Інтерпретаційно-правові акти, їх юридична природа та види

Нормативне та казуальне тлумачення норм права

Видами офіційного тлумачення є: нормативне тлумачення та казуальне тлумачення. Нормативне тлумачення норми права характеризується загальнообов'язковістю, поширенням дії на всі випадки застосування реалізації роз'яснюваної норми.

Існують два види нормативного тлумачення:

1. аутентичне, тобто тлумачення, здійснене тим самим органом, що встановив дану норму;

2. легальне, або делеговане, тобто тлумачення органу, який не приймав дану норму, але спеціально уповноважений законом давати її загальнообов'язкове роз'яснення. Наприклад, постанови Пленуму Верховного Суду України.

Казуальне тлумачення – це таке тлумачення, яке розраховане і стосується конкретного випадку, з приводу якого і дається роз'яснення даної правової норми.

Казуальне тлумачення буває:

1. судове, тобто тлумачення судом правової норми, у зв'язку з розглядом конкретної справи, яке знаходить своє закріплення в рішенні чи вироку суду з конкретної справи;

2. адміністративне – це тлумачення, яке здійснюється вищими адміністративними органами (міністерствами, державними комітетами іншими центральними органами державної виконавчої влади), коли вони дають офіційну відповідь на запити підпорядкованих установ з приводу трактування та застосування окремих положень нормативних актів в конкретному випадку.

Використання різних способів тлумачення дозволяє інтерпретаторові правильно й повно виявити волю законодавця, укладену в тексті нормативного акту. Але для юридичної практики важливе значення має з'ясування співвідношення щирого змісту норми з її текстуальним вираженням, тобто тлумачення по обсязі. Воно є логічним продовженням і завершенням з'ясування змісту правових норм. Справа в тому, що «зміст» закону не завжди точно і ясно виражається в його «букві». Єдність мови й мислення, слова й поняття не означає їхньої тотожності. А це породжує неминучість не тільки буквального, але в окремих випадках поширювального й обмежувального тлумачення.

Буквальне (адекватне) тлумачення означає повна відповідність словесного вираження норми права з її дійсним змістом. Більшість норм тлумачиться саме буквально. Наприклад, у ст. 37 Закону РФ про банки й банківську діяльність сказано, що «вкладниками банку можуть бути громадяни Російської Федерації, іноземні громадяни й особи без громадянства». Тут словесне вираження й дійсний зміст по обсязі збігаються, суб'єкти даного правовідносини перераховані повністю.

При поширювальному тлумаченні зміст (зміст) толкуемой норми виявляється ширше її текстуального вираження. Перелік випадків, що вимагають поширювального тлумачення, нерідко супроводжується вираженнями «і т.д.», «й інші». Так, ст. 150 ГК РФ дає перелік нематеріальних благ: «життя, здоров'я, достоїнство особистості, особиста недоторканність, честь і добре ім'я»... і далі визначає, що до таким ставляться й «інші особисті немайнові права й інші нематеріальні блага», відкриваючи тим самим можливості для поширювального тлумачення.

Поширювальне тлумачення можливо й без вказівки про тім у законі. Зокрема, ст. 1068 ГК РФ передбачає відповідальність за шкоду, "заподіяний громадянинові або юридичній особі в результаті незаконних дій державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб". Чи буде відшкодований збиток, якщо шкода нанесена не громадянинові, а іноземцеві або особі без громадянства? Очевидно, тут слову «громадянин» варто давати поширювальне тлумачення.

У той же час поширювальне тлумачення не слід ототожнювати із застосуванням права за аналогією. При аналогії закону певні факти не охоплюються не тільки змістом, але й буквою закону, тому що законодавець взагалі не передбачав дані (аналогічні) обставини. При поширювальному ж тлумаченні факти, що ставляться до справи, охоплюються змістом законодавства, хоча й не одержали точного й повного закріплення в тексті нормативного акту.

При обмежувальному тлумаченні зміст норми права виявляється ж її текстуального вираження. Так, у ст. 34 Сімейного кодексу РФ говориться, що «майно, нажите чоловіками під час шлюбу, є їхньою спільною власністю». Однак нерідкі випадки, коли чоловік і жінка, не розірвавши шлюбу, проживають роздільно. Чи є за таких умов нажите ними майно спільним? У цьому випадку, видимо, необхідно тлумачити норму права обмежно (тобто не всяке майно, нажите під час шлюбу, є спільною власністю).

Норми права тлумачаться адекватно (буквально), обмежувальне й поширювальне тлумачення звичайно - виключення із загального правила. Найчастіше ці види тлумачення є результат недосконалості законодавства, наявності в ньому пробілів, неясних формулювань і т.д. Але іноді законодавець допускає таку можливість навмисне. Однак оскільки в подібних випадках не виключається можливість буквального тлумачення, однакова реалізація правових норм утрудняється.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке тлумачення норм права та його значення для правового регулювання?

2. Яким чином здійснюється тлумачення норм права?

3. Які вам відомі види тлумачення норм права?

4. Що таке інтерпретаційно-правові акти? Яка їх юридична природа та види?

Дата добавления: 2014-11-29