Розділ IV. Пожежна безпека 1 страница

1. Питання: Якою є роль Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в забезпеченні пожежної безпеки?

Відповідь: Це міністерство здійснює державний пожежний нагляд, забезпечує пожежну охорону населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо удосконалювання пожежної охорони. Рішення його з питань пожежної безпеки є обов'язковими для органів державної виконавчої влади, а також підприємств, організацій і громадян.

2. Питання: Якою є структура пожежної охорони в Україні?

Відповідь: Для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах в Україні створено пожежну охорону, яка поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну. Основними підрозділами, які безпосередньо ведуть боротьбу з пожежами, є пожежні команди, які комплектуються спеціально навченими бійцями та командирами і закріплюються за певною територією або об'єктом.

3. Питання: Як організований державний пожежний нагляд в Україні?

Відповідь: Закон "Про пожежну безпеку" передбачає державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності. У складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи створені та функціонують центральний орган - Державний департамент пожежної безпеки, територіальні та місцеві органи державного пожежного нагляду. Органи державного пожежного нагляду (Держпожнагляд) здійснюють такі функції: розробляють і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки; погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів щодо забезпечення пожежної безпеки; встановлюють порядок опрацювання і затвердження відповідних положень, інструкцій та інших нормативних актів, діючих на підприємстві, в установі та організації; здійснюють конт­роль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпе­ки керівниками різного рівня, посадовими особами та громадянами; про­водять перевірки і дізнання за повідомленнями про пожежі та порушення правил пожежної безпеки. Посадові особи органів Державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду Україні.

4. Питання: Якими є обов'язки керівників підприємств, установ і організацій, орендарів у забезпеченні пожежної безпеки різних об'єктів?

Відповідь: Керівники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; розробляти і затверджувати діючі у межах підприємст­ва положення та інструкції, здійснювати постійний контроль за їх додер­жанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм та правил, а також виконання розпоряджень (приписів) і постанов органів державного пожежного нагляду; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; утримувати в справному ста­ні засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар; створювати згідно з встановленим порядком підрозділи по­жежної охорони та необхідну для їхнього функціонування матеріально-технічну базу; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних за­собів виявлення та гасіння пожеж; своєчасно інформувати пожежну охо­рону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і переїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

5. Питання: Які наявності умови створення і функції добровільних пожежних дружин на підприємствах (в установах, організаціях) і на різних об'єктах?

Відповідь: З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та органі­зації їх гасіння на підприємствах та різних об'єктах з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян, які не молодші 18 років, створюються добровільні пожежні дружини (команди), положення про які затверджено Міністерством внутрішніх справ на під­ставі постанови Кабінету Міністрів України. Добровільна пожежна дружи­на створюється при чисельності працюючих, як правило, не менше 50 чо­ловік, вона може бути загальнооб'єктною і (або) цеховою залежно від структури та особливостей підприємства. На складах, у цехах та інших структурних підрозділах підприємства можуть створюватись відділення ДПД (бойові розрахунки) згідно з кількістю робочих змін.

6. Питання: Якими є економічні методи стимулювання роботи членів добровільних пожежних дружин?

Відповідь: Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час участі їх у ліквідації пожежі або наслідків аварії, проведення пожежно-профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань провадиться з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи. Членам добровільних пожежних дружин (команд) можуть надаватися до­даткова відпустка до 10 робочих днів на рік із збереженням заробітної плати, видаватися премії та цінні подарунки. Члени добровільних пожежних дружин (команд) та працівники відомчої і сільської пожежної охорони підлягають обов'язковому особистому страхуванню у розмірі десяти­річної заробітної плати за посадою, яку вони займають. Страху­вання членів добровільних пожежних дружин (команд) та страхування працівників відомчої пожежної охорони здійснюється за рахунок підпри­ємств, установ та організацій, де вони створені.

7. Питання: Якими є умови створення, склад та функції пожежно-технічних комісій на підприємствах (в установах, організаціях) і на різних об'єктах?

Відповідь: На підприємстві, в установі, організації з кількістю 50 і більше чо­ловік за рішенням трудового колективу створюється пожежно-технічна комісія (ПТК), яка діє згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію. У виняткових умовах її функції може виконувати комісія з охорони праці. Наказами керівника підприємства затверджуються положення про ПТК підпри­ємства, її персональний склад та порядок роботи. До складу комісії вклю­чаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з вико­нанням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електро­установок, систем автоматичного протипожежного захисту та ін., а також керівник ДПД, фахівець протипожежної безпеки підприємства, уповнова­жений трудового колективу з питань охорони праці, представник проф­спілкової організації. Очолює комісію головний інженер або один із заступни­ків керівника підприємства. У функції ПТК будь-якого підприємства вхо­дять: обстеження один раз на квартал усіх виробничих будівель, споруд, складів, різних приміщень з метою виявлення порушень пожежної безпеки та визначення шляхів, способів та строків їх усунення. Результати такого обстеження оформлюються актом, який затверджується керівником під­приємства. ПТК бере участь у розробці діючих у межах підприємства по­ложень, правил, інструкцій щодо пожежної безпеки, а також у службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів щодо їх запо­бігання, вирішенні інших питань у цій галузі.

8. Питання: Які наявні види і порядок проведення інструктажів з питань пожежної безпеки?

Відповідь: Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем ро­боти проходять інструктажі з питань пожежної безпеки згідно з Типовим положенням. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком проведення поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою, затвердженою керівником (заступником, головним інженером) підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосе­редньо на робочому місці до початку тут виробничої діяльності праців­ників або участі прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструк­тажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів повинні бути узгодженні з начальником об'єктної пожежної охорони або керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, що включає питання вступного та первинного інструктажів, повинен проводитись на робочому місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індиві­дуально або з групою працівників на робочому місці чи у спеціально від­веденому приміщенні у таких випадках: введення у дію нових або доопра­цьованих нормативних актів з питань пожежної безпеки (правил, інструк­цій тощо); зміни технологічного процесу, застосування нового або модер­нізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання пра­цівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами, що викликали необ­хідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж повинен проводитись з пра­цівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Первинний, повторний, позаплановий та цільові протипожежні ін­структажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (завідуючими відділів, секцій, складів, комор, а також начальниками цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Первин­ний, повторний та позаплановий інструктажі повинні завершуватись пере­віркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка проводила інструктаж.

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з від­повідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільово­го реєструються у спеціальних журналах окремо від інструктажів з питань охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і тих, хто його проводив. Запис про проведення цільового протипожежно­го інструктажу робиться в документі (наряді-допуску), дозволяючому ви­конання пожежонебезпечних робіт.

9. Питання: Яким є порядок навчання працівників за програмою пожежно-технічного мінімуму?

Відповідь: На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на складах товарів побутової хімії, легкозаймистих рідин, тканин, паперу, меб­лів) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце прове­дення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання. Програма пожежно-технічного мінімуму розробляється, як правило, на підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства, по­винна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких оформ­ляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчен­ня відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з питань пожеж­ної безпеки здійснюється комісією щорічно також з оформленням прото­колу. При цьому до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежно-технічного мінімуму вносяться відповідні відмітки.

10. Питання: Яким є порядок перевірки знань посадових осіб з питань пожежної безпеки?

Відповідь: Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан різних об'єктів та підприємства у цілому, до початку виконання обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

11. Питання: Якими є види і призначення інструкцій з пожежної безпеки?

Відповідь: На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань по­жежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та устаткування розробляються та затверд­жуються керівником підприємства інструкції, які підрозділяються на види: загальні (загальнооб'єктні) для підприємств, організацій, установ; для окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; щодо виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання та ін. Інструкції встановлюють порядок та способи забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідом­лення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних ціннос­тей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами по­жежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

На підприємствах торгівлі, які мають два поверхи та більше, інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоло­вік та більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що визна­чає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації лю­дей. Не рідше одного разу на півріччя здійснюються тренувальні дії пра­цівників зазначених підприємств та об'єктів згідно з цією інструкцією.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для пра­цівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових). Інструкції щодо заходів пожежної безпеки розроблюються для павільйонів, кіосків, магазинів (секцій), які знаходяться на ринках.

12. Питання: Сформулюйте поняття про горіння, загоряння і пожежу.

Відповідь: Горіння - швидкопротікаюча хімічна реакція окислення речовин, що супроводжується виділенням теплоти і часто випромінюванням світла. Для виникнення та протікання процесу горіння необхідні: горюча речови­на, окислювач у достатній для підтримання горіння кількості та джерело запалювання. Дія джерела запалювання, що призводить до горіння, нази­вається запалюванням.

Джерелами запалювання можуть бути: палаючі або розжарені тіла; електричні розряди; теплові прояви хімічних реакцій, мікробіологічних процесів та механічних дій; іскри від удару та тертя; ударні хвилі; сонячна радіація, електромагнітні та інші випромінювання.

Розрізнюють такі види горіння: спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування.

Горіння речовин є причиною загорянь і пожеж на різних об'єктах. Загоряння - неконтрольоване горіння зовні спеціального вогнища, не заподіюче матеріальної шкоди, пожежа - неконтрольоване горіння зовні спеці­ального вогнища, що приносить матеріальну шкоду.

13. Питання: Як класифікуються пожежі залежно від розмірів матеріального збитку?

Відповідь: Залежно від завданих матеріальних збитків пожежі поділяються на: пожежі з великими матеріальними збитками – пожежі, прямі збитки від яких перевищують 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; пожежі з особливо великими матеріальними збитками – пожежі, прямі збитки від яких перевищують 1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розрізнюють прямі та побічні збитки від пожеж. Прямі збитки від пожеж – оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та (або) пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі. Побічні збитки від пожеж – оцінені у грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її наслідків (враховуючи соціально-економічні та екологічні втрати), у тому числі на відбудову об’єкта; втрати, зумовлені простоєм у виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів тощо..

14.Питання: На які класи поділяються пожежі горючих речовин та матеріалів?

Відповідь: Пожежі горючих ре­човин та матеріалів підрозділяються на класи: А - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір); В - пожежі горючих рідин або твер­дих речовин, які плавляться; С - пожежі газів; Д - пожежі металів та їх сплавів; Е - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

15. Питання: Як класифікуються рідини залежно від температури спалаху пари?

Відповідь: Залежно від температури спалаху пари рідини поді­ляються на легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61°С у закритому тигле або 66°С у відкритому тигле та горючі (ГР) з темпера­турою спалаху вище зазначених величин. Бензин, розчинники - дуже не­безпечні ЛЗР з температурою спалаху пари від -17 до +44°С, до них належать також нітроемалі та більшість лаків. У виробничих приміщеннях тара з ЛЗР та ГР може зберігатись тільки у металевих шафах або ящиках, які щільно закриваються. Забороняється зберігати легкозаймисті або горючі рідини у відкритому або непридатному посуді, а також у посуді, який б'ється. Не допускається спільне зберігання їх з будь-якими іншими товарами чи ма­теріалами.

16. Питання: На які розряди поділяються речовини і матеріали за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище, впливати на людину безпосередньо або на відстані?

Відповідь: За потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небез­печні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболон­ки органів дихання безпосередньо або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди: безпечні, малонебезпечні, небезпечні, особливо небезпечні. До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в не­горючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утво­рюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотерміч­них сумішей з іншими речовинами. Малонебезпечними є горючі речовини і матеріали, на які не розповсюджуються особливі вимо­ги ГОСТ 19433-88, а також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Небезпечними вважаються горючі та негорючі речовини і мате­ріали, виявлення властивостей яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Причому, небезпечні властивості можуть виявитись у речовинах у чистому вигляді або при взаємо­дії їх із речовинами та матеріалами інших категорій (визначені у ГОСТ 19433-88) у нормальних або аварійних умовах. До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини і матеріали, що не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88.

Вимоги до розподілу речовин та матеріалів при зберіганні містяться у "Правилах пожежної безпеки в Україні". Окремо від інших речовин та матеріалів повинні зберігатись, наприклад: речовини в аерозольній упаковці; гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском; отруйні гази; горючі гази; легкозаймисті тверді речовини та деякі інші.

17. Питання: Які існують вимоги до торгівлі товарами з підвищеною пожежною небезпекою?

Відповідь: У торговельних центрах, універмагах, великих магазинах торгівля товарами з підвищеною пожежною небезпекою (сірниками, парфумерією, одеколонами, аерозольними упаковками тощо) повинна здійснюватись на верхніх поверхах. Ці товари необхідно зберігати нарізне від інших у спе­ціально пристосованих приміщеннях. Не допускається зберігати у крам­ниці одночасно більше 15 тис. одиниць аерозольних виробів та більше 2 тис. пляшок (або більше 1м³) спирту та інших ЛЗР. Товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці не дозволя­ється розміщувати ближче 0,5м від приладів опалення та у віконних вітри­нах. Не допускається торгівля пожежонебезпечними товарами побутової хімії, лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасовани­ми у скляну тару місткістю більше одного літра кожна, а також пожежоне­безпечними товарами без попереджувального напису "Вогненебезпечне". Зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці можна тільки у приміщеннях, які мають віконні отвори або спеціальні засоби димовидалення. Відділи, секції, прилавки для продажу пожежонебезпечних товарів повинні бути розташовані не ближче 4м від виходів, схо­дових кліток та інших евакуаційних шляхів. Розфасовка пожежонебезпечних товарів (крохмалю, борошна, цукрового піску, крупи) повин­на здійснюватись у спеціально пристосованих для цього приміщеннях. За­бороняється користуватись побутовими електронагрівальними прилада­ми у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до продажу.

18. Питання: Які заходи пожежної безпеки передбачаються в матеріальних складах і базах загального призначення?

Відповідь: Тут конторські та побутові приміщення мають бути ізольовані від складських приміщень. Робочі міс­ця комірників (обліковців, відбракуваль- ників, товарознавців) у складських приміщеннях необхідно огороджувати заскленими перегородками з него­рючих матеріалів заввишки 1,8м. Всі операції, пов'язані з розкриттям та­ри, розфасуванням продукції, приготуванням робочих сумішей вогненебезпеч­них рідин та дрібним ремонтом, здійснюються в ізольованих приміщен­нях. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9м ´ 1,2м з приямком для випускання диму у разі пожежі. У складських приміщеннях від дверних отворів повинні бути проходи, відповідаючі ширині дверей, але не менше 1м. При ширині складу більше 10м посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2м завширшки. Між штабелями передбачаються проходи шириною не менше 1м. Відстань від штабелів до стін приймається не менше 0,8м. Проходи та місця розташування штабелів позначають чіткими лініями на підлозі. Балони з горючими газами, ємкості з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки необхідно захищати від сонячного та будь-якого іншого теплового впливу. У складах загального призначення допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок, у ізольованих протипожежних відсіках цих складів - не більше 15 тис. упаковок. У багатоповерховому складі зберігання аерозольних упаковок дозволяється лише на верхньому поверсі у протипожежних відсіках, у кожному з яких може знаходитись не більше 150 тис. цих упаковок. При цьому загальна місткість складу не може перевищувати 900 тис. упаковок. На відкритих майданчиках або під навісами аерозольні упаковки повинні знаходитись в негорючих контейнерах, що замикаються. На зовнішньому боці дверей (воріт) складських приміщень, де зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини та матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газами та продукція в аерозольній упаковці, повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує їх пожежну небезпеку та кількість, а також заходи, що вживаються при гасінні пожежі.

19. Питання: На які категорії поділяються приміщення і будівлі (частини будівель – пожежні відсіки) виробничого і складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою?

Відповідь: Згідно з ОНТП 24-86 приміщення і будівлі (частини будівель-пожежні відсіки) залежно від кількості та пожежовибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, які знахо­дяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів поділяються на категорії: А, Б, В, Г і Д. До ка­тегорії А належать склади товарів побутової хімії та легкозаймистих рідин (лаки, фарби на ацетоні, бензин побутовий, розчинники, ацетон у склотарі та ін.); приміщення для зберігання товарів у аерозольних упаковках, зарядки тягових та стартерних батарей; фарбувальні відділення; машинні (апарат­ні) та конденсаторні відділення аміачних холодильних установок та ін. Катего­рія Б включає, наприклад, відділення сушіння крохмалю, розфасовки та пакування крохмалю, розфасовки крупи, борошна та цукрового піску. До категорії В належать: склади меблів, тари (ящики, пакети, сітки), готового одягу, тканин, парфумерних товарів (духи, одеколони), галантереї, культ­товарів, радіотоварів та телевізорів, взуття, килимів, пральних порошків в упаковках, тютюнових виробів, сірників, мила, кондитерських та бакалійних товарів, цукру в тарі, соняшникової та інших рослинних олій, лікеро-горілчаних виробів та вина, паперу та готових пакетів; комори овочів, картоплі, сухих продуктів, господарчого інвентаря, тари; камери зберігання хутра; холодильні камери з температурою вище +10⁰ С; приміщення для зберігання іграшок, товарної обробки та розфасовки картоплі і овочів; дисплейні зали. До категорії Г входять: приміщення обпалення птахів; гарячі відділення кулінарних цехів; приміщення для приготування сиропів; вафельні відділення; гарячі цехи підприємств громадського харчування; камери спалення сміття. До категорії Д належать, наприклад, усі приміщення хладонових холодильних установок; холодильні камери з температурою +10⁰С та нижче; відділення сульфітації та десульфітації продукції, металевої тари; охолоджувальні камери напівфабрикатів, готової продукції, добового запасу сировини на фабриках - заготівельнях; механічні майстерні та ін. На підприємствах, базах та складах залежно від їх категорії роз­робляються відповідні заходи пожежної безпеки.

20. Питання: Сформулюйте поняття про пожежонебезпечну зону й зробіть класифікацію пожежонебезпечних зон.

Відповідь: Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині та зовні приміщень, у межах якого постійно або періодично знаходяться (зберігаються або утворюються під час технологічного процесу) го­рючі речовини як при нор­мальному технологічному процесі, так і при його порушеннях у такої кількості, що потрібні спеціальні заходи в конструкції електрообладнання при його монтажі та експлуатації. Пожежонебезпечні зони підрозділяються на класи: П-І, П-II, П-IIа, П-III (визначаються технологами разом з електриками проектної чи експлуатуючої організації). Клас П-І - простір, розташований у приміщеннях, де обертається горюча рідина, яка має температуру спалаху більше +61⁰С (наприклад, на складах мінеральних масел); клас П-ІІ - простір у приміщеннях, в якому можуть накопичуватися та виділятися горючий пил та волокна (наприклад, у приміщеннях для просіювання бо­рошна, цукру); клас П-IIа - простір у приміщеннях, де знаходяться тверді горючі речовини і матеріали (наприклад, на складах тканин, паперу, меблів, змішаних вантажів); клас П-ІІІ - простір зовні приміщення, у якому знаходиться горюча рі­дина з температурою спалаху більше +61⁰С або тверді горючі речовини (наприклад, відкриті склади мінеральних масел або склади вугілля, торфу, дерева).

21. Питання: Які ставляться вимоги безпеки до пожежонебезпечних зон і використовуваних у них електричних машин, апаратів, приладів, світильників?

Відповідь: Відповідно до діючих правил,має бути забезпеченим захист будинків, споруджень і зовнішніх установок з пожежонебезпечними зонами від прямих ударів блискавки і вторинних її проявів, а також захист у цих зонах від іскріння внаслідок можливого розряду статичної електрики. Залежно від класу пожежонебезпечної зони встановлений мінімальний ступінь захисту від агресивності навколишнього середовища оболонок електричних машин, апаратів, приладів, а також світильників. Щитки і вимикачі освітлювальних мереж рекомендується виносити за межі пожежонебезпечних зон будь-якого класу. Електричні машини з частинами, що нормально іскрять, повинні знаходитися на відстані не менш 1м від місця розміщення горючих матеріалів (речовин) чи відгороджуватися від них екраном з негорючих матеріалів. При необхідності використання (за умовами виробництва) у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів має бути забезпеченим захист від зіткнення робочих частин, що нагріваються, з горючими матеріалами (речовинами), при цьому самі прилади повинні встановлюватися на негорючий поверхні. Забороняється застосування нагрівальних приладів у пожежонебез-печних зонах будь-якого класу в складських приміщеннях. Для захисту ламп розжарювання світильники повинні мати суцільне скло; відбивач і розсіювач у них повинні бути виготовлені з негорючого матеріалу. Такі ж вимоги до відбивача і розсіювача пред'являються у світильниках з люмінесцентними лампами для пожежонебезпечних зон будь-якого класу складських приміщень. У переносних світильниках, використовуваних у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу, скляний ковпачок має бути захищеним металевою сіткою. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу забороняється застосування неізольованих проводів, кабелів з горючою поліетиленовою ізоляцією.

Дата добавления: 2014-11-29