Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання

План

Тлумачення норм права

1. Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання

2. Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.

2.1. Тлумачення норм права за суб’єктами

2.2. Офіційне й неофіційне тлумачення норм права

2.3. Доктринальне тлумачення правових норм, його значення для правозастосування та вдосконалення механізму правового регулюванн

2.4. Професійне і буденне тлумачення норм права

2.5. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне

3. Значення тлумачення для обґрунтованого і законного прийняття юридичних рішень

4. Нормативне та казуальне тлумачення норм права

5. Інтерпретаційно-правові акти, їх юридична природа та види

Реалізація права, тобто перетворення правових приписань у життя, у поводження людей, неможливо без з'ясування змісту юридичних норм, з'ясування волі законодавця, укладеної в них. Цей процес виявлення волі в юридичній науці й практиці визначається поняттям «тлумачення права».

Тлумачення права - це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їхньої реалізації й удосконалювання.

Тлумачення - не звичайний розумовий процес, не просто акт пізнання, а діяльність (інтелектуально-вольова, організаційна), процес, що протікає в часі. Він містить у собі два самостійних компоненти: з'ясування й роз'яснення.

З'ясування - процес розуміння, усвідомлення змісту норм «для себе». Роз'яснення ж - пояснення, доведення засвоєного змісту для інших.

У юридичній літературі висловлювалися різні точки зору із приводу зазначених елементів. Одні вчені розглядали тлумачення тільки як з'ясування, інші ж зводили його винятково до роз'яснення. Уживали спроби визначити серед двох компонентів головний, визначальний. Подібна постановка питання представляється некоректної й з наукової, і із практичної сторони. З'ясування й роз'яснення - дві діалектично зв'язані сторони єдиного процесу. З'ясування випереджає, супроводжує й завершує роз'яснювальні процедури, тому що перш ніж роз'яснити зміст. норми іншим, інтерпретатор повинен усвідомити, зрозуміти його зміст для себе. Причому роз'яснення не підсумок і не ціль тлумачення. Воно здійснюється для того, щоб зміст акту був зрозуміло, «з'ясований» іншими особами - суб'єктами реалізації. При цьому варто пам'ятати, що тлумачення права здійснюється не заради звичайного пізнання, вивчення правових норм, а з метою їхньої реалізації. Названа обставина й надає специфічні особливості розглянутому процесу.

Більше глибокий аналіз дозволяє характеризувати тлумачення права як специфічну діяльність, як особливе соціальне явище, як своєрідний фактор правової культури, момент існування й розвитку права, необхідна умова правового регулювання.

Необхідність тлумачення як процесу має місце й у деяких інших сферах людської діяльності, коли текст не може бути доступний, зрозумілий без відповідних операцій по інтерпретації термінів, язикових знаків (переклад текстів з однієї мови на іншій, інтерпретація нотних знаків, хімічних формул і т.д.).

Під тлумаченням мається на увазі й мистецтво збагнення значення знаків, переданих однією свідомістю й сприйманих іншими сознаниями через їхнє зовнішнє вираження (жести, пози, тексти, мова).

На відміну від інших видів тлумачення тлумачення права - особлива діяльність, чия специфіка обумовлена поруч факторів: по-перше, ця діяльність пов'язана з інтерпретацією не будь-яких письмових джерел, а правових актів, тобто об'єктом його є право - специфічна реальність, що володіє особливими ознаками, властивостями, принципами функціонування; по-друге, тлумачення в праві, маючи на меті реалізацію правових приписань, виступає й необхідною умовою правового регулювання: по-третє, у встановлених законом випадках ця діяльність здійснюється компетентними державними органами; по-четверте, результати тлумачення, коли їм потрібно додати обов'язкове значення, закріплюються в спеціальних правові (інтерпретаційних) актах.

Особливий характер тлумачення в праві вимагає не тільки специфічних способів і технологій тлумачення, але й певного методологічного підходу.

Насамперед треба мати на увазі двоїсту природу цього явища.

Право в чинність властивої йому формальної визначеності втримується в актах - формальних, письмових джерелах. І із цих позицій тлумачення права не відрізняється від тлумачення інших письмових документів. У всіх випадках читання будь-якого тексту зводиться до оволодіння даним текстом, до розуміння читаючим суб'єктом змісту, укладеного в ньому. Але якби тлумачення в праві зводилося тільки до розуміння текстів правових актів, воно не мало б особливого значення.

Особливістю права є його діючий характер. Закон живе, коли він виконується, реалізується в поводженні людей. Однак реалізація формального правового імперативу можлива лише у випадку розуміння адресатом його змісту, переходу його у внутрішнє бажання, свідомість індивіда. Не випадково для права, правового регулювання характерна презумпція знання закону - припущення, що суб'єкти права, його адресати "знають" (тобто усвідомлюють, розуміють) зміст правових приписань. А це неминуче припускає їхнє тлумачення.

Звичайно, з'ясування змісту правових приписань можливо й поза зв'язком з їхньою реалізацією. Таке наукове тлумачення древніх джерел права (законів Хаммурапи, Російської Правди й т.д.). Однак подібне з'ясування текстів нормативних актів нічим не відрізняється від розуміння змісту будь-яких письмових джерел. Наприклад, закони XII таблиць, найдавніший пам'ятник римського права, вивчають і розуміють не по тексту самого акту, а по цитатах і переказам більше пізніх авторів. Але подібне тлумачення не може бути охарактеризоване як специфічна діяльність юристів.

Сутність тлумачення як специфічної діяльності укладається в особливостях самого права як суспільного явища. Дані властивості такі, що викликають необхідність тлумачення. Це нормативність, загальобов'язковість, системність, формальна визначеність, державна примусовість.

Основу права становлять норми - правила загального характеру. Причому нормативність права особливого роду, оскільки це рівний масштаб, застосовуваний до фактично нерівних людей. Оскільки закон загальний, а випадок, до якого він застосовується,-одиничний, суб'єкти, його реалізуючі,- індивідуальні, необхідне тлумачення загальної норми, з'ясування того, чи можна використати неї в конкретному випадку й стосовно конкретних суб'єктів. Суб'єкт реалізації завжди "примірить" загальне правило до конкретних фактів, особистості, з огляду на особливості місця, часу й т.д. Витлумачуючи норму, він тим самим визначає, чи застосовна вона і якою мірою до конкретного випадку, конкретній особі. Підведення під одиничне загального неможливо без з'ясування останнього.

Право являє собою специфічне суспільне явище, що має свої закономірності розвитку, форми прояву й реалізації, структуру, конструкції, принципи, способи, типи регулювання й т.д. Зазначені особливості також вимагають особливої діяльності по з'ясуванню змісту права. Мова йде не тільки про тлумачення, розуміння спеціальних юридичних термінів, але й про облік особливостей правового регулювання.

Необхідність тлумачення в праві викликається й можливими протиріччями між його формою й змістом. Зміст права знаходить своє вираження в нормативних правових актах, які не завжди правильно виражають волю законодавця. Низький рівень юридичної техніки, недоліки технічного порядку приводять до пробілів, протиріччям, перекручуванню змісту права. У такому разі тлумачення - умова пізнання справжнього змісту юридичних приписань.

У літературі висловлювалася думка, що тлумачитися повинні тільки неясні норми, ясні ж, зрозумілі тлумачення не вимагають. Такий погляд представляється спірним. Адже для визначення, чи є дайная норма зрозумілої, ясної, потрібно неї усвідомити, зрозуміти, витлумачити.

Тлумачення права необхідно також у чинність протиріччя між формальним характером правових норм і динайикой суспільних відносин. У чинність формальної визначеності правові приписання залишаються незмінними, стабільними до їхньої зміни. У той же час громадське життя змінюється постійно. Тому нерідко закон застосовується в істотно змінилися в порівнянні з моментом його видання умовах.

Дата добавления: 2014-11-29