КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Формування торговельних механізмів екологічного захисту
Важливе місце в концепції формування торговельних механізмів екологічного захисту належить управлінським стратегіям регулювання торговельних процесів. Саме на цьому етапі, гармонійно поєднавши інституційні основи та економічні інструменти регулювання, можна сформувати цілісну систему екологічного захисту на різних рівнях. Така система має поєднувати чотири рівні (рис.12.4).
Рис. 12.4.Рівні, суб’єкти та інструменти торговельних механізмів екологічного захисту
На кожному із цих рівнів у розпорядженні економічного суб'єкта знаходиться набір інструментів торговельних механізмів екологічного захисту обмежуючого і регулюючого характеру. Ефективність їх використання визначається цілями і завданнями, які ставить перед собою економічний суб'єкт, а також економічною ситуацією. Тому для вирішення своїх завдань економічний суб'єкт має чітко визначити: а) цілі впливу; б) можливі інструменти впливу; в) сферу використання. Економічний суб'єкт є центральним елементом у системі відносин «фактори виробництва — економічний суб'єкт - торгівля». Він впливає не тільки на характер виробничо-господарських відносин усередині системи, але й формує екологічний ареал як у самій системі, так і за її межами. Для найбільш ефективного використання економічним суб'єктом механізмів та інструментів екологічного захисту необхідно докладно проаналізувати взаємозв'язки в системі «фактори виробництва - економічний суб'єкт - торгівля». По-перше, це досягнутий рівень економічного розвитку у виробничій сфері, який визначається: Ø ресурсоємністю технології та окремих виробничих процесів. Першочергового значення в сучасних економічних умовах набувають високотехнологічні і наукоємні технології, оскільки саме вони можуть гарантувати конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку.
Ø якістю сировинної бази і станом основних факторів виробництва, їх комбінація визначає кінцевий результат діяльності економічного суб'єкта. Відносні переваги володіння природними ресурсами змінились перевагами тих, хто їх може придбати і ефективно переробити. По-друге, це здатність економічного суб'єкта ефективно використовувати ресурси, які залучаються для виготовлення продукту. Виробництво і споживання в багатьох країнах вирішальним чином залежать від того, чи зможуть вони забезпечити імпорт сировини і енергоносіїв. В умовах лібералізації ринкової системи ресурси розподіляються відповідно до рівня прибутковості та економічного потенціалу. По-третє, це стан інтерфейсної сфери - сфери здіснення торговельних операцій - як сполучної ланки між виробником продукції і споживачем. Компонентами інтерфейсної сфери є торгівля, транспортування сировини/продукції та зберігання сировини/продукції. Принципову схему врахування екологічних факторів при створенні механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції представлено на рис12.5.
Рис. 12.5. Механізм розподілу прибутків і збитків за стадіями циклу виробництва-споживання продукції При цьому додатні (позитивні) та від'ємні (негативні) складові, які враховують прибутки (П) та збитки/шкоду (Ш) на всіх стадіях
ПS= Пд + Ппер + Пт + ПЕ + Псп + Пв, (12.1)
де: ПS - додатна (позитивна) складова механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції; Пд, Ппер, Пт, ПЕ, Псп, Пв - прибуток, отриманий від використання продукту на відповідній стадії виробництва та споживання продукції, а саме: видобутку корисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устаткування, споживання товарів і послуг, утилізації та переробки відходів.
ШS=ШД + Шпер + ШТ + ШЕ + Шсп + Шв, (12.2)
де: ШS - від'ємна (негативна) складова механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції; ШД, Шпер, Шт, ШЕ, Шсп, Шв - шкода (екологічні збитки), отримані від використання продукту на відповідній стадії виробництва і споживання продукції, а саме: видобутку корисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устаткування, споживання товарів і послуг, утилізації та переробки відходів. При визначенні ціни на предмети торговельного обміну з урахуванням еколого-економічних факторів можна використовувати принципову формулу 12.3 (у грошовому еквіваленті):
Св + Шв + Пв<Ц< Есп, (12.3)
де: Ц - ціна на предмет торгового обміну; Св - собівартість товару сторони, що продає; Шв - шкода (екологічні збитки), пов'язана з виробництвом товару для сторони, що продає; Пв - прибуток від виробництва товару сторони, що продає; Есп - ефект від споживання товару стороною, що купує. Для забезпечення еквівалентності торгового обміну з урахуванням еколого-економічних збитків може бути використано комплекс економічних інструментів, який, впливаючи на економічні інтереси виробника або споживача, здійснював би функції екологічного регулювання і сприяв екологізації народного господарства. Таким чином, у сфері обміну формується більшість ключових економічних категорій, які визначають характер економічних відносин: вартість, збитки, витрати, ціна, дохід, прибуток. Торгівля є своєрідним посередником у глобальній економіці: з одного боку вона забезпечує економічне зростання, з іншого -виступає ефективним інструментом забезпечення глобальної екологічної безпеки. Існуюча система торгівлі повинна базуватися на безпечних способах отримання доходів, прагнучи до дисциплінованості у світових торговельних відносинах. Умовні позначення: П - прибуток від використання продукту на відповідній стадії циклу виробництва-споживання продукції; Ш - шкода (екологічні збитки),пов'язані з використанням продукту на відповідній стадії циклу виробництва-споживання продукції
Екологізація торгівлі можлива за умов використання системи економічних інструментів екологічного захисту довкілля. При виборі напрямів ефективного використання системи економічних інструментів екологічного захисту довкілля необхідно керуватись екологічними функціями торгівлі, а при проведенні торгових операцій - враховувати еколого-економічні фактори при визначенні ціни на предмети торгового обміну: додатні та від'ємні складові, які враховують прибутки та збитки за всіма стадіями виробництва і споживання продукції. За дотримання цих умов базовим інструментом торговельних механізмів має стати всебічно обґрунтована ціна, яка б ураховувала як виробничі, так і споживчі чинники, включаючи екологічні характеристики товару. Впровадження в практику господарювання торговельних механізмів екологічного захисту має сприяти інтеграції національних економік у сучасну систему світогосподарських зв'язків, а торгівля здатна забезпечити стратегічний напрямок - розробку та впровадження екологічно чистих видів економічної діяльності.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 371; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |