Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Колірна модель Френшмана Мішеля Юджена Шевроля




Колірна модель Джеймса Соербі

На початку 19 століття англієць Джеймс Соербі (1757 - 1822), вже відомий як автор книг з ботаніки та природознавства, представив свою систему кольорів, яку він присвятив «великому Ісааку Ньютону». Вона має довгу назву «Нове роз'яснення кольорів, походження призматичне та матеріальне: їх узгодженість в трьох первинностях: жовтому, червоному та блакитному, - засоби їх утворення, вимірювання та змішування; деякі спостереження за правильністю сера Ісаака Ньютона». В цій роботі Соербі ставить для себе дві задачі: ще раз підкреслює важливість яскравості й темряви, про які забули після Ньютона й хоче прояснити різницю, яка існує між кольорами.

Система Соербі з’явилася в той самий час, коли англійський доктор і фізик Томас Юнг (1773-1829) запропонував свою теорію (яка була підтверджена пізніше), яка стверджує, що око породжує всі кольори, комбінуючи тільки три довжини хвилі. Ця теорія «трихроматичного бачення» заснована на первинних адітивних кольорах: червоному, зеленому і блакитному. Вперше Юнг запропонував ідеї трихроматичної теорії в 1801, тоді він пояснив, що око не може окремо реєструвати майже незчисленну кількість кольорів; найбільш ймовірно, воно реєструє їх дуже мало. Навряд чи можливо повірити в те, що кожна чутлива до світла точка сітківки містить нескінчену кількість часток, які повинні бути в повному узгодженні з позицією коливання відповідної хвилі, тобто необхідно припустити, що ця кількість обмежена, наприклад, трьома головними кольорами: червоним, жовтим і блакитним.

Теорія блискучо підтвердилась у 1960-х роках, коли команда головним чином англійських психологів та біохіміків успішно довела, що в сітківці людини існують різні типи чутливих до кольору клітин — так звані палички та колбочки. Вони містять речовини, які, в основному, сприймають блакитне, червоне та зелене світло.

Жоден хімік не мав такого впливу на розвиток мистецтва як Френшман Мішель Юджен Шевроль (1786-1889), хоч він і не цікавився кольорами як художник. Шевроль вчився на хіміка і в 1824 був призначений директором «Гобеліна», відомої мануфактури по виробництву килимів в Парижі. Він зосередився на проблемах фарбування та на самих фарбах. Шевроль спостерігав за виготовленням фарб як хімік і зрозумів, що головні проблеми пов’язані не з хімією, а, швидше, з оптикою. Часто колір не давав бажаного ефекту. Причина була не в пігментах, а у впливі відтінків сусіднього кольору. Шевроль вирішив вести дослідження на науковій основі і в 1839 опублікував «De la loi du contrast simultané des couleurs» (закон одночасного кольорового контрасту), всеосяжну спробу створити системну основу бачення кольорів. В роботі йдеться про «одночасний контраст» кольорів, в ній міститься відомий закон Шевроля: коли на два суміжних кольори дивиться око, вони здаються йому настільки різнорідними, наскільки це взагалі можливо.

Робота Шевроля вплинула на рух імпресіоністів, неоімпресіоністів та кубістів. Хоч праця Шевроля була не практичною та й він її так і не завершив, його ідеї відносно кольорів та їх вживання вплинули й на Ежена Делакруа (1798-1863), й на Жоржа Сера (1859-1891).

Він спроектував 72 сегментне коло кольорів. В цьому колі визначаються відтінки кольору, відштовхуючись від різноманітних змін, які колір зазнає в напрямку білого (інтенсивність збільшується) чи чорного (менша інтенсивність).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 437; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.