Суть та види витрат виробництва

Суть та види витрат виробництва.

ТЕМА 19. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА

19.1.1. Сутність витрат виробництва.

19.1.2. Види витрат виробництва (для самостійного опрацювання).

19.2. Короткострокові витрати виробництва.

19.2.1. Короткострокові витрати виробництва та їх види.

19.2.2. Аналіз короткострокових витрат виробництва.

19.2.3. Взаємозв’язки між окремими видами короткострокових витрат виробництва.

19.3. Довгострокові витрати виробництва.

19.3.1. Види довгострокових витрат виробництва.

19.3.2. Криві довгострокових витрат та ефект масштабу виробництва.

19.3.3. Визначення оптимального обсягу виробництва фірми у довгостроковому періоді (для самостійного опрацювання).

19.1.1. Сутність витрат виробництва

Основним чинником, який визначає можливість фірми пропонувати продукт, є витрати виробництва. В економіці під витратами виробництва розуміють те, від чого треба відмовитись, щоби чогось досягти. Тобто економічні витрати – це альтернативні витрати. Альтернативні витрати відображають цінність найкращого з альтернативних варіантів, від якого довелось відмовитись під час альтернативного вибору.

Економічні витрати (альтернативні витрати) – найкращий варіант (альтернатива) із тих, від котрих фірмі доводиться відмовлятися, коли вона вирішує виробляти певний продукт. Це платежі, потрібні для отримання та використання ресурсів.

19.1.2. Види витрат виробництва (для самостійного опрацювання)

Явні (бухгалтерські, розрахункові) витрати – це витрати виробництва, пов’язані зі залученням ресурсів, якими фірма не володіє, тобто грошові платежі фірми зовнішнім постачальникам ресурсів – платежі за сировину, електроенергію, працю.

Неявні витрати – альтернативні витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів фірми, тобто дохід, який забезпечили б власні ресурси фірми за умови їхнього найкращого використання. Наприклад, для власника капіталу неявними витратами є дохід, який він міг би отримати, відмовившись використовувати його у власній фірмі і вклавши його в іншу галузь чи заробітну плату, яку підприємець міг би отримати, коли б він працював за наймом на чужому підприємстві.

До неявних витрат належить і так званий нормальний прибуток – мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоби залишитись у своєму бізнесі. Нормальний прибуток – це плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем дохідності, який є середнім (нормальним) для певної галузі й утримує підприємця в ній.

З-поміж неявних витрат вирізняють незворотні витрати – це витрати, котрі не можуть бути компенсовані (повернуті виробником), коли фірма виходить з галузі – вивіски, печатки, реклама на будівлях і под. Незворотні витрати ніколи не можуть бути альтернативними, їх альтернативна вартість дорівнює нулю.

У сучасній економічній теорії дедалі більшого аналітичного значення набуває ще один вид витрат – трансакційні витрати, пов`язані зі сферою обміну та передачею прав власності і включають витрати на пошук інформації, ведення переговорів між економічними агентами про умови передання відповідних прав власності, вимірюванням властивостей товару чи послуги, специфікацією і захистом прав власності та ін.

19.2. Короткострокові витрати виробництва

19.2.1. Короткострокові витрати виробництва та їх види

Оскільки поведінку виробника аналізують у різних часових періодах, економічні витрати поділяють на короткострокові й довгострокові витрати.

Короткострокові витрати – це економічні витрати, які обслуговують процес виробництва фірми в короткостроковому періоді. У цьому періоді фірма може змінювати затрати певних факторів виробництва (праці, сировини, матеріалів), однак виробничі потужності підприємства залишаються незмінними.

У короткостроковому періоді розрізняють кілька видів витрат виробництва.

Загальні витрати (SRTC) – це вартість мінімальної кількості ресурсів, необхідних для виробництва того чи іншого обсягу продукції фірми. Загальні витрати поділяють на:

1. Загальні постійні витрати(TFC) – це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу виробництва (орендна плата, обслуговування позик, заробітна плата адміністративного персоналу, неявні витрати).

2. Загальні змінні витрати (SRTVC) – частина загальних витрат, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції (витрати на сировину, електроенергію, заробітну плату найманих працівників, транспортні послуги та ін.).

Короткострокові загальні витрати дорівнюють сумі короткострокових загальних змінних та короткострокових загальних постійних витрат виробництва:

SRTC = SRTVC + TFC.

Середні витрати – це витрати, які припадають на одиницю продукції. Виокремлюють:

1. Середні постійні витрати (AFC) - загальні постійні витрати, що припадають на одиницю готової продукції. Їх визначають відношенням загальних постійних витрат до кількості виготовленої продукції:

AFC = TFC/Q.

2. Короткострокові середні змінні витрати (SRAVC) – короткострокові загальні змінні витрати, що припадають на одиницю готової продукції. Їх розраховують відношенням загальних змінних витрат до кількості виготовленої продукції:

SRAVC = SRTVC/Q

3. Короткострокові середні загальні витрати (SRATC) – це короткострокові загальні витрати, що припадають на одиницю випуску готової продукції. Для визначення середніх загальних витрат необхідно поділити загальні витрати на кількість виготовленої продукції:

SRATC = SRTC/Q

Короткострокові середні загальні витрати є сумою короткострокових середніх змінних та середніх постійних витрат:

SRATC = AFC + SRAVC.

Короткострокові граничні витрати виробництва (SRMC) – становлять приріст загальних витрат унаслідок виробництва додаткової одиниці продукції: Граничні витрати – це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції:

SRMC = DSRTC/DQ.

Оскільки загальні постійні витрати SRTFC не змінюються зі зміною обсягу виробництва, то приріст загальних витрат виробництва (DTC) збігається з приростом загальних змінних витрат виробництва (DTVC). Отже:

SRMC = DSRTVC/DQ.

19.2.2. Аналіз короткострокових витрат виробництва

Крива TFC має вигляд прямої лінії, оскільки дані витрати не змінюються зі зміною обсягу виробництва (рис. 19.1).

Форма кривої короткострокових загальних змінних витрат виробництва віддзеркалює форму кривої загального продукту в короткостроковому періоді, яка відображає величину обсягу виробництва за певної кількості змінного фактора. Водночас добуток цієї ж кількості змінного змінного фактора (наприклад, праці L) та його ціни (P_L) визначає змінні витрати виробництва SRTVC (рис. 19.2).

За обсягів виробництва, менших Q₁ (до точки А, яка відповідає точці перегину кривої загального продукту, за якої починає діяти закон спадної віддачі), загальні змінні витрати зростають спадним темпом (пригадаймо, що до цього моменту загальний продукт відповідного змінного фактора зростає зростаючим темпом). За обсягів виробництва, більших Q_{1 ,} загальні змінні витрати зростають зростаючим темпом, а загальний продукт відповідного змінного фактора зростає спадним темпом.

Оскільки SRTC =SRTVC + TFC, то кут нахилу кривої SRTC дорівнює куту нахилу кривої SRTVC за кожного значення Q, і крива SRTC матиме таку саму форму, як і крива SRTVC, але проходитиме вище на величину постійних витрат TFC. Відстань по вертикалі між кривими SRTVС та SRTC за будь-якого обсягу виробництва становить величину TFC (рис.19.3).

Криві середніх витрат будують за допомогою променя, проведеного з початку координат до певної точки на відповідній кривій загальних витрат.

Відповідно AFC для певного значення Q визначають кутом нахилом променя, проведеного з початку координат, який перетинає криву TFC за певного значення Q (рис. 19.4). Очевидно, що зі збільшенням обсягу виробництва нахил відповідного променя зменшується, отже, зменшуються AFC. Насправді, оскільки TFC не змінюються зі зміною обсягу виробництва, то середні постійні витрати стають щораз меншими за збільшення обсягу виробництва фірми.

Короткострокові середні змінні витрати (SRAVC) визначають нахилом променя, проведеного з початку координат до відповідної точки (заданого значення Q) на кривій SRTVC. Нахил променя, який визначає SRAVC зменшується зі збільшення обсягу виробництва, досягає мінімуму, коли промінь дотичний до SRTVC, далі зі зростанням обсягу виробництва нахил променя зростає, відповідно – зростає і SRAVC (рис. 19.5). Форму кривої SRAVC визначає дія закону спадної віддачі – на висхідній ділянці SRAVC продуктивність вхідних факторів знижується під час збільшення обсягу виробництва.

Криву SRAVC можна також побудувати через відповідну криву AP (якщо L – змінний фактор). SRAVC є практично дзеркальним відображенням кривої AP_L, оскільки середні змінні витрати обернено пропорційні до середнього продукту відповідного змінного фактора.

SRAVC = SRTVC/Q=P_LL/Q,, оскільки L/Q=1/AP_L, то SR AVC=P_L/ AP_L.

Якщо зі зростанням обсягу виробництва AP_L зростає, то SRAVC спадають, за обсягу виробництва, який відповідає максимуму AP_L, SRAVC є мінімальними, якщо AP_L спадає, то SRAVC зростають (рис. 19.6.).

Аналогічно можна визначити і динаміку SRATC та побудувати криву SRATC. Оскільки SRATC= SRТС/Q, то SRATC визначають нахилом променя, проведеного з початку координат до відповідної точки на кривій SRTC. SRATC має дугоподібний вигляд і досягає мінімуму, коли відповідний промінь дотичний до SRTC (рис. 19.7).

Спадна траекторія SRATC відображає зростання продуктивності вхідних факторів виробництва, на висхідній ділянці SRATC дія закону спадної віддачі зумовлює зниження продуктивності вхідних факторів.

Криву SRATC можна також побудувати, сумувавши криві SRAFC та SRAVC за кожного обсягу випуску Q, оскільки SRАТС = SRAFC + SRAVC.

За будь-якого обсягу виробництва SRATC > SRAVC; відстань по вертикалі між кривими SRATC і SRAVC дорівнює значенню SRAFC; оскільки SRAFC зменшується зі збільшенням обсягу виробництва, то відстань між даними кривими зменшується за збільшення обсягу виробництва і прямує до нуля.

Очевидно також, що точка мінімуму кривої SRAVC досягається за дещо меншого обсягу виробництва, ніж точка мінімуму на кривій SRAТС, оскільки SRАFC постійно зменшується, і SRАТС продовжує зменшуватися навіть після того, як SRAVC починає зростати (рис. 19.8).

Зіставлення середніх загальних витрат виробництва з ціною одиниці продукції дає змогу фірмі визначити величину прибутку фірми й обрати правильну стратегію поведінки фірми на ринку.

У короткостроковому періоді геометрично граничні витрати SRMC – це нахил кривої загальних витрат SRTC за даного обсягу виробництва Q. Оскільки криві загальних витрат та загальних змінних витрат є паралельні між собою, то граничні витрати одночасно визначають і нахил кривої SRTVC у кожній її точці.

За обсягів виробництва, менших Q₁, коли починає діяти закон спадної віддачі, загальні витрати зростають спадним темпом, тобто нахил кривої SRTC зменшується зі зростанням обсягу виробництва, а відтак зменшуються й граничні витрати (крива SRMC має спадну траекторію). За обсягу виробництва, що відповідає точці перегину (т.А) відповідної кривої загальних витрат Q₁, граничні витрати досягають мінімального значення. Подальше зростання обсягу виробництва спричиняє зростання загальних витрат зростаючим темпом, нахил кривої SRTC зростає, отже, граничні витрати зростають також, а крива SRMC набуває позитивного нахилу (рис.19.9).

Криву граничних витрат можна також побудувати за допомогою відповідної кривої граничного продукту. Оскільки SRMC є обернено пропорційні до МР_L (якщо L – змінний фактор), то SRMC є практично дзеркальним відображенням МР_L (рис. 19.10).

SRMC = DSRTVCD/Q=DP_LL/DQ, оскільки DL/DQ=1/MP_L, то SR MC=P/DMP_L.

19.2.3. Взаємозв’язки між окремими видами короткострокових витрат виробництва

Співвідношення між SRMC i SRATC. Якщо SRATC >SRMC (за обсягів виробництва, менших Q₁), крива SRATC має спадний характер і виробництво кожної додаткової одиниці продукції зменшує SRATC. Якщо SRATC < SRMC (за обсягів виробництва, більших Q₁), крива SRATC має позитивний нахил і виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує SRATC. Відтак, якщо SRATC = SRMC, SRATC набувають мінімального значення. Тобто крива короткострокових граничних витрат SRMC перетинає криву короткострокових середніх витрат SRATC у точці її мінімуму (рис. 19.11).

Cпіввідношення між SRMC та SRAVC. Співвідношення кривих SRМС і SRAVC якісно подібне до співвідношення між кривими МС і SRAТC. Одна із спільних їхніх особливостей полягає в тому, що крива МС перетинає як криву AVC, так і АТС у точках їхнього мінімуму (рис. 19.11).

Динаміка витрат виробництва у короткостроковому періоді зумовлює поведінку виробника. За наявної технології й організації виробництва фірма оптимізує діяльність, якщо виробляє продукцію в обсязі, що відповідає мінімальному значенню середніх загальних витрат.

19.3. Довгострокові витрати виробництва

Дата добавления: 2014-11-29