Органів охорони державного кордону

Взаємодія органів розслідування з оперативними підрозділами

Якісне досудове розслідування та повне виконання загальних завдань кримінального судочинства неможливе без тісної взаємодії і співпраці усіх без виключення правоохоронних органів.

Так, в ході досудового розслідування досить часто виникають випадки безпосереднього ініціювання органом розслідування взаємодії у різних її формах, а також мають місце виконання оперативними підрозділами органів охорони державного кордону дій за запитами інших правоохоронних органів.

Провівши аналіз 145 матеріалів кримінальних проваджень у справах про порушення державного кордону ми дійшли до висновку, що найбільш поширеними у ході кримінального провадження є відносини між:

а) слідчого СБУ, міліції та прокуратури з оперативним підрозділом ДПС України – у 75% кримінальних проваджень;

б) оперативним працівником ДПС України з спеціалістами або експертом – у 35% кримінальних проваджень;

в) взаємодія між оперативними працівниками органів охорони державного кордону – у 30% кримінальних проваджень;

г) взаємодія оперативних підрозділів ДПС України з правоохоронними органами іноземних держав – у 5% кримінальних проваджень.

Підставами інституту взаємодії є:

1) фактичні – необхідність поєднання всіх сил та засобів взаємодіючих правоохоронних органів з метою забезпечення ефективного виконання завдань кримінального судочинства;

2) юридичні – чинне законодавство в сфері регулювання правовідносин по взаємодії органів досудового розслідування та інших правоохоронних органів: міжнародно-правові угоди з питань допомоги у кримінальних справ, Законів України про оперативно-розшукову діяльність, про міліцію, про СБ України, про ДПС України, про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та ряд інших, відомчі нормативні акти: інструкції про взаємодію, виконання постанов, доручень тощо.

Особливість взаємодії в сфері кримінального судочинства полягає в тому, що завжди наявний основний суб’єкт – особа, яка провадить розслідування, наділений керівними (владними) повноваженнями по відношенню до інших суб’єктів взаємодії, інакше будь-яка взаємодія буде знаходитися за рамками кримінально-процесуальних відносин. Необхідно знати, що кожний учасник при взаємодії має свої права та обов’язки, визначені законодавством, в окремих випадках відомчими актами.

Взаємодія слідчого органу розслідування з оперативними підрозділами

Звичайно, використовуючи свої повноваження, слідчий зобов’язаний в ході досудового розслідування, особисто виконувати процесуальну роботу. Однак при розслідуванні кримінальних справ з великим обсягом слідчої роботи, слідчий іноді просто не в змозі обійтися без допомоги оперативних підрозділів органів охорони державного кордону, особливо у випадках коли ці підрозділи ставали ініціаторами початку кримінального провадження, тобто в основу початку досудового розслідування лягали результати оперативно-розшукових заходів. Наприклад, дуже часто є необхідність провести додаткові або повторні слідчі (розшукові) дії за участю свідків (з числа незаконних мігрантів), які у більшості випадків утримуються в ПТТ на значній відстані від слідчих підрозділів органів безпеки або органів внутрішніх справ тощо.

Форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами є:

1. Процесуальні форми взаємодії:

1) виконання оперативними підрозділами слідчих (розшукових) дій та інших заходів за дорученням слідчого;

2) надання допомоги оперативним підрозділом слідчому при проведенні слідчих (розшукових) дій;

3) використання результатів діяльності оперативних підрозділів (адміністративної, оперативно-розшукової) для прийняття рішень у кримінальному провадженні (наприклад щодо черговості проведення слідчих (розшукових) дій (ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»));

4) участь у слідчо-оперативних групах (бригадах).

2. Непроцесуальні (організаційні) форми взаємодії (не урегульовані кримінально-процесуальними нормами, але на основі останніх розроблені накази, інструкції, склалася практика):

- взаємний обмін інформацією;

- спільний аналіз криміногенної та оперативної обстановки;

- аналіз та оцінка результатів діяльності;

- спільне планування проведення слідчих (розшукових) дій та інших заходів у кримінальному провадженні;

- спільне використання банків даних, криміналістичних та інших обліків;

- спільне використання транспорту, приміщень, засобів зв’язку, криміналістичної та іншої техніки тощо.

Взаємодія органу розслідування з оперативними підрозділами

КПК України визначає, що слідчий вправі давати оперативним підрозділам доручення. Предметом цих доручень в основному є вимога провадження слідчих (розшукових) дій, як виняток проведення інших процесуальних заходів. Такі вимоги слідчого для оперативного підрозділу є обов’язковими.

Доручення – це обов’язкова до виконання письмова слідчого оперативному працівнику провести конкретні слідчі або розшукові дії.

Вказівка – це конкретизація доручення. Тобто без доручення вказівка бути не може.

Право надавати доручення та вказівки оперативному підрозділу не означає, що слідчий може перекласти на цей орган збирання, перевірку й оцінку доказів. Слідчий не вправі дати доручення на проведення окремих дій, проведення яких входять до виключної компетенції слідчого (пред’явлення та допит обвинуваченого тощо). Доручення і вказівки повинні подаватись у письмовій формі зі встановленням реального строку їх виконання. У виняткових випадках (в разі невідкладності) такі доручення можуть бути усними.

Доручення і вказівки слідчого повинні адресуватися начальнику оперативного підрозділу, вони повинні формулюватись конкретно, чітко і зрозуміло. Недопустимі формулювання доручення розпливчасто, загальними фразами на зразок «встановити особу, яка вчинила злочин».

Доручення і вказівки слідчого повинні бути виконані у строк зазначений у дорученні слідчим, прокурором.

Слідчий має право надіслати окреме доручення, якщо потрібно провести необхідні дії за межі територіального поділу його місця роботи (у інший район, область тощо). Так доручення також підлягають обов’язковому виконанню.

З метою врегулювання проблемних питань що стосуються організації виконання доручень слідчого, прокурора оперативними підрозділами органів охорони державного кордону наказом Адміністрації ДПС України № 1129 від 24.12.2012 р. була введена у дію «Інструкція про організацію виконання в кримінальному провадженні письмових доручень слідчого, прокурора оперативними підрозділами Держприкордонслужби України».

Вказана Інструкція визначає загальний порядок здійснення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій у конкретному кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора.

Виконання оперативним підрозділом письмових доручень, наданих у визначеному КПК України порядку, здійснюється без заведення оперативно-розшукової справи в рамках відповідних кримінальних проваджень, за виключенням доручення оперативному підрозділу щодо здійснення розшуку підозрюваного (ст. 281 «Розшук підозрюваного», КПК України), осіб, що переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання.

У таких випадках доручення в рамках оперативно-розшукової справи, яка заводиться на підставі ч.3 п.1 ст. 6 Закону України «Про ОРД».

У разі отримання доручення слідчого, прокурора керівник органу Держприкордонслужби, його заступник з оперативно-розшукової роботи невідкладно доповідає про це вищому керівництву з наступним письмовим донесенням у Департамент оперативної діяльності упродовж 24 годин з моменту отримання.

Керівник органу Державної прикордонної служби або його заступник з оперативно-розшукової роботи, якому надійшло письмове доручення, повинен негайно повідомити прокурора, слідчого про неможливість виконання доручення, його затримку з обґрунтуванням причини і повідомлення про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні доручення або одного із пунктів доручення.

У донесенні, що надсилається до Департаменту оперативної діяльності, вказується дата, час отримання доручення, орган досудового розслідування, що надіслав доручення, номер кримінального провадження за ЄРДР, кваліфікація за статтею кримінального кодексу та терміни виконання (в разі вказання). Персональні дані осіб, стосовно яких здійснюються слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, не розкриваються.

Доручення, що надійшло в органи охорони державного кордону, регіональні управління та Адміністрацію Державної прикордонної служби України, реєструється встановленим порядком. Облік доручень здійснюється в органах охорони державного кордону, регіональних управліннях та Департаменті оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідних журналах (див. Дод.1).

Накопичення матеріалів під час виконання письмових доручень слідчого, прокурора може здійснюватися у відповідних добірках, які реєструються за обліковим номером доручення (згідно із журналом). Журнал обліку отриманих доручень зберігається на протязі одного року після закриття, після чого знищується встановленим порядком.

Керівник органу Державної прикордонної служби України або його заступник з оперативно-розшукової роботи після надходження письмового доручення визначає завдання керівнику оперативного підрозділу (оперативному працівнику) щодо організації та здійснення вказаної у ньому слідчої (розшукової) дії. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.

Під час організації та здійснення слідчої (розшукової) дії уповноважені оперативні підрозділи не мають права виходити за межі доручень слідчого, прокурора. У кримінальному провадженні під час виконання доручень слідчого, прокурора оперативні співробітники відповідного уповноваженого оперативного підрозділу не мають права здійснювати процесуальні дії за власною ініціативною або звертатися з клопотанням до слідчого судді.

За рішенням керівника оперативного підрозділу (в разі необхідності), складається план проведення слідчої (розшукової) дії, негласної слідчої (розшукової) дії (далі – план), який підписується визначеним оперативним співробітником та затверджується керівником органу Державної прикордонної служби України, що отримав доручення, з попереднім погодженням з керівником оперативного підрозділу.

У плані зазначаються задум та конкретні заходи щодо виконання доручення, відповідальні особи, а також спосіб, місце та строки їх проведення, заходи щодо забезпечення безпеки, порядок зв’язку між учасниками заходу та взаємодії між слідчим, прокурором, технічне й матеріальне забезпечення, періодичність складання протоколів тощо.

До плану можуть вноситись зміни та доповнення, а також складатись додаткові плани.

Контроль за дотриманням строків, повнотою виконання доручення слідчого, прокурора здійснюється керівником уповноваженого оперативного підрозділу та вищим керівництвом.

За результатами виконання доручення оперативний співробітник рапортом доповідає керівнику оперативного підрозділу. У рапорті зазначаються результати виконаного доручення, залучені при цьому сили та засоби.

Керівник оперативного підрозділу приймає рішення шляхом накладення резолюції на рапорті стосовно можливості направлення матеріалів за результатами виконання доручення слідчому, прокурору чи вжиття заходів належного виконання доручення, про що доповідає керівнику органу Державної прикордонної служби України.

Матеріали за результатами виконання доручення (оригінали) із супровідним листом, за підписом керівника органу Державної прикордонної служби України або його уповноваженого заступника з оперативно-розшукової роботи, невідкладно надаються слідчому, прокурору, зазначеному в дорученні.

Матеріали, що можуть розшифрувати конфіденційних осіб отримання інформації, не надаються.

Фіксація ходу і результатів слідчих розшукових, негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України.

По закінченні виконання доручення матеріали, які містилися в добірках, але не були передані слідчому, прокурору (плани, запити, тощо) за винятком доручення та рапорту оперативного працівника про результати виконання доручення, знищуються встановленим порядком.

Доручення та рапорт оперативного працівника про результати виконання доручення залучаються до відповідної номенклатурної справи.

Слід звернути увагу, що Закон не встановлює обмежень щодо виду чи кількості слідчих (розшукових) дій, проведення яких можна доручити відповідному оперативному підрозділу, проте і зловживати своїми повноваженнями щодо кількості слідчих (розшукових) дій слідчий при прокурор не повинен.

Доручення слідчого оформляється в письмовій формі – постановою.

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання. У дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом.

У постанові-дорученні, крім загальних даних, які мають бути зазначені в постанові слідчого (ч.5 ст. 110 КПК України):

Постанова слідчого, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце і час винесення постанови;

- прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову;

2) мотивувальної частини, (раніше мова велася про описово-мотивувальну частину, або окремо про описову та окремо про мотивувальну)

Так ця частина повинна містити відомості про:

- зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

- мотиви винесення постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:

- зміст прийнятого процесуального рішення;

- місце та час (строки) його виконання;

- особу, якій належить виконати постанову;

- можливість та порядок оскарження постанови.

Постанова слідчого, прокурора оформляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.), зазначається:

- правоохоронний орган, оперативному підрозділу якого доручається доручення;

- назва документа;

- встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення в обсязі, необхідному для виконання доручення;

- назва слідчої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії яку необхідно виконати;

- мета проведення процесуальної дії;

- питання, які необхідно з’ясувати під час проведення процесуальної дії

- прохання про виконання однієї чи кількох слідчих (розшукових) дій.

До постанови про доручення додаються, документи, необхідні для проведення відповідної процесуальної дії.

Взаємодія органу розслідування, оперативних підрозділів

з правоохоронними органами іноземних держав

Вона проявляється у виконанні окремих доручень (на затримання особи, яка намагається виїхати за кордон з метою приховування від слідства та суду), надання документів, інформації, роз’яснень, які мають значення для розслідування. Наприклад, є необхідність проведення слідчої дії (допит, пред’явлення для впізнання тощо) зі свідком, який уже депортований за межі України то ін.

Дата добавления: 2014-11-29