Дослідження клінічної рефракції ока

Клінічна рефракція ока може бути визначена за допомогою суб’єктивних та об’єктивних методик. Суб’єктивне визначення рефракції проводиться за допомогою лінз із пробного набору оптичних стекол. Методика дослідження наступна: пацієнт сидить на відстані 5 м. від таблиці Сивцева і дивиться на освітлену таблицю. На нього надягають пробну оправу.

1. Якщо гострота зору вдалину без корекції дорівнює 1,0 або більше, то в нього може бути або еметропія, або гіперметропія. В цьому випадку перед досліджуваним оком в гніздо оправи ставлять лінзу +0,5 дптр. і запитують пацієнта, чи погіршується зір з цією лінзою, чи ні? Якщо погіршується, то в досліджуваному оці еметропічна рефракція. Якщо зір залишається таким же, або стає кращим, то це – далекозорість. Для визначення ступеня гіперметропії силу лінз перед оком послідовно посилюють на 0,5 дптр. (+1,0; +1,5 і т.д.) Ступінь гіперметропії визначається за максимальною по силі (останньою) збираючою (плюсовою) лінзою, з якою буде спостерігатись найвища гострота зору.

2. Якщо гострота зору пацієнта вдалину без корекції менша від 1,0, то це може бути або гіперметропія, яка не компенсується за рахунок акомодації, або ж міопія. В такому випадку теж ставлять перед досліджуваним оком лінзу +0,5 дптр. Якщо зір з такою лінзою покращується, то в пацієнта – гіперметропія. Тоді визначення ступеня гіперметропії проводять за методикою, описаною вище.

Якщо ж з лінзою +0,5 дптр зір пацієнта погіршується, то ми маємо справу з міопією. Для її корекції в гніздо оправи ставлять скло -0,5 дптр. Якщо це дійсно короткозорість, то з розсіюючою (мінусовою) лінзою зір пацієнта покращується. Для визначення ступеня міопії, силу лінз послідовно збільшують з кроком в 0,5 дптр. (тобто -0,5; -1,0; -1,5 і т.д.) Сама перша (мінімальна) мінусова лінза, з якою буде спостерігатися найвища гострота зору, і визначає ступінь міопії.

Якщо лінзи «+» та «-» зір не покращують, або покращують недостатньо, то в оці, скоріш за все, має місце астигматизм, для визначення якого треба застосовувати циліндричні (астигматичні) лінзи.

Із об’єктивних методів дослідження рефракції слід відзначити такі, як скіаскопія (тіньова проба), рефрактометрія та авторефрактометрія за допомогою приладів.

При дослідженні рефракції необхідно пам’ятати, що на неї в значній мірі впливає діюча акомодація, яка посилює рефракцію, тобто викликає її зсув у бік міопії. Особливо яскраво цей процес виражений у дітей, тому у них для визначення істинної рефракції необхідно паралізувати акомодацію (провести циклоплєгію) атропіном або атропіноподібними препаратами. У людей середнього та похилого віку, в зв’язку з віковими змінами, акомодація мало впливає на рефракцію, тому у них виключати акомодацію при дослідженні не обов’язково.

Дата добавления: 2014-11-29