Інформаційна частина методичної розробки 1 страница

Перелік теоретичних питань, завдання для самостійної роботи, тестових завдань та тематичних задач.

Методика проведення заняття.

План проведення практичного заняття

1.	Вступ…..	5 хвилин
2.	Поняття про професійну шкідливість, перелік шкідливих медичних професій та посад. Професійні шкідливості при роботі лікаря-рентгенолога, радіолога, лікаря ультразвукової діагностики. Запобігання шкідливим впливам на організм лікаря під час здійснення ним професійної діяльності. Посадові інструкції, що регламентують безпеку професійної діяльності лікаря. Процес створення та випробування генетично модифікованих організмів: небезпека для дослідника та суспільства в цілому. Регулювання генетично-інженерної діяльності. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів».	55 хвилин
3.	Відповіді на контрольні питання…...……………………………………...........	15 хвилин
4.	Підведення підсумків заняття…………………………………………………...	5 хвилини
	Разом…………………………………………………………................................	80 хвилин

Заняття починається з перевiрки за списком студентiв, об'явлення теми, мети та плану заняття. Далі іде викладання та розбір учбових питань, які розглядаються на занятті. Перевірка підготовки студентів до заняття проводиться в ході вивчення учбових запитань. Наприкінці другого заняття проводиться вихідний контроль засвоєння знань шляхом відповідей на контрольні питання, тестові завдання та рішення задач, підводиться підсумок заняття, в ході якого студент заповнює "Індивідуальний план студента", і задається завдання до наступного заняття.

Стан охорони праці, рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності працівників системи охорони здоров'я є серйозною соціально-економічною проблемою галузі, що безпосередньо впливає на надання медичної допомоги населенню країни. На тих, що працюють в установах охорони здоров'я впливають ті ж чинники, що і в будь-якій іншій галузі промисловості - захворюваність, умови і характер праці і т.д. Проте на медичний персонал більш ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності. Працю медичних працівників складно порівнювати з працею інших фахівців. Медики зазнають велике інтелект-туальне навантаження, несуть відповідальність за життя і здоров'я інших людей, щодня вступають в контакт з великою різноманітністю людських характерів, ця професія вимагає термінового ухвалення рішень, самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах, високої стресо- і перешкодостійкості. Нерідко лікувально-діагностичні, реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що значно обважнює працю медичного персоналу. Науково-технічний прогрес, що привів до підвищення технічної оснащеності лікувальних установ, впровадження більш довершених технічних процесів, устаткування, інструментарію, застосування нових лікарських препаратів і освоєння нових методів діагностики і лікування, ставить перед медициною праці нові проблеми, які вимагають швидкого рішення. Поняття «Медичний працівник» включає в себе представників досить різно-манітних категорій працівників охорони здоров'я - це керівники медичних установ, завідувачі відділеннями, лікарі всіх спеціальностей, медичні сестри, лаборанти, молодший і допоміжний персонал, діяльність яких, разом із загальними рисами, має немало істотних відмінностей. Захворюваність працівників системи охорони здоров'я є однією з найбільш високих в країні.

Професійні шкідливості - чинники виробничих і трудових процесів, які можуть спричиняти шкідливу дію на здоров'я і здатність розвитку професійних захворювань.

Виробничі процеси в медицині – технічне лікування (всі методи, за допомогою яких при дії на хворого можна добитися його одужання).

Трудові процеси – процеси взаємодії людини з предметом праці (хворим).

Серед основних чинників професійної шкідливості у працівників охорони здоров'я зустрі-чаються практично всі шкідливості, характерні для більшості неблагополучних виробництв.

Класифікація чинників професійної шкідливості.

Чинники професійної шкідливості медичного персоналу різного профілю можна класифікувати на:

Механічні: вимушене положення тіла або напругу окремих органів і систем.

Фізичні: іонізуюче випромінювання; неіонізуюче випромінювання; електричні і електро-магнітні поля; лазерне випромінювання; ультразвук; шум, вібрація; підвищений атмосферний тиск; підвищена температура і вологість повітря; нераціональне освітлення.

Хімічні: анестетики; антибіотики; гормони; хімічні речовини дратівливого, токсичного, алергічного характеру в різних комбінаціях.

Біологічні: мікроорганізми; віруси; найпростіші; гриби; гельмінти; паразити.

Нервово-емоційні: інтелектуальна напруга; емоційна напруга; напруга уваги, пам'яті; необхідність ухвалювати рішення в екстремальній ситуації; необхідність зберігати високу працездатність при змінній роботі; робота з трупним матеріалом.

Ергономічні: експлуатація ергономічно неадекватного обладнання.

До механічних чинників можна віднести вимушене положення тіла або напругу окремих органів і систем.Особливо ця група чинників має відношення до медперсоналу хірургічного профілю (хірургам, акушерам-гінекологам, операційним сестрам, анестезіологам, фізіотерапев-там і масажистам). Майже вся оперуюча бригада стоїть, схилившись над операційним столом, з винесеними вперед руками, з нахиленою головою, округлою спиною. Тривала статична м'язова напруга супроводжується тонічними і тетонічними скороченнями м'язів. Вимушена поза вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа, викликає зміни в міжхребетних дисках, наслідком яких можуть з'явитися скарги на біль в різних відділах хребта, плечовому поясі, кінцівках. При тривалому стоянні під час операції в нижніх кінцівках спостерігається застій крові, об'єм гомілки збільшується майже на один сантиметр, а площа стопи - майже на 5 %, що веде до розвитку варикозного розширення вен нижніх кінцівок і тромбофлебіту, а застій крові в області тазу - до розвитку геморою.

Під час операції в зоні діяльності хірургів нерідко спостерігаються несприятливі мікрокліматичні умови, які не забезпечують нормальний рівень теплообміну організму з навколишнім середовищем і комфортні тепловідчуття.

Хірурги скаржаться на “нагріваючий” мікроклімат і значні вологовтрати. Поєднана дія мікроклімату і психоемоційної напруги супроводжується посиленням потовиділення при виконанні оперативних втручань. Величина вологовтрат у хірургів коливається залежно від температури повітря в операційних; так при температурі повітря 21-22°С вона складає 0,75 г/хв., а при підвищенні до 25-26°С - 2,7 г/хв. Порушенню терморегуляції організму можуть сприяти подовження операційного дня, а також постійна кумуляція тепла в організмі.

Недоліки операційного одягу, зокрема, посилюються частим його пранням, автоклавуванням, прасуванням, що в значній мірі знижує повітропроникність і гігроскопічність тканини. Заміна звичайного одягу на виготовлену з більш повітропроникної тканини значно покращує тепловідчуття, зменшує потовиділення у хірургів.

Праця певних категорій медичних фахівців характеризується напругою зору - роботи з лабораторними, операційними мікроскопами, мікрохірургія, стоматологія, оториноларингологія (незначні розміри об'єктів розрізнення), тобто відноситься до категорії зорових робіт найвищої точності. Навантаження на очі при цьому обумовлюється різкими контрастами між джерелом світла і освітленим об'єктом, важкодоступністю даних об'єктів, затьмаренням навколишнього простору. Все це створює високе навантаження на систему акомодації очей, що приводить до погіршення зорових функцій, яке проявляється розладом акомодації, зниженням гостроти зору, світлової чутливості і стійкості розрізнення кольору. Зміни з боку зору у медпрацівників (міопічна рефракція ока) наростають по мірі збільшення стажу роботи.

З фізичних чинників можна назвати: рентгенівське випромінювання, радіонукліди, ультразвук, ультрафіолетове випромінювання, лазерне (когерентне) випромінювання, струми і поля НВЧ, УВЧ, ВЧ, підвищений тиск, високі температури, аерозолі, шум апаратів і приладів, які можуть викликати: променеву хворобу, місцеві променеві ураження; вегетативно-судинну дистонію, астенічний, астеновегетативний, гіпоталамічний синдроми, місцеві пошкодження тканин лазерним випромінюванням, вегетативно-сенсорну поліневропатію рук, катаракту; новоутворення, пухлини шкіри, лейкози. НВЧ-випромінювання робить несприятливий вплив на кров (сантиметровий і міліметровий діапазони), серцево-судинну систему (поля міліметрового діапазону), на центральну і периферичну нервову систему, зокрема, викликає амнезуючий ефект (дециметрові хвилі).

До дії іонізуючого випромінювання більш за інших схильні ті, хто обслуговує рентгенологічні кабінети, радіологічні лабораторії, а також деякі категорії хірургів - рентгенохірургічні бригади. Біологічна дія іонізуючого випромінювання найявніше виявляється в активно проліферуючих тканинах (лімфатичній, кровотворній і ін.). Воно є потенційно причинним чинником розвитку таких професійних захворювань, як променева хвороба, місцеві променеві ураження, новоутворення, пухлини шкіри, лейкоз. На ризик розвитку професійних захворювань робить вплив виборча поразка тим або іншим канцерогеном так званих органів мішеней (наприклад, шкіра у рентгенологів). Тут позначається і тривалість дії канцерогену.

Взаємне проникнення медичних наук привело до того, що останнім часом в діагностичних і лікувальних маніпуляціях під контролем рентгенівського випромінювання разом з рентгенологами беруть участь хірурги, анестезіологи, травматологи, реаніматологи і середній медичний персонал. В момент рентгенологічних досліджень лікарі можуть підлягають впливу розсіяного рентгенівського випромінювання або навіть знаходитися в зоні прямої дії променів. Рівні опромінювання на робочих місцях цих фахівців, а також дози рентгенівського випромінювання, що отримуються ними, в окремих випадках перевищують дози, що отримуються рентгенологами і лаборантами.

Прикладом дії на хірургів неіонізуючого випромінювання може служити використання лазерних скальпелів достатньо високих потужностей. Хірурги і обслуговуючий персонал можуть піддаватися як прямій несприятливій дії лазерного випромінювання, так і при віддзеркаленні його від біологічних тканин і інструменту. Не виключена можливість попадання лазерного випромінювання на руки хірургів. Ступінь потенційної небезпеки лазерного випромінювання залежить від потужності джерела, довжини хвилі, тривалості імпульсу і чистоти його проходження, навколишніх умов, віддзеркалення і розсіяння випромінювання. Окрім дії лазерного випромінювання виникають і інші небезпечні чинники. Шкідливий вплив на очі може надати світлова енергія від імпульсних ламп накачування. Крім того, спектр випромінювання імпульсних ламп містить довгохвильові ультрафіолетові промені, які можуть додатково викликати специфічну реакцію очей. До супутніх небезпечних чинників, що виникають при експлуатації лазерних установок, можна віднести: високу напругу зарядних пристроїв, що живлять батарею конденсаторів більшої ємності; забруднення повітряного середовища хімічними речовинами, що утворюються при розрядці імпульсних ламп накачування; інтенсивний шум, що виникає у момент роботи деяких лазерів; рентгенівське випромінювання при фокусуванні випромінювання лазера в газі.

Біологічні ефекти, що виникають при дії лазерного випромінювання на організм людини, діляться на дві групи: 1) первинні ефекти - органічні зміни, що виникають безпосередньо в опромінюваних тканинах; 2) вторинні ефекти - неспецифічні зміни, що з'являються в організмі у відповідь на опромінювання.

Обстеження медичних працівників, що використовують в своїй діяльності лазерні установки, показало, що серед них порівняно високий відсоток осіб з функціональними розладами в діяльності нервової і серцево-судинної систем. Дані офтальмологічних обстежень також свідчили про значну частоту серйозних розладів з боку органу зору, таких як помутніння кришталика, дистрофія сітківки, деструкція склоподібного тіла.

У медичного персоналу, що довго контактує з лазерами, виявляються, в основному, неспецифічні реакції, характер яких указує на порушення в діяльності регуляторних механізмів, відповідальних за підтримку гомеостазу. При цьому лазерне випромінювання виступає як своєрідний чинник ризику, що впливає на розвиток і перебіг вегетативно-судинної патології.

Оцінка умов праці медичних працівників, обслуговуючих ультразвукову апаратуру (діагностичну, фізіотерапевтичну, хірургічну), свідчить, що всі вони в процесі трудової діяльності піддаються дії комплексу несприятливих чинників виробничого середовища.

Ведучими з них є ультразвук при контактній передачі, а також ряд чинників, здатних посилювати несприятливий вплив контактного ультразвука. До них слід віднести статичну і динамічну напругу м'язів кисті і верхнього плечового поясу при однотипних рухах; ультразвук, що розповсюджується повітряним шляхом, забруднення рук контактними мастилами, поліпшуючими акустичний контакт з джерелом ультразвука.

З супутніх чинників виробничого середовища необхідно відзначити нервово-емоційну і зорову напругу. При поглиблених медичних обстеженнях виявляються порушення функціонального стану периферичної нервової, судинної і центральної нервової систем, а також зміна шкірної чутливості, зміщення порогів вібраційної і больової чутливості рук.

Більш ніж у половини медичних сестер і 75% лікарів, що використовують ультразвукову апаратуру, відмічалися вестибулярні порушення, що відображають функціональні зміни в центральному відділі вестибулярного апарату. Даними досліджень встановлено функціональне підвищення тонусу судин головного мозку у медичних працівників із стажем роботи до п'яти років. Зниження інтенсивності кровонаповнення церебральних судин реєструється при стажі понад 5 років.

При неврологічних обстеженнях нерідко виявляються порушення за типом вегетативного поліневриту у поєднанні із загальним ангіодистонічним синдромом, що прогресує із стажем роботи з ультразвуковою апаратурою.

Найчастіше фізичні чинники зустрічаються не в чистому вигляді, а в комбінації один з одним і з чинниками інших груп: з вимушеним положенням і перенапруженням окремих органів і систем, з хімічними, біологічними і психогенними чинниками. Краще всього простежуються такі комбінації груп чинників при використанні методу гіпербаричної оксигенації(ГБО), при якому багато чинників потенціюють несприятливу дію один одного, наприклад, навіть азот повітря під високим тиском починає проявляти наркотичну дію, а кисень під тиском, у поєднанні із статичною електрикою синтетичних матеріалів, робить їх пожежо- і вибухонебезпечними. Під час компресії і декомпресії у медпрацівників спостерігаються явища дисбаризма - з'являються вушні, синусні і зубні болі. У жінок дуже швидко з'являлася дисменорея - порушення менструального циклу, яка переходить в менорагію - в надзвичайно бурхливі безперервні кров'яні менструації - і в альгодисменорею - больові менструації. А також, наприклад, несприятлива дія акустичного шуму на органи слуху значно посилюється під впливом ототоксичної дії антибіотиків аміноглікозидного ряду. При цьому нейросенсорна туговухість розвивається в 3-5 разів частіше, ніж при дії тільки шуму.

Від дії високочастотних вібрацій у жіночого зуболікарського персоналу розвивається невропатія (погіршення вибротактильної чутливості, сили, рухової працездатності). Шум і вібрації при тривалій дії навіть на рівні граничних допустимих параметрів приводять до поразки рецепторів в завитці.

До хімічних чинників професійної шкідливості в медицині можна віднести величезний арсенал продукції хімічної і фармацевтичної промисловості, такі як: анестетики; антибіотики; гормони; наркотичні речовини, особливо інгаляційного шляху введення в організм, різні дезинфікуючі речовини, консервовані засоби і різні лікарські препарати, органічні розчинники, кислоти і луги.

Найбільш загальним несприятливим чинником виробничого середовища медпрацівників є забруднення повітря робочих приміщень аерозолями лікарських речовин, дезинфікуючих і наркотичних засобів, які в десятки разів можуть перевищувати допустимі санітарні норми в приміщеннях аптек, операційних, процедурних кабінетах і інших виробничих приміщеннях медичних установ. Забруднення повітря робочих приміщень лікарськими речовинами, особливо антибактеріальними препаратами, протипухлинними препаратами, які є високо небезпечними речовинами і надають імуносупресивну, цитотоксичну, сенсибілізуючу дію на організм, може бути причиною розвитку у медичних працівників алергічних захворювань, токсичних уражень, професійних дерматозів, дисбактеріозу; є дані, що свідчать про прояви шкідливої дії цитостатиків. Протипухлинні антибіотики є причинно-значущими алергенами для розвитку професійних дерматозів у осіб, що контактують з ними. Концентрація ефіру в крові анестезіолога під час операції всього в 1,5-3 рази нижче, ніж у оперованих. Біохімічні дослідження крові анестезіологів свідчать про порушення пігментного обміну, явищах дифузного ураження печінки (фторотановий наркоз). Багато лікарських речовин одночасно є промисловими отрутами, наприклад, камфора, бром, йод, миш'як, нітрогліцерин та інші, тобто за певних умов можуть викликати гострі і хронічні інтоксикації. Причиною професійних алергозов можуть стати не тільки лікарські препарати, але і хімічні реагенти, дезинфікуючі і миючі засоби, а також латекс, що міститься в рукавичках, одноразових шприцах, інфузійних системах. У персоналу хіміотерапевтичних відділень виявлений високий рівень захворювань шлунково-кишкового тракту, випадки екземи, облисіння, також виявлена залежність гематологічних зрушень від стажу роботи з хіміопрепаратами. Останніми роками у медичних працівників стрибкоподібно зросло число алергічних реакцій негайного типу, що певною мірою зв'язане з використанням латексних рукавичок.

Біологічні і психогенні чинники професійної шкідливості у медичного персоналу різного профілю хоч і менш різноманітні, зате вагоміші і значущі, оскільки їх дія наступає значно швидше і виявляється більш виражено.

До численної групи професійних хвороб медичних працівників від дії біологічних чинників відносяться інфекційні і паразитарні захворювання, із збудниками яких працівники знаходяться в контакті під час роботи: туберкульоз, токсоплазмоз, вірусний гепатит, мікози шкіри, сифіліс, ВІЛ-інфекція. Дисбактеріоз, кандидомікоз шкіри і слизових оболонок, вісцелярний кандидоз розвиваються при контакті медпрацівників в процесі виробничої діяльності з інфекційними хворими або інфікованими матеріалами, грибами-продуцентами, антибіотиками (робота в амбулаторних і стаціонарних медичних установах, аптеках, бактеріологічних лабораторіях, підприємствах мікробіологічної медичної промисловості і ін.).

Робота лікарів супроводжується великими нервовопсихічними навантаженнями, пов'язаними з відповідальністю за життя хворих, необхідністю терміново ухвалювати рішення, великою кількістю стресових ситуацій, контактом з хворими нервовими і психічними захворюваннями, психогеною дією в зв'язку з несприятливим результатом лікування, що приводить до значної напруги емоційних і інтелектуальних сил. Значне стомлення, яке розвивається в процесі напруженої праці, негативно впливає на функціональний стан центральної нервової, вегетативної, серцево-судинної і інших систем. Праця медичного працівника для його психічного здоров'я представляє в 2,5-3,0 рази більший ризик, чим в інших професіях соціальної сфери. Психоемоційні навантаження на фоні хронічної перевтоми, що грає дезадаптуючу роль, сприяють виникненню преморбідних станів і соматичних захворювань. Значні психоемоційні навантаження можуть привести до появи у лікарів всіх профілів синдрому вигорання.

Однією з особливостей професійної діяльності лікарів є робота позмінно (добові і нічні чергування), яка несе додаткове психоемоційне і фізичне навантаження, значно виснажуючи адаптаційні можливості організму. В результаті з'являються відхилення у функціонуванні нервової серцево-судинної систем, травного тракту. Вже з перших років роботи можуть з'явитися скарги на стомлюваність, дратівливість, порушення сну. При порівнянні змін ритмів артеріального тиску у чергових лікарів, в порівнянні з лікарями, що працюють вдень, зафіксовано достовірне добове підвищення артеріального тиску в день чергування. Додаткове навантаження надає робота на півтори - дві ставки унаслідок низької оплати праці лікарів.

Важливою стороною охорони праці в охороні здоров'я залишаються умови праці і побуту жінок, що становлять близько 80% працівників галузі. Праця жінок у ряді медичних професій може привести до порушень менструального циклу, течії і результатів вагітності, зміні репродуктивній функції, порушенню здоров'я потомства.

В даний час розроблена шкала категорійності відповідно до показників тяжкості праці, по якій всі лікарські спеціальності віднесені до чотирьох основних категорій (від 5-ої до 2-ої). До найвищої (5-ою) категорії тяжкості праці віднесені спеціальності хірурга, анестезіолога, реаніматолога, лікаря швидкої допомоги, ендоскопіста, рентгенолога, патологоанатома, судово-медичного експерта. До 4-ої - дільничні лікарі, стоматологи, лікарі терапевтичного профілю, що працюють в стаціонарі, дермато-венерологи, оториноларингологи, акушери-гінекологи, бактеріологи, лікарі функціональної діагностики. До 3-ої - лікарі поліклінік, лікарі-лаборанти, епідеміологи, гігієністи, фізіотерапевти. До 2-ої - статистики і валеологи. У кожній з перерахованих категорій лікарів значення різних чинників міняється.

Достовірної статистики щодо професійних захворювань лікарів не існує. Лікарі, як правило, займаються самолікуванням або отримують медичну допомогу за місцем роботи, внаслідок чого статистичні дані про їх захворюваність виявляються свідомо нижче істинних.
У структурі професійних захворювань у медиків перше місце стабільно займають інфекційні захворювання (від 75,0% до 83,8%, в середньому - 80,2%), друге - алергічні захворювання (від 6,5% до 18,8%, в середньому - 12,3%), на третьому місці знаходяться інтоксикації і захворювання опорно-рухового апарату. У останні десятиліття показники стану здоров'я і тривалості життя медичних працівників відсунулися від середньостатистичних в несприятливу сторону. Вищеперелічені чинники в сукупності визначають значно меншу тривалість життя лікарів, в порівнянні з пацієнтами, скорочуючи її на 10-20 років. Все це ставить на порядок денний проблему розробки різносторонніх заходів по поліпшенню умов праці і побуту даної категорії фахівців.

Основні напрями профілактики несприятливого впливу професійних шкідливостей на здоров'я медперсоналу різного профілю.

Основним напрямом профілактики є оптимізація режиму праці і відпочинку лікарів і середнього персоналу, як стаціонарів, так і амбулаторних і поліклінічних відділень лікувально-профілактичних установ, особливо це стосується медперсоналу хірургічного профілю у зв'язку з тим, що праця саме цієї категорії в період проведення оперативних втручань, складних діагностичних процедур, прийому пологів характеризується вищим ступенем емоційної напруги. Слід більш рівномірно розподіляти планові оперативні роботи хірургам і анестезіологам протягом робочого тижня.

Наступний напрям - створення оптимальних мікрокліматичних умов (оптимальний рівень у відповідності з діючими нормами), профілактика забруднень повітря на робочих місцях (ефективна работа систем вентиляції з кондиціонуванням і знезараженням повітря, концентрація хімічних речовин у повітрі приміщень не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК) у відповідності з гігієнічними нормативами).

Праця багатьох медичних працівників пов'язана з напругою зору, тому дотримання вимог до освітлення робочих приміщень і робочих місць персоналу є важливим елементом раціо-нальної організації праці. Співвідношення загального і місцевого освітлення грає велику роль в попередженні стомлення і виключення розладів зору, пов'язаних із зайве яскравим світлом.

Особливе місце займають питання радіаційної безпеки, особливо в травматологічних відділеннях, у відділеннях загальної і судинної хірургії. Все використовуване медичне і технологічне устаткування, що генерує іонізуюче і неіонізуюче випромінювання, шум, вібрацію і ультразвук повинно відповідати діючим технічним умовам і стандартам, мати санітарно-епідеміологічний висновок, підтверджуючий його відповідність санітарним нормам. Кардинальним решеннням захисту медичного персоналу від рентгенівського випромінення являеться застосування апаратури з дистанційним керуванням, що дозволяє вивести хірургів і середній персонал з поля опромінювання під час проведення рентгенографії або рентгеноскопії.

При прояві ризику професійного захворювання у медпрацівника слід передбачати зміну спеціальності, тим більше що в медицині це можливо без фундаментальних перенавчань і перепідготовок. Це ж стосується і праці медиків-жінок в період вагітності, особливо, якщо вони працюють в хірургії, травматології, акушерстві і гінекології.

Важливим напрямом профілактики є професійна орієнтація в медичних вузах на кінцевих етапах підготовки майбутніх фахівців і професійний відбір співробітників з урахуванням психофізіологічних особливостей на такі медичні спеціальності, до яких пред'являються найбільш строгі вимоги (для відділення гіпербаричної оксигенації, в бригади реаніматологів). Велике значення тут мають попередній медичний огляд і систематичні (не рідше за 1 раз на рік) періодичні медичні огляди із залученням широкого круга фахівців: невропатологів, отоларингологів, офтальмологів, терапевтів, хірургів, гінекологів.

Разом з тим, необхідно відзначити, що представлені напрями профілактики дії чинників професійної шкідливості на здоров'я медичного персоналу не завжди є достатніми для запобігання професійним захворюванням у медиків.

Важливу роль в діагностиці професійних захворювань як і раніше грає позиція адміністрації лікувально-профілактичної установи. Це не тільки адекватна реакція на факт визнання захворювання професійним, але і якісні профілактичні огляди. Медичні працівники найчастіше займаються самолікуванням і не завжди можуть адекватно оцінити стан свого здоров'я, найчастіше у них відсутня настороженість до виникнення професійного захворювання у себе. Треба відзначити, що до проведення періодичних медичних оглядів в лікувальних установах слід привертати кваліфікованих професіоналів, оскільки атмосфера довіри між лікарем і пацієнтом, який є медичним працівником, створюється зазвичай важче.

Існуючі інструкції по профілактиці професійних захворювань, як правило, своєчасно доводяться до виконавців тих або інших видів робіт і неодноразово контролюються. Їх повне виконання можливе як при належному забезпеченні умов праці (необхідний набір виробничих приміщень, засобів захисту), так і при особистій відповідальності кожного за своє здоров'я. Останнє повинне виховуватися суспільством з моменту народження людини.

Процес створення та випробування генетично модифікованих організмів: небезпека для дослідника та суспільства в цілому. Регулювання генетично-інженерної діяльності. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів».

Сьогодні генетична інженерія досягла такого високого технічного рівня розвитку, коли вона стає реальною продуктивною силою. Прямо таки вибухового за темпами розвитку, набуває виробництво трансгенних, або генетично модифікованих організмів, або живих організмів із змі-неними основними ознаками живого внаслідок застосованих технологій рекомбінантних ДНК - в ген одного організму поміщається ген іншого для додання продукту нових властивостей. В ряді країн ці нові ГМО уже використовуються для потреб сільського господарства, харчової промисловості, медицини (генно-інженерний інсулін, інтерферон, соматотропний гормон). Перші трансгенні продукти були розроблені американською фірмою Monsanto в кінці 80-х років минулого сторіччя в результаті змін генної структури звичайних рослин. З цієї миті виробництво продуктів з ГМО стрімко росте. За даними світової преси з 1999 по 2005гг. загальна площа, що засіває трансгенними культурами, зросла більш ніж в 50 разів і склала близько 90 млн. га. Найбільша кількість цих культур знаходиться в США, Аргентині, Китаї. За цими ж даними, США випускає близько 68% ГМО продуктів в світі, Аргентина - 11,8%, Канада - 6%, Китай - 3%.

ГМО небезпечні перш за все тим, що гени в організмі взаємодіють як польові структури і їм не байдуже, який із них саме виявиться сусідом. Наприклад, коли біотехнологи включають ген морозостійкості в полуницю, зовсім невідомо як це відобразиться на решті генів полуниці. Ми ніколи не знатимемо всіх наслідків вторгнення в геном живого. Геном живого це еволюційно згармонізований механізм, який відшліфовувався мільйони років. Наслідки насильного вторгнення обов’язково будуть несприятливі для живого. Проте, через яке число поколінь і в якому вигляді воно проявиться, на сьогодні людині ще невідомо. А тим більше не відомо як це відобразиться на людині, на його потомстві.

Архиважливо те, що людина сьогодні не знає саму природу живого, проте, так браво втручається в “святая святих” в суть живого своїми “брудними руками”.

Дата добавления: 2014-11-29