Торгівля як інструмент екологічного захисту

Перелік питань

Методичні поради до вивчення теми

Методичні рекомендації

Торговельні механізми національного екологічного захисту

Тема 12

Тема охоплює торгівлю як інструмент екологічного захисту, торгівельні механізми, напрями відтворення еколого-економічних ефектів торгівлі. При вивченні теми необхідно звернути увагу на класифікацію торгових операцій з урахуванням еколого-економічних факторів та на формування екологічної детермінанти з екологічно безпечної стратегії конкурентних переваг. В умовах ринкової економіки студенти, що вивчають цю дисципліну мають мати знання з формування торговельних механізмів екологічного захисту. Тут треба звернути увагу на рівні, суб’єкти та інструменти торговельних механізмів екологічного захисту.

12.1.1.Торгівля як інструмент екологічного захисту.

12.1.2.Зміст, функції та форми торговельних операцій у контексті екологічної безпеки.

12.1.3.Формування торговельних механізмів екологічного захисту.

12.1.4. Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства

У регулюванні впливу на екосистеми не останню роль відіграє торгівля. Однак до недавнього часу процеси торговельного обмі­ну та проблеми збереження довкілля розглядалися відокремле­но один від одного, так, немов між ними зовсім не було функці­онального зв'язку. Разом з тим об'єктивні процеси трансфор­мації та розвитку суспільно-економічних відносин свідчать про те, що торговельні процеси відіграють активну роль економіч­ного регулятора, у тому числі і у сфері екологічної діяльності -як у межах національних економік, так і на рівні міжнародних відносин. До цього слід додати, що і самі процеси торгівлі спри­чиняють істотний вплив на довкілля.

Коли розміри екологічних збитків від торговельно-економі­чної діяльності досягли таких масштабів, що їх далі неможливо було ігнорувати, прибічники вільної торгівлі запропонували розглядати навколишнє середовище як будь-яке інше благо. Однак для того щоб механізми вільної торгівлі могли ефектив­но запобігати екологічним збиткам, сприяючи загальному еко­номічному зростанню, необхідне дотримання цілої низки умов, зокрема:

1) рухаючись шляхом економічного зростання, яке базується на збільшенні фізичних обсягів виробництва продукції, не­обхідно усвідомлювати, що для підтримання стану довкілля на нинішньому рівні, не кажучи вже про його поліпшення, потрібне деяке додаткове втручання в механізм дії вільної торгівлі;

2) для того щоб економічне зростання благотворно впливало на стан навколишнього середовища, необхідно не тільки про­дукувати ресурси, які можуть бути на це витрачені, але й дійсно спрямовувати їх саме на ці заходи.

Так, досвід міжнародного економічного розвитку свідчить: у країнах зі зростаючою економікою спостерігається погіршення екологічних показників, оскільки розподіл ресурсів відбувається не на користь збереження якості довкілля. Таким чином, хоча вільна торгівля теоретично і створює можли­вості для покращання стану довкілля, на практиці це досить-таки важко здій­снити з тієї причини, що за правилами міжнародної торгівлі країнам дозволя­ється вимагати від національного виробника дотримання норм охорони до­вкілля і не дозволяється захищати його від іноземних конкурентів, які таких норм не дотримуються. Як наслідок, реалізувати на практиці екологічну по­літику зможуть тільки найбільш сильні в економічному відношенні виробники і країни.

Вважається, що суперечності, які виникають у системі від­носин «торгівля - навколишнє середовище» можуть бути до певної міри розв'язані за допомогою таких трьох основних підходів:

Ø виховально-переконуючий - ґрунтується на принципі: робити те, що корисно для навколишнього природного середовища, навіть якщо такі дії не вигідні для економічного суб'єкта;

Ø заборонно-штрафний - ґрунтується на використанні різно­го роду економічних санкцій, платежів за забруднення, штра­фів, податків тощо;

Ø економічний - містить два важливих компоненти: по-пер­ше, систему пільг і кредитів на екологоорієнтовану діяль­ність; по-друге, принцип вигідності, тобто підвищення кон­курентоспроможності за рахунок поліпшення якості, і, перш за все, екологічних властивостей продукції.

Існує декілька підходів, де для таких цілей пропонується використовувати, наприклад, каральні податки і компенсацій­не мито, а також такі заходи, як аналіз життєвого циклу товару і виявлення нерівності у витратах на запобігання забрудненню довкілля в різних країнах.

Як свідчить міжнародна економічна практика і досліджен­ня із зазначеної проблематики, можна чітко відокремити такі стратегічні напрями взаємодії у механізмі «торгівля -навколишнє середовище»:

Ø внутрішні норми з охорони довкілля підвищують або змен­шують конкурентоспроможність продукції на ринку (якщо країна-виробник ці норми впровадила в економічну практи­ку) (детермінанта конкурентоспроможності);

Ø зняття торговельних бар'єрів знизить або підвищить рі­вень економічного благополуччя системи, яка відмовилася від практики використання торговельних бар'єрів як меха­нізмів захисту довкілля (детермінанта лібералізації тор­гівлі);

Ø поєднання торговельної політики і політики з охорони довкілля знизить або підвищить існуючі сьогодні рівні бла­гополуччя в розвинених країнах (детермінанта взаємообу-мовленості).

Таким чином, різноманітні теоретичні і практичні моделі оцінки впливу торгівлі на навколишнє середовище, які викори­стовуються в економіці природокористування, економічно ґру­нтуються на таких важливих моментах.

По-перше, у таких моделях завжди повинні враховуватися окремі переваги, які формуються у споживачів щодо окремих товарів, що впливають на їх благополуччя. Останнє, у свою чергу, формує підходи до природоохоронної політики. Ці про­цеси відбуваються саме у сфері торговельного обміну продук­тами/товарами між окремими економічними суб'єктами і/чи територіями.

По-друге, у всіх моделях зовнішні ефекти охорони довкілля виникають із взаємодії суб'єктів різних рівнів: економічна ді­яльність на одній території спричиняє вплив на інші види дія­льності на цій території, а також на діяльність поза нею. Інтен­сивність такого впливу, як і сам механізм передачі його, мають важливе значення як для території, так і для економічного су­б'єкта.

По-третє, для впливу торговельних процесів на політику охорони довкілля повинні застосовуватися такі механізми, які б ураховували всі особливості і аспекти торговельно-економіч­них схем, які використовуються в різних країнах. Універсальними критеріями, за якими можна оцінити ефективність впро­вадження і використання торговельних механізмів екологічно­го захисту, є ціна, дохід, обсяги продажів, конкурентоспромож­ність товару.

У глобальній економічній системі торговельні відносини між державами є домінуючими. Проблеми світової торгівлі посіда­ють провідне місце в міжнародних переговорах (відбуваються практично щорічно Раунди Світової організації торгівлі (СОТ), конференції і наради інших міжнародних організацій). Не даре­мно на Конференції ООН з торгівлі і розвитку «ЮНКТАД - X»1 торгівля була визначена як основотворчий чинник у створенні «нового економічного порядку».

Аналіз соціально-екологічних передумов впливу торговель­них операцій на стан природних факторів дозволяє сформулю­вати такі основні передумови використання торгівлі в механізмі захисту навколишнього природного середовища:

1. Торгівля є рушійною силою будь-якої ринкової економі­ки, і переважна частина країн світу використовує саме цю еко­номічну модель. «Ринок» означає «торгівля». Таким чином, торгівля є основою трьох головних взаємопов'язаних економіч­них процесів, які постійно здійснюються в суспільстві: ринку товарів, ринку капіталу та ринку праці.

2.У торгівлі починаються і закінчуються великі та малі
цикли економічних процесів:

Ø гроші —> товар —> гроші;

Ø обмін —> виробництво —>розподіл —> споживання —> обмін;

Ø інвестиції —> наука —> створення підприємств (технологій) —> виробництво товарів —> продаж —> інвестиції.

3. Торгівля, напевно, єдина зі сфер міжнародного людського спілкування, що має універсальну мову, єдину і зрозумілу для всіх націй та верств населення (сукупність економічних термі­нів). З цієї точки зору торгівля є найбільш зручним засобом міжнародного спілкування.

4. Торгівля є найбільш демократичним засобом управління. Вона ґрунтується на добровільному характері учасників проце­су і дозволяє кожному громадянину брати участь у процесі при­йняття управлінського рішення, віддаючи свій грошовий голос за певний напрям економічних процесів.

Зв'язок торговельних процесів з екологічною безпекою еко­номічного суб'єкта будь-якого рівня (підприємства, галузевого об'єднання, території, національної економіки, транснаціональ­ного утворення) обумовлюють кілька суттєвих моментів: 1) саме через торгівлю економічні суб'єкти залучають всі необхідні фак­тори організації виробництва; 2) через торгівлю будь-який еко­номічний суб'єкт реалізує результати своєї економічної діяль­ності, тобто продукцію; 3) торгівля сама є джерелом екодеструк-тивної діяльності; 4) торгівля пов'язує окремі економічні су­б'єкти в єдину економічну систему; 5) у торгівлі починає «роз­кручуватися» попит на будь-який товар і формуються ціни на нього; 6) торгівля екологічно спрямованими товарами та послу­гами може стати потужним напрямом підвищення економічно­го потенціалу в межах даного суб'єкта. Це створює підґрунтя для розв'язання як соціально-економічних, так і екологічних проблем.

12.1.2. Зміст, функції та форми торговельних операцій в

Дата добавления: 2014-11-29