Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поведінка вчителя у конфліктній ситуації




ПЛАН

МЕТА: дати загальне уявлення про поняття «педагогічна ситуація», «конфліктна ситуація», «конфлікт».

ЛЕКЦІЯ 8.

ТЕМА: ПЕДАГОГІЧНА СИТУАЦІЯ І ПЕДАГОГІЧНА ЗАДАЧА

 

 

8.1. Педагогічна ситуація – складова педагогічного процесу.

8.2. Педагогічна задача.

8.3. Конфлікт як психолого-педагогічна проблема в діяльності учителя.

8.4. Проектування навчально-виховного процесу початкової школи.

 

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ

8.1. Педагогічний процес – це спеціально організована, цілеспрямована взаємодія вчителів та учнів, спрямована на вирішення навчальних, виховних та розвивальних завдань.

Навчально-виховний процес учитель організовує через розв’язання педагогічних ситуацій, які є найменшою структурною одиницею. Будь-яка ситуація стає ситуацією педагогічною (набуває педагогічної функції), якщо вона пов’язана з формуванням, розвитком, вихованням учня. Тобто педагогічна ситуація співвідноситься з можливістю навчально-виховного впливу на учня.

Педагогічна ситуація – це сукупність взаємопов’язаних факторів і явищ, які характеризують конкретний етап, період чи подію у школі і вимагають від педагогів оцінок, розпоряджень чи інших організаційних дій.

При визначенні поняття “педагогічна ситуація” можна виділити два блоки підходів.

Перший блок. Педагогічна ситуація як складова педагогічного процесу. Тобто, це є методи навчання та виховання, які використовує вчитель при організації навчального процесу. Тоді педагогічні задачі – це прийоми навчання, що сприяють досягненню мети конкретного методу.

Другий блок. Педагогічна ситуація як складова проектування діяльності вчителя і учнів у навчально-виховному процесі.

При класифікації педагогічних ситуацій як складових проектування діяльності вчителя і учнів у навчально-виховному процесі виділяють такі підходи:

Перший: класифікація за видовим значенням:

1. Ситуація-ілюстрація (на конкретному прикладі продемонстровано вирішення проблеми).

2. Ситуація-проблема (сформульована тільки проблема, яку необхідно проаналізувати і запропонувати своє рішення).

3. Ситуація-оцінка (відображає проблему і рішення, які необхідно проаналізувати).

Другий: класифікація за дидактичною метою (за Л. Ф. Спириним, М. А. Степанським, М. Л. Фрумкін):

1. За місцем виникнення і перебігом подій (ситуація в школі, в сім’ї, в позашкільних закладах).

2. За сутністю педагогічного процесу (дидактичний чи виховний).

3. За способом педагогічної взаємодії («вчитель – учень», «вчитель – учні»).

4. За закладеними в ситуаціях виховними перспективами (стратегічними, тактичними, оперативними).

5. За можливістю постановки різних видів завдань професійно-педагогічного навчання (для нагромадження інформації, для розвитку творчого мислення і теоретичних знань, для розвитку комунікативних умінь і навичок).

Педагогічну ситуацію спричиняють різні умови, за яких протікає діяльність педагога:

- по-перше, учень з його знаннями і переконаннями;

- по-друге, колектив учнів з різним ступенем його організованості;

- по-третє, наявність задач, що їх має вирішувати учень;

- по-четверте, рівень кваліфікації педагога, що здійснює поставлену перед ним мету.

8.2. Виокремлені педагогічні ситуації називаються педагогічними задачами.

Вони ніби моделюють (імітують) типові ситуації, які виникають у практиці навчально-виховного процесу.

Об’єктивно кожний учитель постійно розв’язує педагогічні задачі, аналізує їх і на цій основі ставить нові завдання, які визначають шляхи досягнення навчально-виховної мети.

Традиційно педагогічні задачі розглядаються як інструмент творчості вчителя.

Педагогічні задачі конкретизують педагогічну ситуацію. Тобто, якщо при розв’язанні педагогічної ситуації вчитель стоїть перед дилемою, яке рішення йому прийняти (одна і та ж сама ситуація може вирішуватися різними способами), то при конкретній педагогічній задачі можлива конкретна відповідь.

Н. В. Кузьміна відзначає, що «педагогічна задача виникає кожного разу тоді, коли потрібно перевести учнів з одного стану в інший: залучити їх до певного знання, сформувати вміння, навички (не знав – пізнав, не вмів – навчився, не розумів – зрозумів), або ж переробити одну систему знань, умінь, навичок (неправильно сформовану) в іншу» [7, 89].

У фаховій літературі педагогічні задачі розподіляють за часовим фактором на: стратегічні – визначені далекими і середніми перспективами розвитку колективу і особистості; тактичні – визначені більш близькими перспективами; оперативні – визначаються тільки-но створеною ситуацією [8, 24].

За своїм цільовим призначенням є наступні типи педагогічних задач:

1. Аналітичні задачі. Вони призначені для того, щоб виробити у майбутнього вчителя вміння аналізувати й оцінювати педагогічну ситуацію, виокремлювати проблему, що міститься у ній, визначати фактори, від яких залежить виникнення проблеми, а також намічати можливі шляхи, способи рішень, які варто прийняти в умовах сформованої ситуації.

2. Проективні (або конструктивні) задачі. Вони призначаються для того, щоб виробити у майбутнього вчителя вміння самостійно будувати способи рішення вже поставленої задачі, розробляти певний «проект» організації предметного змісту й форми діяльності учнів.

3. Ігрові задачі. Моделювання процесів реальної взаємодії, спілкування та комунікації вчителя й учнів має на меті формування у майбутніх вчителів уміння будувати свої взаємини з учнем чи групою учнів, домагатися здійснення своїх планів. [4, 44-46].

8.3. Педагогічна ситуація не завжди є конфліктною.

Конфліктна ситуація між вчителем з однієї сторони і учнями або учнем з іншої:

а) може існувати задовго до того, як відбудеться пряме між ними зіткнення;

б) вона може передаватися у “спадок” навіть у тому випадку, якщо початок її був викликаний необ’єктивними обставинами, а випадковість чи причина конфлікту давно зникла. Наприклад, учитель початкових класів характеризує учня вчителям фізкультури чи музики і співів, у яких внаслідок цього виникає установка на цих учнів;

в) конфліктна ситуація може створюватися навмисно, з певною метою або виникати безпричинно.

Конфліктні ситуації можуть бути результатом певної діяльності як вчителя, так і учнів. Тому причини їх виникнення можна розділити на дві групи.

Причини конфліктних ситуацій, які виникають унаслідок дії вчителя чи його особистісних якостей:

1. У вчителя не розвинуті уміння і навички, які характеризують його як майстра справи: не вміє прогнозувати поведінку учнів, ситуації навчально-виховного процесу; слаборозвинуті комунікативні уміння і т. п.

2. Педагогові притаманні негативні риси, які не можуть бути йому властиві: жорстокість, жадібність, амбіційність.

3. Вчитель небажає оцінювати окремі вчинки учня, а оцінює тільки його особистість. Така відношення часто визначає ставлення до учня інших вчителів і однолітків. Особливо це характерно для початкової школи. Учні добре ставляться до тих однолітків, до яких добре відноситься вчитель.

4. Свідками конфліктної ситуації можуть бути інші учні, тому вчитель прагне зберегти свій соціальний статус будь-яким чином.

5. Вчитель вживає вирази низького стилю («розвісив вуха», «роззявив рота», «вештаєшся», «Що ти верзеш?», «Від тебе ніколи не почуєш нічого розумного», «Ти завжди брешеш», «Таких, як ти, і у в'язницю не беруть» тощо), загрозливих оборотів у якості попереджень («Дивіться ж мені, щоб зробили...», «Спробуйте мені тільки не...») або використовує вирази: «роззява», «дурень», «нахаба».

6. Учитель не вміє вислухати учня.

7. Невміння чи небажання вчителя корегувати свої емоції, мімічні і пантомімічні жести.

8. Вчитель не вміє бути уважним до учня: його мотивів, бід, бажань.

Причини конфліктних ситуацій, які виникають внаслідок дій учнів:

1. Бажання виділитися на фоні класу.

2. Неуміння висловлювати свої думки.

3. Невміння корегувати свої мімічні і пантомімічні реакції.

4. Розбещеність, розбалованість.

Конфліктні ситуації на уроці – явище звичне, реальне. Учні спізнюються, переговорюються, списують, відволікаються, лінуються. Цей список може доповнити кожний звичайний школяр. Учителі хочуть, щоб учні не спізнювалися, не відволікалися, не списували, не переговорювалися, не лінувалися. А цей список може доповнити кожний педагог або студент. Стикаються прагнення, погляди, позиції. Подальший розвиток таких зіткнень можливий за традиційними і нетрадиційними схемами.

Конфліктні ситуації у школі поділяють на прості та складні. Прості конфліктні ситуації вирішуються вчителем без зустрічної протидії учнів за допомогою організації їх поведінки у школі (зупинення бійки, сварки між учнями тощо). Серед складних педагогічних конфліктних ситуацій розрізняють:

1. ситуації (або конфлікти) діяльності, що виникають через невиконання учнем навчальних завдань, неуспішності у позанавчальній діяльності;

2. ситуації (або конфлікти) поведінки (вчинків), що виникають внаслідок порушення учнем правил поведінки в школі (частіше на уроках) і поза школою;

3. ситуації (або конфлікти) відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їхнього спілкування в процесі педагогічної діяльності [12, 46].

Конфліктні ситуації можуть перерости в конфлікт.

Конфлікт – це конфліктна ситуація плюс інцидент.

Конфлікт – це є зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів і думок суб’єктів взаємодії.

Педагогічні конфлікти мають ряд особливостей:

1. Відповідальність учителя за правильне розв’язання проблемних ситуацій педагогічної точки зору;

2. Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (вчитель – учень), чим і визначається їхня поведінка під час конфлікту;

3. Різниця в життєвому досвіді учасників створює різну міру відповідальності за помилки при розв’язанні конфліктів;

4. Різне розуміння подій і причин, тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учню – справитися з емоціями, вгамувати їх

5. Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язує його взяти на себе ініціативу в його розв’язанні й на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується;

6. Учителю водночас необхідно контролювати свої емоції та бути об’єктивним, дати учням можливість обґрунтувати свої претензії;

7. Вчитель не повинен приписувати учню своє розуміння його позиції, переходити на „Я-висловлювання”;

8. Необхідно пам’ятати, що в будь-якому випадку не можна ображати учня;

9. Незалежно від результату розв’язання протиріччя намагатися не розрушити стосунки з дитиною (висловити співчуття стосовно конфлікту);

10. Не можна боятися конфліктів із учнями, а потрібно брати ініціативу на себе, стосовно їх конструктивного розв’язання. (С. А. Постова)

Форми виявлення конфлікту.

Конфлікт може проявлятися в прихованій та відкритій формах.

Прихована форма – це стан невдоволеності, внутрішня незгода із діями, рішеннями вчителів чи активу класу (школи). Він проявляється у формальному виконанні вимог, байдужості, зарозумілості, самоізоляції від колективу, інтригах.

Відкрита форма може бути

1) активною (відкриті сутички, гострі суперечки, бунт, бійки, відмова виконувати вимоги, завдання, різні форми непідкорення, саботажі, мстивість, агресивність, афективні дії).

2) пасивною (свідоме занурення у світ фантазії, наркоманії, алкоголізму).

Для ефективного подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює такі стилі поведінки в конфліктній ситуації.

1. Авторитарний (силовий) стиль втручання в конфлікт.

2. Конкуренція або суперництво.

3. Уникнення.

4. Пристосування.

5. Замовчування конфлікту.

6. Співробітництво.

7. Компроміс.

Педагог повинен уміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.

8.4. Система проектування навчально-виховного процесу передбачає сукупність компонентів, що взаємопозв’язані між собою і наперед розкривають послідовність і характер взаємодії вихователів та вихованців.

Ефективність проектування навчально-виховного процесу визначається такими організаційно-педагогічними умовами:

1) забезпечення пріоритетності навчання та виховання серед інших педагогічних пріоритетів; 2) сприйняття, усвідомлення й реалізація педагогічними працівниками нової парадигми навчання та виховання; 3) створення й цілеспрямоване використання навчально-виховного середовища; 4) врахування в процесі складання проекту регіональних особливостей, специфічних умов діяльності навчального закладу.

Структура системи проектування навчально-виховного процесу має такий вигляд:

1) психолого-педагогічна діагностика фізичного, інтелектуального, соціального і духовного розвитку школярів; 2) визначення та обґрунтування педагогічних завдань, попереднє прогнозування; 3) організація (самоорганізація) діяльності та спілкування учнів; 4) моніторинг (відстежування) динаміки рівня їх життєвої активності; 5) регулювання (саморегулювання) і корекція (самокорекція) відхилень у фізичному, психологічному, соціальному, духовному розвитку і поведінці, а також міжсуб’єктної особистіснорозвивальної взаємодії в педагогічних системах; 6) аналіз і прогнозування педагогічних ситуацій міжсуб’єктної взаємодії на індивідуальному та груповому рівнях.

Проектування педагогічного процесу складається з трьох етапів:

1) моделювання; 2) власне проектування; 3) конструювання;

Педагогічне моделювання (створення моделі) – це розробка мети (загальної ідеї) створення педагогічних систем, процесів або ситуацій і основних шляхів її досягнення.

Моделювання є поточне та перспективне.

До етапів педагогічного моделювання навчального процесу належить:

1) педагогічне цілеутворення;

2) конструювання змісту навчального матеріалу;

3) вибір методів і прийомів навчання;

4) вибір форм організації навчального процесу;

5) прогнозування результатів навчання.

Педагогічне проектування (створення проекту) – це майбутня розробка створеної моделі і доведення її до рівня практичного використання.

Педагогічне конструювання – це майбутня деталізація створеного проекту.

Проектування педагогічних ситуацій і задач можна організовувати у двох напрямках:

– через метод конкретних педагогічних ситуацій;

– через ситуативне проектування.

Розв’язання педагогічних ситуацій у процесі підготовки вчителя є не що інше, як відтворення й імітація процесів вироблення та прийняття рішень, що їх реально здійснює вчитель-практик. А саме, відтворення процесів:

1) аналізу педагогічних ситуацій;

2) проектування змісту і форм діяльності учнів;

3) реальної взаємодії вчителя та учнів.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 3977; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.039 сек.