Донорство крові та її компонентів

Законодавство України про донорство крові та її компонентів складається із Закону України від 23.06.95 р «Про донорство крові та її компонентів» (далі — «Закону») та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього, і визначає:

1) основні принципи організації донорства крові та її компо­нентів;

2) права та обов'язки донорів крові та (або) її компонентів (далі — Донорів), закладів охорони здоров'я, підприємств, установ, організа­цій у зазначеній сфері;

3) порядок затвердження та фінансування Національної програ­ми розвитку донорства крові та її компонентів та місцевих про­грам;

4) порядок діяльності установ, закладів охорони здоров'я та під­приємств, що здійснюють узяття, переробку, зберігання та застосу­вання донорської крові та її компонентів, реалізацію їх та виготов­лених з них препаратів (далі — препаратів);

5) порядок організації та здійснення контролю за якістю крові, її компонентів, препаратів, що виготовляються з них, та консервуючих розчинів;

6) порядок забезпечення споживачів донорською кров'ю, її ком­понентами та препаратами;

7) порядок обміну донорською кров'ю, її компонентами, препа­ратами та вивезення їх за межі України.

Донорство крові та її компонентів — добровільний акт волевияв­лення людини, що полягає у здаванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виго­товлення відповідних лікарських препаратів або використання у на­укових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб можуть залучатися до вико­нання донорської функції лише в разі подальшого використання отриманої від них крові та (або) її компонентів виключно для про­ведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів та ін­ших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Узяття крові та (або) її компонентів у донора дозволено лише за умови, що здоров'ю донора не буде завдано шкоди.

За особистим визначенням донора здавання крові та (або) її ком­понентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою, порядок якої встановлюється КМУ.

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, що встанов­люється КМУ, за її рахунок можуть здійснюватися заготівля та збе­рігання її власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від інших донорів, для використан­ня їх у необхідних випадках при наданні медичної допомоги такій особі, членам її сім'ї або іншим особам.

Національна програма розвитку донорства крові та її компонентів затверджується КМУ.

Програми розвитку донорства крові та її компонентів в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за­тверджуються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласними, Київською та Севастопольською міськими радами народ­них депутатів.

Фінансування заходів щодо розвитку, організації та пропаганди донорства крові та її компонентів здійснюється на основі Націо­нальної програми розвитку донорства крові та її компонентів, відповідних програм Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за рахунок коштів Державного бюджету Ук­раїни, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, а також за рахунок благодійних внесків.

Прибуток, отриманий від реалізації заготовлених та переробле­них донорської крові та її компонентів, а також від реалізації виго­товлених із них препаратів, що спрямовується на фінансування про­грам розвитку донорства крові та її компонентів, удосконалення технологічної бази заготівлі, перероблення та зберігання донорської крові, її компонентів та препаратів, пропагування донорства серед населення, оподатковується за пільговими ставками в порядку, пе­редбаченому законодавством. Юридичні та фізичні особи, які здій­снюють благодійну діяльність, спрямовану на пропагування та роз­виток донорства крові та її компонентів, мають податкові та інші пільги відповідно до законодавства.

Органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування в межах своїх повноважень забезпечують на підпорядкованих їм те­риторіях виконання відповідних програм розвитку донорства крові та її компонентів, фінансування та матеріально-технічне забезпе­чення державних установ та закладів охорони здоров'я, які здійсню­ють заготівлю, перероблення, зберігання донорської крові та її ком­понентів, а також надання донорам пільг, установлених законодавс­твом України.

Керівники підприємств, установ, організацій, командири (началь­ники військових частин) зобов'язані:

1) сприяти установам і закладам охорони здоров'я в роботі по залученню громадян до лав донорів;

2) безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчан­ня за їх заявами осіб, які є або виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження і здавання крові та (або) її компонентів, за винятком випадків, коли відсутність донора на його робочому місці або місці служби у ці дні може створити загрозу жит­тю чи здоров'ю людей, призвести до невиконання завдань, пов'язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського поряд­ку, до суттєвої матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків;

3) надавати безоплатно необхідні приміщення для взяття крові та (або) її компонентів;

4) вирішувати віднесені «Законом» до їх компетенції питання про надання донорам відповідних пільг і компенсацій.

Товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України, інші об'єднання громадян, статутами яких передбачено сприяти охороні здоров'я населення, можуть брати участь у виконанні Національної та місцевих програм розвитку донорства крові та її ком­понентів, їх фінансуванні, разом з органами та закладами охорони здоров'я здійснювати роботу по залученню громадян до лав донорів, пропагуванню серед населення безоплатного здавання крові та її компонентів.

Права, обов'язки донора, гарантії та пільги, які йому надаються

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги.

Посадові особи установ і закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права та обов'язки і порядок здійс­нення донорської функції.

Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компо­нентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безоп­латно.

У разі зараження донора інфекційними хворобами або виник­нення у нього інших хвороб чи розладу здоров'я у зв'язку з вико­нанням донорської функції донор підлягає обов'язковому держав­ному страхуванню.

Донору в порядку, установленому законодавством, відшкодо­вується шкода, завдана при виконанні ним донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професій­ну реабілітацію.

Інвалідність донора, що настала у зв'язку з виконанням ним до­норської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудово­го каліцтва чи професійного захворювання.

У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання донорської функції, членам сім'ї померлого, які перебували на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Призначен­ня такої пенсії здійснюється в порядку та на умовах, установлених законодавством для призначення пенсії сім'ї годувальника, який по­мер унаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Пільги, що надаються донору. У день здавання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності зі збереженням за ним середнього заробітку. Студенти вищих навчаль­них закладів І—II та III—IV рівнів акредитації у зазначені дні звіль­няються від занять.

Після кожного дня здавання крові та (або) її компонентів, у тому числі в разі здавання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним серед­нього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути при­єднано до щорічної відпустки або використано в інший час протя­гом року після дня здавання крові чи її компонентів.

Якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день здавання крові донора було залучено до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку.

У разі здавання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день здавання крові.

Виплата середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.

Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи здавання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затвер­джуються МОЗ України.

У день здавання крові та (або) її компонентів донор забезпе­чується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів за­кладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечити таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати донору готів­кову вартість відповідних наборів харчування.

Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання від­повідних наборів продуктів затверджуються МОЗ України. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами державної вико­навчої влади областей, міст Києва та Севастополя.

Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що відповідає двом разовим мак­симально допустимим дозам, допомога з тимчасової непрацездат­ності у зв'язку із захворюванням виплачується в розмірі сто відсо­тків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається протягом року після здавання крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Учням професійних, навчально-виховних закладів, студентам ви­тих навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що відповідає двом разовим максимально допустимим дозам, надається право на одержання гро­шової допомоги в розмірі двадцять п'ять відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здаван­ня крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора. Кошти для надання цієї грошової допомоги передбачаються відповідними місцевими програмами розвитку донорства крові та її компонентів.

Протягом року після здавання крові та (або) її компонентів у кількості, передбаченій нормативними документами, донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортно­го лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лі­кування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

Донори, які безоплатно здали кров в кількості 40 разових макси­мально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових макси­мально допустимих доз, незалежно від часу їх здавання, набувають статусу Почесного донора України. Таким особам видається відповід­не посвідчення і вручається нагрудний знак «Почесний донор України» в порядку, установленому КМУ. Зразки нагрудного знака «Почес­ний донор України» і посвідчення до нього затверджуються КМУ.

Донори, які безоплатно здали кров та (або) її компоненти в кіль­кості 100 і більше разових максимально допустимих доз, можуть бути нагороджені державними нагородами України.

Почесні донори України мають право на:

1) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування з використанням дорогоцінних металів) у закладах охоро­ни здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній влас­ності;

2) пільгове придбання ліків (зі знижкою п'ятдесят відсотків їх вартості) за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, за­снованими на загальнодержавній та комунальній власності;

3) безплатне забезпечення донорською кров'ю та її препаратами, необхідними для їх особистого лікування, за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній та комунальній власності;

4) першочергове придбання за місцем роботи або навчання путі­вок для санаторно-курортного лікування та першочергове лікування у закладах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній власності;

5) позачергове забезпечення в порядку, встановленому КМУ, протезами та іншими протезно-ортопедичними виробами;

6) використання чергової щорічної оплачуваної відпустки у зруч­ний для них час;

7) отримання надбавки в розмірі двадцять відсотків до мінімаль­ної пенсії, що призначається за віком;

8) отримання пільгових позик на будівництво індивідуального житла за рахунок цільових коштів, що передбачаються Національ­ною та місцевими програмами розвитку донорства крові та її компо­нентів.

Обов'язки донора. Особа, яка виявила бажання здати кров та (або) її компоненти, зобов'язана не пізніше ніж за три дні до дня медичного обстеження, що проводиться перед здаванням крові та (або) її компонентів, повідомити письмовою заявою адміністрацію за місцем роботи чи навчання або командування військової части­ни, де вона проходить службу, про свій намір пройти таке обстежен­ня і здати кров та (або) її компоненти. У такій заяві зазначена особа має визначити додатковий день відпочинку. Зазначена заява не по­дається у випадках, коли особа, яка виявила бажання здати кров або її компоненти, перебуває у відпустці, відрядженні або в разі, коли її кров терміново необхідна для надання невідкладної медичної допо­моги хворому.

Дана особа під час медичного обстеження, що проводиться пе­ред здаванням крові та (або) її компонентів, зобов'язана повідомити відповідну посадову особу установи чи закладу охорони здоров'я про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, що передаються через кров, і за наявності яких вико­нання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформа­ція засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажан­ня здати кров або її компоненти, та посадової особи установи чи закладу охорони здоров'я і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань і форм ризикованої поведінки визначаєть­ся МОЗ України.

Організація донорства крові та її компонентів.

Узяття, перероблення і зберігання донорської крові та її компо­нентів, реалізацію їх та виготовлених із них препаратів здійснюють спеціалізовані установи і заклади переливання крові та відповідні підрозділи закладів охорони здоров'я, що перебувають у підпорядкуванні МОЗ України, інших міністерств і відомств та органів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Се­вастополя.

Перероблення і зберігання донорської крові та її компонентів, реалізацію виготовлених із них препаратів можуть також здійснюва­ти суб'єкти підприємницької діяльності.

Узяття, перероблення, зберігання донорської крові та її компо­нентів, реалізація їх та виготовлених із них препаратів закладами охорони здоров'я та їх підрозділами, передбаченими нормативними актами, а також перероблення і зберігання донорської крові та її компонентів, реалізація виготовлених із них препаратів суб'єктами, зазначеними у «Законі», дозволяється лише за наявності відповідної ліцензії, виданої МОЗ України.

Узяття крові та її компонентів у донора проводиться лише після його медичного обстеження. Порядок узяття крові та її компонентів у донорів та порядок медичного обстеження донорів установлюють­ся МОЗ України.

Величина разової максимально допустимої дози крові та її компо­нентів, що можуть бути взяті в донора, визначається МОЗ України.

Порядок реалізації донорської крові, її компонентів та виготов­лених із них препаратів спеціалізованими установами та закладами переливання крові, відповідними підрозділами закладів охорони здоров'я, а також порядок реалізації препаратів, виготовлених із до­норської крові та її компонентів суб'єктами підприємницької діяль­ності, встановлюються КМУ.

Кров, її компоненти і препарати та відповідні консервуючі розчи­ни підлягають обов'язковому контролю з боку Державної інспекції контролю якості лікарських засобів у порядку, встановленому МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти, виготовлені з них препарати та застосовувані при їх обробленні і виготовленні консервуючі розчини не можуть використовуватися або передаватися для реалізації доти, доки вони не пройдуть контроль та відповідне маркування.

Спеціалізовані установи та заклади переливання крові, відповідні підрозділи закладів охорони здоров'я повинні забезпечити ведення реєстрів донорів, що мають містити паспортні дані кожного донора, дані про наявні або перенесені ним захворювання (у тому числі і ті, що можуть передаватися через кров, її компоненти та препарати ре­ципієнтам), дати та об'єми здавання донором крові та (або) її ком­понентів, сфери можливого їх застосування тощо. Порядок ведення цих реєстрів, обміну даними між ними та порядок виключення до­норів із зазначених реєстрів встановлюються МОЗ України.

Ведення Національного реєстру донорів крові та її компонентів забезпечується МОЗ України.

У разі стихійного лиха, аварій та катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій по всій території України або в ок­ремих її місцевостях організація донорства крові та її компонентів здійснюється у встановленому «Законом» порядку під керівництвом МОЗ України, органів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Фінансування всіх заходів щодо організації донорства крові та її компонентів здійснюється за рахунок резервних фондів КМУ, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих органів держав­ної виконавчої влади.

Відповідальність за порушення законодавства про донорство крові та її компонентів

Особи, винні у порушенні встановлених «Законом» прав донорів, порядку взяття, перероблення, зберігання, реалізації та застосуван­ня донорської крові, її компонентів та препаратів, порядку контро­лю за безпекою та якістю донорської крові, її компонентів, препа­ратів та відповідних консервуючих розчинів, порядку обміну до­норською кров'ю, її компонентами і препаратами та вивезення їх за межі України, порядку медичного обстеження донора перед здаван­ням крові та (або) її компонентів, несуть встановлену законодавс­твом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримі­нальну відповідальність.

У разі навмисного приховування інформації або подання не­правдивих відомостей про стан свого здоров'я особою, яка виявила бажання стати донором, якщо її дії завдали або могли завдати шко­ду здоров'ю реципієнтів, яким перелито взяті від донора кров, її компоненти чи виготовлені з них препарати, її притягають до ад­міністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідаль­ності, встановленої законодавством.

Передачу донорської крові, її компонентів та препаратів за кор­дон може бути здійснено як гуманітарну допомогу в разі надзвичай­них ситуацій за рішенням КМУ.

Донорська кров та її компоненти можуть бути вивезені за межі України для одержання з них препаратів, які в Україні не виготов­ляються чи виготовляються в недостатній кількості, за наявності потреби в цих препаратах у системі охорони здоров'я держави і за умови обов'язкового повернення їх в Україну або в обмін на нові технології виробництва препаратів з донорської крові в порядку, що

встановлюється КМУ відповідно до міжнародних норм щодо екс­порту та імпорту крові.

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що визначені «Законом», то засто­совуються правила міжнародного договору.

Дата добавления: 2014-11-29