Облаштування населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями, охорона довкілля

Рівень облаштованості сільських населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями залишається низьким, значна частина мереж та об’єктів перебувають в незадовільному технічному стані.

Лише 22,5% сіл мають водопроводи, більше половини з яких працюють з перебоями або відключені. Шахтні колодязі, каптажі та приватні водозабірні свердловини також перебувають переважно в не­задовільному стані. В Україні налічується 1228 сіл, жителі яких (понад 800 тис. осіб) користуються привізною водою. Понад 60% проб питної води з підземних джерел у сільських населених пунктах не від­повідає чинним стандартам. Вживання неякісної питної води призводить до поширення серед сільських жителів різних видів зах­ворювань, підвищення соціальної напруги, а в маловодних регіонах також до стримування розвитку господарської діяльності.

В Україні газифіковано природним газом 8,7 тис. (31%) сільських населених пунктів, причому рівень газифікації коливається від 50% і більше (Київська, Івано-Франківська, Полтавська області) до менше 20% (Чернівецька, Вінницька, Кіровоградська, Запо­різь­ка, Одеська, Херсонська, Чернігівська області). Потреба в газифікації сіл є надзвичайно високою, про що свідчить готовність населення вкладати власні кошти у часткове фінансування будівництва розвідних мереж. Темпи газифікації стримуються недостатнім фінансуванням робіт за рахунок бюджетних і спонсорських коштів. В незавершеному будівництві тривалий час перебуває 100 газопроводів-відводів та велика кількість розвідних мереж, збудована частина яких псується через невикористання.

Значного оновлення потребує матеріальна база електро­поста­чання сіл. Основна частина ліній електропередач і трансформаторних підстанцій у сільській місцевості споруджена 35–40 років тому: їх мате­ріальна база застаріла, а пропускна здатність не задовольняє су­часних потреб споживачів. Більше тисячі сіл не мають під’їздів для автобусного сполучення, понад половину сільських вулиць – без твер­до­го покриття. У сільській місцевості розміщено близько 5 тис. складів з непридатними пестицидами і отрутохімікатами, утворилось приблиз­но 11 тис. неорганізованих звалищ побутового та промислового сміття.

З метою підвищення рівня облаштування сільських населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями, поліпшення їх благоустрою та охорони довкілля будуть розв’язуватись наступні завдання:

· в галузі водопостачання та водовідведення:

P організація першочергового забезпечення питною водою жителів сіл, де використовується привізна вода;

P завершення передачі мереж і споруд водопостачання та водовідведення до комунальної власності;

P здійснення ремонтно-відновлювальних робіт на існуючих об’єктах з метою забезпечення їх надійної експлуатації;

P запровадження паспортизації місцевих джерел водопоста­чання;

· в галузі газопостачання:

P розроблення і виконання програми будівництва газопроводів-відводів, регіональних схем розвитку газових мереж високого та серед­нього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів;

P обладнання об’єктів соціально-культурного призначення лі­чиль­никами газу;

· в галузі електропостачання:

P будівництво та реконструкцію мереж і споруд електро­поста­чання відповідно до зростаючих потреб споживачів;

· в галузі дорожнього господарства та благоустрою населених пунктів:

P завершення будівництва під’їздів з твердим покриттям до сільських населених пунктів;

P розширення мережі сільських доріг;

P збільшення обсягів робіт з облаштування сільських вулиць.

· у сфері охорони довкілля:

P здійснення постійного (моніторингового) контролю якості навколишнього природного середовища в сільських населених пунктах та місцях накопичення відходів;

P налагодження системи збирання, зберігання та видалення відходів;

P удосконалення нормативно-правової бази регулювання про­цесів поводження з відходами.

Дата добавления: 2014-11-29