Виникнення гри, гра як засіб виховання

Виникнення гри в суспільстві органічно зв'язано зі становленням і розвитком суспільної свідомості. Як одну з форм прояву суспільної свідомості, що відтворювали уклад життя людей на самому ранньому ступені розвитку суспільства, можна розглядати образне повторення мисливських, трудових дій. Вони включали творчі образно-наслідувальні дії, танець, пісню, примітивну музику. Тут руйнувались грані між грою й іншими повторно-образними діями, побудованими на рухах. Прояву первісного мистецтва, що виражалися в активних рухових актах, у певній мірі сприяли фізичному розвитку древніх людей, допомагали їм у боротьбі з природою і ворожими мешканцями, здобували визначне значення, спонукали людей до спілкування, до погоджених взаємодій.

Діти наслідували дорослих, відтворювали окремі звичаї і події життя колективу. Подібні дії являли собою найдавніші забави дитини. Можна допустити, що вже в дородовому суспільстві дорослі за допомогою забав передавали дітям життєвий досвід. Про це свідчать численні записи мандрівників і вчених, що спостерігали за побутом ряду племен і народностей, що знаходилися ще в XIX с. на нижчих ступінях первісної культури, а також археологічні дані.

З підвищенням продуктивності суспільної праці створювалися матеріальні передумови для подальшого розвитку раннього мистецтва. Поступово почали виявлятися його самостійні форми. Основна причина цього - більш складна організація способу виробництва (полювання з використанням луку), поділ праці між чоловіком і жінкою.

Знадобився тривалий історичний час, необхідні були значні зрушення в розвитку продуктивних сил, щоб із синкретичного первісного мистецтва поступово виділилася самостійна ігрова діяльність. Вона відображалася в мисливських і військових іграх, що зберегли зв'язок з образотворчими ритмічними танцями, і в драматичних іграх, що відображали господарську діяльність, головним чином жінок і дітей. Змагання й образотворчі ігри, застосовувані для підготовки до життєдіяльності, пройшли за період родового ладу складний шлях розвитку (від натуралістичних і символічних до абстрагованих).

Розвиток рухливих ігор у виховних цілях має природну історичну потребу готувати підростаюче покоління до життєдіяльності.

З поділом суспільства на класи виникали розходження в застосуванні ігор для фізичного виховання дітей нижчих класів населення і пануючих. У народному побуті завжди рухливі ігри були найбільш доступним засобом фізичного виховання. Багато ігор, переходячи з покоління в покоління, видозмінювалися, здобували нові риси. Народ створював ігри, у яких дивно сполучалися простота, велика емоційність і простір для різнобічного прояву фізичних сил і здібностей. Подібні ігри існували століттями у широких колах суспільства.

Розвиток рухливих ігор у виховних цілях пов’язаний зі способом життя людей. В іграх віддзеркалюються особливості психічного складу народностей, їх ідеологія, виховання, рівень культури і досягнення науки. Крім того, деякі ігри здобувають певний відтінок у залежності від географічних і кліматичних умов.

Гра в житті дитини. Ігри передують трудовій діяльності дитини. Діти починають грати до того, як навчаться виконувати хоча б найпростіші трудові процеси.

І. М. Сєченов вважав, що зачатки перших дитячих ігор закладені в прагненні дитини до пізнання зовнішнього світу, в елементарних почуттєвих насолодах, одержуваних дитиною ззовні (наприклад, від яскраво пофарбованої іграшки, звуку дзвіночка тощо). Усі почуттєво сприймані зовнішні подразники, говорив І.М. Сєченов, викликають у маленьких дітей бажання віддзеркалювати різноманітні приємні їм рухи. При недостатку рухів у них виникає тяжке почуття, томливе відчуття.

М'язові рухи здобувають велике значення для розвитку здатності мислити, міркувати. Надалі дитина починає усвідомлювати предмети зовнішнього світу у взаємних зв'язках, у неї з'являється здатність установлювати зв’язок частки до цілого. Дитина починає визначати свої дії не тільки почуттєвими спонуканнями, але і розумовими здібностями. Вона робить осмислені дії, що І.М. Сєченов називає вже вчинками.

Погляди І.М. Сєченова на формування ігор дітей мали розвиток у працях І.П. Павлова про вищу нервову діяльність.

Відповідно до законів вищої нервової діяльності, обґрунтованим І.П.Павловим, вихідним пунктом розвитку свідомої діяльності дитини, є природні рефлекси. На їхній основі під впливом зовнішніх подразників формуються умовні зв'язки (умовні рефлекси).

Роботи Н.І. Красногорского, Н.М. Щелованова і Н.М. Аксариної доводять, що немовля має лише прості місцеві рефлекси (миготіння, відсмикування ноги при роздратуванні підошви і т.п.). У корі великих півкуль у нього вже можуть утворюватися умовні реакції як на зовнішні, так і на внутрішні роздратування. Однак утворення умовних зв'язків ще досить обмежене. Кора великих півкуль починає працювати наприкінці першого або на початку другого місяця життя (Н.М. Щелованов, Н.І. Касаткин). Дитина починає впізнавати образи, предмети і розрізняти їх.

Однак у діях тримісячної дитини чільну роль відіграє перша сигнальна система. Це ще не гра у власному змісті цього слова. Хватальні і затримуючі рухи дитини, як вона "поводиться" з іграшкою Н.М. Щелованов справедливо називає не іграми, а "заняттями", корисними для "приучення" дитини до майбутніх самостійних ігор.

На четвертому і п'ятому місяцях заняття з іграшками стають тривалішими, дитина, зіставляючи за формою й іншими ознаками ті або інші предмети, деяким з них починає віддавати перевагу. До шести місяців хватальні рухи дитини стають більш упевненими. Прагнення обрати улюблену іграшку, досить чітко зіставити одну з іншою говорить про розвиток у дитини предметного, образного, елементарного мислення.

Активне спілкування з дорослими сприяє переходу дитини до дій, до гри.

Із семи-восьми місяців дитина намагається відтворювати окремі звуки зі слів, вимовлених старшими, і розуміє деякі слова. Вона починає зв'язувати слова з окремими предметами, конкретними образами. Під тим або іншим словом дитина починає розуміти визначене поняття, що означає предмет, образ або явище. Настає нова стадія розвитку функцій нервової системи дитини. Поступово формується словесне мислення і продовжується фізичний розвиток організму. Усіма цими якісними особливостями обумовлені прояви усвідомлених, активно-наслідувальних, справді ігрових дій життя дитини.

Таким чином, ігрова рухова діяльність не є уродженою здатністю, властивої дитині з перших днів його існування. Передумовами ігрової діяльності в онтогенезі служать рефлекси. Рухова ігрова діяльність виникає в житті дитини умовно рефлекторним шляхом, при тісному взаємозв'язку першої і другої сигнальних систем. Вона формується і розвивається в результаті спілкування дитини із зовнішнім світом. При цьому великого значення має виховання як організований педагогічний процес.

Дата добавления: 2014-11-29