Коригуування негативних побічних ефектів

Економічні функції держави

1. Правове забезпечення виконання законів і контрактів (1906р. у США – закон про чисті харчові продукти).

2. Підтримка конкуренції (1890р. у США – закон Шерма – антимонопольний закон, допомога дрібному бізнесу).

3. Перерозподіл доходу для забезпечення економічної стабільності системи. Ефект Робін Гуда бере на себе держава: з кишені багатих беруть більше податків для надання допомоги бідним.

4. Надання суспільних благ.

Суспільний товар – товар, що ринок не має наміру виробляти в достатній кількості. Для таких товарів характерно:

· Неподільність (багато людей споживають товар одночасно)

· Невиключеність зі споживання

Приклад: маяк у бухті, бібліотеки, музеї, армія, пожежна охорона.

Існує проблема фрирайдера: використання суспільних благ, не несучи ніяких витрат. Фінансує їх держава за рахунок податків.

5. Виправлення помилок ринку у випадках його неспроможності (циклічність, нерівність доходів, забруднення навколишнього середовища, диктат монополій, відсутність інформації про ринок, групові вигоди на шкоду більшості).

Негативний побічний ефект виникає тоді, коли виробництво чи споживання товару має небажані наслідки для непричетних людей. Прикладом є хімічний комбінат, який забруднює місцеву річку виробничими відходами.

Рисунок 8.4 Рисунок 8.5

Уряд, вводячи податок, збільшує внутрішні витрати, що веде до скорочення обсягу виробництва.

Позитивний побічний ефект – виробництво чи споживання товарів множить суспільне багатство. Приклад – освіта.

Якщо підприємства виготовляють товари, які шкодять людям (негативні побічні ефекти), держава, встановлюючи податки, призводить до зменшення їхнього виробництва (рис. 8.4).

Якщо виробництво товарів і послуг веде до збільшення суспільного багатства (позитивні побічні ефекти), як, наприклад, освіта, тоді держава виділяє субсидії і виробникам, і споживачам, збільшуючи попит на ці товари (рис. 8.5).

6. Стабілізація економіки – зниження рівня безробіття, інфляції, стимулювання економічного зростання.

Фіскальна політика – політика формування держбюджету і витрати його коштів.

Податки – обов'язкові платежі, стягнуті державою з фізичних і юридичних осіб.

Принципи оподатковування:

· Визначеність.

· Зручність збору.

· Стимулююча функція податків.

Крива А. Лаффера (рис. 8.5) показує, що бізнес згодний виплачувати податки державі, якщо вони не перевищують 50%. Якщо ж вони перевищують 50% від прибутку, то бізнес “йде в тінь”, тобто не показує всі надходження. Тому “не можна стригти вівцю нижче шкіри“.

Рисунок 8.5

Монетарна політика – вплив на величину платіжних засобів, що впливає на величину сукупного попиту, зайнятість, ділову активність:

а) облікова ставка центрального банку – стягується за кредити з комерційних банків;

б) операції на відкритому ринку – продаж державних облігацій на фазі підйому й оплата облігацій на фазі кризи;

в) норма обов'язкових резервів – частка кредитних ресурсів комерційних банків, що вони зобов'язані зберігати в центральному банку. Збільшення резервів обмежує кошти, що сповільнює економічне зростання.

Під час підйому в економіці (буму) держава проводить обмежувальну політику, під час рецесії – стимулюючу політику.

Крива Лоренца (рис. 8.6) показує ступінь нерівності доходів населення.

Рисунок 8.6

Дата добавления: 2014-11-29