Формування торговельних механізмів екологічного захисту

Важливе місце в концепції формування торговельних механізмів екологічного захисту належить управлінським стратегіям регулювання торговельних процесів. Саме на цьому етапі, гармонійно поєднавши інституційні основи та економічні інструменти регулювання, можна сформувати цілісну систему екологічного захисту на різних рівнях. Така система має поєднувати чотири рівні (рис.12.4).

Рис. 12.4.Рівні, суб’єкти та інструменти торговельних механізмів екологічного захисту

На кожному із цих рівнів у розпорядженні економічного суб'єкта знаходиться набір інструментів торговельних механіз­мів екологічного захисту обмежуючого і регулюючого характе­ру. Ефективність їх використання визначається цілями і завданнями, які ставить перед собою економічний суб'єкт, а також економічною ситуацією. Тому для вирішення своїх завдань еко­номічний суб'єкт має чітко визначити: а) цілі впливу; б) мож­ливі інструменти впливу; в) сферу використання.

Економічний суб'єкт є центральним елементом у системі від­носин «фактори виробництва — економічний суб'єкт - торгів­ля». Він впливає не тільки на характер виробничо-господарсь­ких відносин усередині системи, але й формує екологічний ареал як у самій системі, так і за її межами.

Для найбільш ефективного використання економічним су­б'єктом механізмів та інструментів екологічного захисту необ­хідно докладно проаналізувати взаємозв'язки в системі «факто­ри виробництва - економічний суб'єкт - торгівля».

По-перше, це досягнутий рівень економічного розвитку у виробничій сфері, який визначається:

Ø ресурсоємністю технології та окремих виробничих процесів. Першочергового значення в сучасних економічних умовах набувають високотехнологічні і наукоємні технології, оскі­льки саме вони можуть гарантувати конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку.

Ø якістю сировинної бази і станом основних факторів вироб­ництва, їх комбінація визначає кінцевий результат діяль­ності економічного суб'єкта. Відносні переваги володіння при­родними ресурсами змінились перевагами тих, хто їх може придбати і ефективно переробити.

По-друге, це здатність економічного суб'єкта ефективно ви­користовувати ресурси, які залучаються для виготовлення про­дукту. Виробництво і споживання в багатьох країнах вирішаль­ним чином залежать від того, чи зможуть вони забезпечити імпорт сировини і енергоносіїв. В умовах лібералізації ринкової системи ресурси розподіляються відповідно до рівня прибутко­вості та економічного потенціалу.

По-третє, це стан інтерфейсної сфери - сфери здіснення тор­говельних операцій - як сполучної ланки між виробником про­дукції і споживачем. Компонентами інтерфейсної сфери є торгі­вля, транспортування сировини/продукції та зберігання сиро­вини/продукції.

Принципову схему врахування екологічних факторів при створенні механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції представлено на рис12.5.

Рис. 12.5. Механізм розподілу прибутків і збитків за стадіями циклу виробництва-споживання продукції

При цьому додатні (позитивні) та від'ємні (негативні) складові, які враховують прибутки (П) та збитки/шкоду (Ш) на всіх стадіях
виробництва і споживання продукції, можуть бути визначені за формулами (12.1-12.2):

ПS= Пд + Ппер + Пт + ПЕ + Псп + Пв, (12.1)

де: ПS - додатна (позитивна) складова механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції;

Пд, Ппер, Пт, ПЕ, Псп, Пв - прибуток, отриманий від використання продукту на відповідній стадії виробництва та споживання продукції, а саме: видобутку корисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устат­кування, споживання товарів і послуг, утилізації та переробки відходів.

ШS=ШД + Шпер + ШТ + ШЕ + Шсп + Шв, (12.2)

де: ШS - від'ємна (негативна) складова механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції;

ШД, Шпер, Шт, ШЕ, Шсп, Шв - шкода (екологічні збитки), отримані від використання продукту на відповідній стадії виробництва і споживання продукції, а саме: видобутку ко­рисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устаткування, споживання товарів і послуг, утилізації та пере­робки відходів.

При визначенні ціни на предмети торговельного обміну з урахуванням еколого-економічних факторів можна використовувати принципову формулу 12.3 (у грошовому еквіваленті):

Св + Шв + Пв<Ц< Есп, (12.3)

де: Ц - ціна на предмет торгового обміну;

Св - собівартість товару сторони, що продає;

Шв - шкода (екологічні збитки), пов'язана з виробниц­твом товару для сторони, що продає;

Пв - прибуток від виробництва товару сторони, що продає;

Есп - ефект від споживання товару стороною, що купує.

Для забезпечення еквівалентності торгового обміну з ураху­ванням еколого-економічних збитків може бути використано комплекс економічних інструментів, який, впливаючи на еко­номічні інтереси виробника або споживача, здійснював би функції екологічного регулювання і сприяв екологізації народ­ного господарства.

Таким чином, у сфері обміну формується більшість ключо­вих економічних категорій, які визначають характер економіч­них відносин: вартість, збитки, витрати, ціна, дохід, прибуток. Торгівля є своєрідним посередником у глобальній економіці: з одного боку вона забезпечує економічне зростання, з іншого -виступає ефективним інструментом забезпечення глобальної екологічної безпеки. Існуюча система торгівлі повинна базува­тися на безпечних способах отримання доходів, прагнучи до дисциплінованості у світових торговельних відносинах.

Умовні позначення: П - прибуток від використання продукту на відповідній стадії циклу виробництва-споживання продукції; Ш - шкода (екологічні збитки),пов'язані з використанням продукту на відповідній стадії циклу виробництва-споживання продукції

Екологізація торгівлі можлива за умов використання систе­ми економічних інструментів екологічного захисту довкілля. При виборі напрямів ефективного використання системи економіч­них інструментів екологічного захисту довкілля необхідно ке­руватись екологічними функціями торгівлі, а при проведенні торгових операцій - враховувати еколого-економічні фактори при визначенні ціни на предмети торгового обміну: додатні та від'ємні складові, які враховують прибутки та збитки за всіма стадіями виробництва і споживання продукції. За дотримання цих умов базовим інструментом торговельних механізмів має стати всебічно обґрунтована ціна, яка б ураховувала як виробничі, так і споживчі чинники, включаючи екологічні характеристики товару.

Впровадження в практику господарювання торговельних механізмів екологічного захисту має сприяти інтеграції націо­нальних економік у сучасну систему світогосподарських зв'яз­ків, а торгівля здатна забезпечити стратегічний напрямок - роз­робку та впровадження екологічно чистих видів економічної діяльності.

Дата добавления: 2014-11-29