Загальної компетенції

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Цілі, завдання й функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших ор­ганів.

Система державних органів, які здійснюють керівництво при­родокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управ­ління їх поділі на органи спеціальної та загальної компетенції. В ос­нову такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей щодо природних об’єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі всіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об’єкта та суб'єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони, поряд з екологічними, розв’язують й інші питання соціально-економічно­го розвитку держави.

До державних органів загальної компетенції належать:

- Верхов­на Рада України;

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України;

- Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

- дер­жавні адміністрації регіонів;

- органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Єдиний законодавчий орган України — Верховна Рада — пра­воздатний розглядати і вирішувати будь-які питання, що не є ком­петенцією державної виконавчої чи судової влади. Виключно нами України визначаються засади власності, використання при­родних ресурсів, екологічної безпеки та правового режиму зон над­звичайних екологічних ситуацій. Поряд зі своєю основною функ­цією — законодавчою — парламент затверджує загальнодержавні програми охорони довкілля, оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації, здійснює парламентський кон­троль тощо (ст. 85 Конституції України). Так, постановою від 5 бе­резня 1998 року затверджено «Основні напрями державної політи­ки України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Значний обсяг ро­боти в парламенті виконують комітети Верховної Ради - з питань екологічної політики, природокористування й ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, аграрної політики та земельних відно­син, охорони здоров’я, материнства і дитинства та ін.

Президент України є главою держави. Як вища посадова особа, він виступає гарантом сталості суспільних, у тому числі й еко­логічних, правовідносин. Зокрема, Президент утворює, реорганізо­вує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, призначає їх керівників; укла­дає міжнародні договори, включаючи угоди і конвенції екологічної спрямованості. Президент очолює Раду національної безпеки і обо­рони України (РНБОУ), яка координує і контролює діяльність дер­жавних органів у сфері оборони та національної безпеки, а обов'яз­ковою складовою частиною останньої є екологічна безпека су­спільства. Так, 31 грудня 1998 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні», 11 листопада 2002 року вона розглянула питання про стан безпеки водних ресурсів держави та якість питної води, а 6 червня 2003 року — стан ефективності надрокористування в Україні, котрі були затверджені відповідними указами Президента.

Консультативно-дорадчим органом Ради національної безпеки й оборони України є Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, основними завданнями якої є підготовка пропозицій із питань забезпечення ядерної та екологічної безпеки, аналіз екологічних проблем та визначення механізмів здійснення заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в Україні. Раді також під­порядкований Інститут проблем національної безпеки.

Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК здійснює такі функції:

- представницькі;

- нормотворчі;

- контрольні функції та повноваження в межах, передбачених законодавством України.

Зокрема, вона затверджує екологічні програми, розв’язує питання земельних відносин та використання інших природних ресурсів, організує території й об’єкти природно-заповідного фон­ду Автономної Республіки Крим.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він має право розв’язувати всі питання державного, зокрема екологічного, управління. Це:

- забезпечення проведення політики у сфері охорони природи, екологічної безпе­ки і природокористування;

- здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки України;

- координація роботи міністерств та інших органів виконавчої влади.

Для підвищення ефективності такої діяльності і попередньої підготовки урядових рішень в струк­турі Кабінету Міністрів створено урядовий комітет з реформуван­ня аграрного сектора та з питань екології.

Для забезпечення безпеки і захисту населення й територій, за­побігання надзвичайним природним і техногенним ситуаціям та реагування на них, координації контролю на державному рівні ком­плексу робіт і заходів у цій сфері створено Державну комісію з пи­тань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Ос­новними її завданнями є профілактичні заходи щодо запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій природно-техно­генного походження — аварій, катастроф, стихійного лиха; експер­тиза найважливіших проектів заходів щодо техногенно-екологічної безпеки, їх впливу на навколишнє природне середовище, життя та здоров’я людини; безпосереднє керівництво ліквідацією надзви­чайних ситуацій національного і регіонального масштабів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчі функції та повноваження в галузі екології згідно з Конституцією та законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Криму з питань, віднесених до самостійного відання Автоном­ної Республіки Крим, а також делегованих Конституцією України. Це питання сільського і лісового господарства, землеустрою, водогоспо­дарського будівництва і зрошуваного землеробства, охорони довкілля, організації курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севасто­полі здійснюють місцеві державні адміністрації, компетенція яких визначена відповідним Законом України від 9 квітня 1999 року. Адміністрації на певній території забезпечують виконання програм охорони довкілля, взаємодію з органами місцевого самоврядуван­ня, реалізацію делегованих відповідними радами повноважень. Зокрема, наведеним Законом передбачається, що районні і обласні ради делегують місцевим державним адміністраціям підготовку питань про надання землі для містобудівних потреб, організацію охорони природно-заповідних об’єктів місцевого значення, лікві­дацію наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха тощо.

Повноваження територіальних громад сіл, селищ і міст та їх ор­ганів — рад і виконавчих органів у галузі екології визначені Зако­ном «Про місцеве самоврядування в Україні». Земля, природні ре­сурси, що є в комунальній власності територіальних громад, станов­лять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Виключно на пленарних засіданнях ради вирішують відповідно до Закону питання регулювання земельних відносин; надання дозво­лу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого зна­чення; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких включає відповідну територію.

Виконавчі органи рад мають як власні (самоврядні) повноважен­ня у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколиш­нього природного середовища, так і делеговані державою. До перших належить попередній розгляд планів використання місцевих природ­них ресурсів, визначення розміру відшкодувань підприємствами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, підготовка місцевих програм охорони довкілля тощо. З делегованих повноважень слід виокремити здійснення контролю за дотриманням екологічного за­конодавства, погодження питань про надання дозволів на спеціаль­не використання природних ресурсів тощо.

Дата добавления: 2014-11-29