Нормативне регулювання відносин при первіснообщинному ладі

Відмінність права від соціальних норм первіснообщинного ладу

Виникнення законодавства

Формулювання правових прецедентів

Санкціонування звичаїв

Основні шляхи (форми) формування прав

Перехід від мононорм первіснообщинного ладу до правових норм державно-організованого суспільства

Причини і загальні закономірності виникнення права

Поняття та ознаки звичаю

Нормативне регулювання відносин при первіснообщинному ладі

План

Походження права

1.1. Поняття, характерні риси та функції соціальних норм первісного суспільства (ритуали, обряди, міфи, звичаї тощо)

В умовах суспільної власності і колективного виробництва, спільного вирішення спільних справ, невідокремлення індивіда від колективу як автономної особи, звичаї не сприймалися людьми як такі, що суперечать їх власним інтересам. Ці неписані правила поведінки додержувалися добровільно, їх виконання забезпечувалося головним чином силою суспільної думки, авторитетом старійшин, воєначальників, дорослих членів роду. У разі необхідності до порушників норм-звичаїв застосовувався примус, що виходив від роду або племені в цілому (страта, вигнання з роду і племені та ін.).

У первісному суспільстві переважав такий засіб охорони звичаю, як «табу» — обов'язкова і незаперечна заборона (наприклад, заборона під страхом найтяжчих кар кровнородинних шлюбів). Крім заборон (табу), виникли такі способи регулювання, як дозволяння та позитивне зобов'язування (лише в зародковій формі). Дозволяння мали місце у випадках визначення видів тварин і часу полювання на них, видів рослин і строків збирання їх плодів, користування тією чи іншою територією, джерелами води та ін. Позитивне зобов'язування мало на меті організувати необхідну поведінку в процесах приготування їжі, будівництва осель, розпалювання вогнищ, виготовлення знарядь та ін.

Нормативні узагальнення (заборони, дозволи, позитивні зобов'язування), які перетворилися на звичайні засоби регулювання первіснообщинного життя — витоки формування права.

Поняття, характерні риси та функції соціальних норм первісного суспільства (ритуали, обряди, міфи, звичаї тощо)

Соціальні норми в первісному суспільстві – це звичаї, які регулювали суспільні відносини у всіх сферах громадського життя (побут, родина, праця, релігія й т.д.).

Дані норми у вигляді неписаних правил існували з метою врегулювання відносин шляхом передачі інформації, досвіду від покоління в покоління, пояснення природних явищ, взаємодії людини та природи.

Ритуа́л (від лат. ritualis (обрядовий), корінь якого – лат. ritus –означає «релігійний обряд») – дія, що здійснюється внаслідок своєї символічної важливості та спроможності викликати емоції у присутніх, також нерідко вважається, що ритуал може впливати на природні та надприродні сили.

Ритуалом слід вважати обряди надзвичайно урочистого, демонстративного характеру, де форма виконання жорстко регламентована. До ритуалу відносяться норми складних символічних дій, що історично виникли або були навмисно встановлені й система яких набула жорсткої канонізації. Ритуал являє собою демонстрацію форми, що втілює не стільки змістовність цінностей, скільки ставлення до них – визначення, повагу.

Ритуал наповнює змістом ситуацію і поведінку в ній, дає відчуття початку чи завершення подій. Це забезпечує почуття доцільності, немарності поведінки, особливості моменту, правильності того що відбувається, є маркером завершеності подій. Спільне виконання громадських ритуалів стверджує єдність, дає можливість відчути свою причетність до спільноти та її життя.

Обряд – сукупність умовних, традиційних дій. Деякі релігії використовують обряди для закріплення у свідомості віруючих деяких релігійних уявлень і зміцнення віри у всемогутні сили.

Міф (грец. Μύθος — казка, переказ, оповідання, альтернативна форма міт) – оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.

Дата добавления: 2014-11-29