — денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів;

N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.

Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді­лення загальнорічної потреби в них (М_заг) на кількість днів у році:

Д = М_заг: 360

Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою:

N = N_пот + N_підг + N_тр + N_стр

де N_пот; N_підг; N_тр; N_стр — запас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.

Поточний запас (N_пот) — не резерв часу, який дорівнює половині часу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу. На­приклад, якщо постачальник доставляє на підприємство сировину кожні 30 днів, то поточний запас становитиме половину цієї величи­ни: N_пот = 30: 2 = 15 (днів). На практиці постачальників більше як один, тому спочатку розраховують середньозважений інтервал по­ставок, а потім знаходять його половину.

Підготовчий запас (N_підг) — це час, необхідний для підготовки ма­теріальних ресурсів до виробничого процесу (комплектація, прий­мання, лабораторний аналіз, доставка матеріалів зі складу та бази тощо). Підготовчий запас ураховують тоді, коли час на підготовку матеріалу до виробництва перевищує норму поточного запасу і до­рівнює цьому перевищенню.

Транспортний запас (N_тр) — це час, необхідний для транспорту­вання матеріальних ресурсів до території підприємства з урахуван­ням часу на вантажно-розвантажувальні роботи.

Страховий запас (N_стр) складається на випадок зриву поставок, він дорівнює половині поточного запасу.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Обо­ротні кошти в незавершеному виробництві нормують у галузях про­мисловості, де період виробничого циклу перевищує один день (бу­дівництво, металургія, важке машинобудування, хімічна, складальне виробництво тощо).

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві — це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на скла­ди підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою:

Н_н.в. = р S T_ц k_н.в

де р — середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному ви­раженні;

S — планова виробнича собівартість одиниці продукції;

Т_ц — тривалість виробничого циклу;

k_н.в — коефіцієнт наростання витрат.

Найскладнішою частиною розглядуваного нормативу є розраху­нок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. У за­гальному випадку на різних виробництвах упродовж виробничого циклу витрати, що пов'язані з виготовленням продукції, наростають по-різному. Для навчальних цілей у розрахунках використовуватиме­мо таку формулу:

k_н.в = ПВ + , або k_н.в =

де ПВ — питома вага початкових одноразових витрат на виробниц­тво в собівартості продукції;

а — одноразові витрати на початку ви­робничого циклу;

b — решта витрат до завершення виробництва го­тової продукції.

Нормування оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Цей норматив встановлюється у грошовому вираженні як залишок неописаних на собівартість витрат на кінець року:

Н_в.м.п = В_поч + В_пл - В_соб

де В_поч; В_пл; В_соб— видатки майбутніх періодів відповідно на поча­ток року, які плануються в цьому році і які підлягають перенесенню на собівартість у цьому році.

Нормування оборотних коштів у запасах готової продукції. Запаси готової продукції на складах підприємства повинні створюватися в такій кількості, щоб була можливість забезпечити її своєчасне від­вантаження для реалізації споживачам партіями, комплектно і в пов­ному асортименті. Для кожного виду готової продукції визначають­ся норми запасу залежно від того, скільки часу потрібно на комплек­тування і накопичення продукції до розміру партії, підготовку продукції до відвантаження, транспортування продукції за межі підприємства, підготовку і відправлення платіжних документів.

Після визначення нормативів для кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив по підприємству зага­лом. Тоді норматив оборотних коштів у запасах готової продукції можна визначити за формулою:

Н_г.п = q N

де q — вартість одноденного обсягу випуску готової продукції.

Для аналізу і планування витрат матеріальних ресурсів викорис­товують такі показники: коефіцієнт використання матеріалу, ко­ефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення продукту з одиниці перероб­леної сировини, матеріаломісткість, матеріаловіддачу, електромісткість, енергомісткість, розмір відходів та ін. Наведемо визначення деяких з них.

Коефіцієнт використання матеріалу характеризує ступінь вико­ристання сировини та матеріалів і визначається як відношення його корисної витрати до нормативу витрат, встановленого для цього виду матеріалу.

Матеріаломісткість визначається за формулою

М_м = К_м.р: V,

де К_м.р — кількість витрачених матеріальних ресурсів;

V— обсяг випус­ку товарної (реалізованої) продукції на підприємстві (у натурально­му або вартісному вираженні).

Матеріаловіддача — показник, обернений до матеріаломісткості.

Розмір відходів — це коефіцієнт, що показує відношення величини відходів до загальних витрат матеріалу.

До показників використання оборотних коштів на підприємстві належать коефіцієнт оборотності оборотних коштів, фондомісткість, період обороту оборотних коштів, коефіцієнт збереження, рента­бельність оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів визначає кількість оборотів, які можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунко­вий період (найчастіше рік), і показує, який обсяг реалізованої про­дукції припадає на 1 грн. вартості оборотних коштів. Обчислюється цей показник за формулою:

k _об =

де Q — річний обсяг реалізованої продукції;

С_о.з.сер — середньорічна вартість оборотних коштів.

Фондомісткість показує, яка вартість оборотних коштів припа­дає на 1 грн вартості реалізованої продукції:

Ф_м.оз =

Період обороту оборотних коштів показує, скільки днів триває один оборот оборотних коштів:

Т_об =

Коефіцієнт збереження оборотних коштів характеризує ефек­тивність використання оборотних коштів:

К_зб =

де Н_о.з — сумарний норматив оборотних коштів.

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність ви­користання оборотних коштів і є відношенням балансового прибутку підприємства (П_6ал) до його середньорічного залишку оборотних коштів:

R_оз =

Середньомісячний залишок оборотних коштів обчислюється за формулою:

С^м_о.з.сер =

С_поч, С_кін — залишок оборотних коштів відповідно на початок і кінець місяця.

Середньорічний залишок оборотних коштів обчислюється за фор­мулою:

С^р_о.з.сер =

де С ; С ,...,С — середньомісячні залишки оборотних коштів.

Раціональне та економне використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, а також оборотних коштів має велике еконо­мічне й соціальне значення для кожного підприємства, оскільки сприяє суттєвому зниженню витрат на виробництво і збут продукції, отриманню більшого прибутку за рахунок зниження собівартості продукції, підвищенню конкурентоспроможності продукції, поліп­шенню загального фінансового стану підприємства.

Підприємства мають такі шляхи поліпшення використання обо­ротних фондів і оборотних коштів:

ü упровадження безвідходних виробничих технологій;

ü комплексне використання сировини;

ü якісну підготовку сировини і матеріалів до виробництва;

ü удосконалення нормативної бази;

ü підтримку техніки в належному робочому стані й суворе дотри­мання вимог технологічних процесів;

ü зменшення термінів виготовлення продукції (скорочення вироб­ничого циклу);

ü зменшення кількості виробничих запасів за рахунок поліпшення організації матеріально-технічного постачання, зменшення даль­ності їх транспортування;

ü удосконалення розрахунків із замовниками та інших заходів що­до поліпшення фінансової та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє збільшенню обсягу вироблюваної продукції та вивільненню частини оборотних коштів і за їх рахунок створенню додаткових резервів для розширен­ня виробництва. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів за два суміжних періоди (наприклад, роки), можна визначити їх зміну, що спричинюється прискоренням або уповільненням їх обер­тання. Загальний розмір цієї зміни визначається так:

DС_о.з.сер = С_{о.з.сер1} – С_{о.з.сер2}

де С_о.з.сер1; Со_.з.сер2 - середні суми оборотних коштів за два суміж­них періоди.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли фактична потреба в них менша від планової. Вона визначається як різниця між плановою потребою у базовому періоді і фактичною су­мою середніх залишків нормованих оборотних коштів. Відносне ви­вільнення або додаткове залучення оборотних коштів за розрахун­ковий період обчислюється за формулою:

де Q — річний обсяг реалізації продукції;

Т_звіт, Т_6аз — тривалість обороту оборотних коштів у році відповідно звітному та планово­му (базовому).

Оборотність вивільнених коштів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства. Так, приріст прибутків (збитків), що одержується за рахунок зміни оборотності оборотних коштів, розраховується за формулою:

де П_баз — прибуток від реалізації продукції в базовому році;

К_баз і К_зв — коефіцієнт оборотності оборотних коштів у році відповідно базовому і звітному.

Дата добавления: 2014-11-29