Оформлення документації на проведення дрібних ремонтних робіт. Капітальне будівництво. Виконання поточних ремонтів. Майно КЕС

Порядок дефектування, оздоблення приміщень будівель, споруд. Складання кошторисів на проведення робіт

При вивченні даної теми зверніть увагу, що капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.

Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об’єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Питання віднесення ремонтних робіт до капітального чи поточного ремонту відносяться до повноважень замовника (розпорядника коштів).

До поточного ремонту виробничих будівель і споруд належать роботи із систематичного і своєчасного захисту частин будівлі (споруди) та інженерного обладнання від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень і поломок.

Капітальний ремонт виробничих будівель і споруд може бути комплексним, що охоплює будівлю чи споруду в цілому, або вибірковим, що складається з ремонту окремих конструкцій будівлі, споруди або окремого виду інженерного обладнання.

Вибірковий капітальний ремонт проводиться:

- якщо комплексний ремонт будівлі може викликати серйозні перешкоди в роботі підприємства в цілому чи окремого цеху;

- при великому зношенні окремих конструкцій;

- при економічній недоцільності проведення комплексного капітального ремонту.

Комплексний капітальний ремонт виробничих будівель і споруд у залежності від їх капітальності і умов експлуатації має здійснюватися з додержанням періодичності.

Проведення чергового комплексного капітального ремонту будівлі (споруди) недоцільне у випадках:

- знесення або перенесення будівлі чи споруди в зв'язку з майбутнім будівництвом на цій ділянці;

- припинення експлуатації підрозділу, для потреб якого ця будівля чи споруда побудовані (закінчення запасів корисних копалин та ін.);

- реконструкції будівлі;

- розбирання будівлі внаслідок її старіння.

При проведенні капітального ремонту не допускається заміна існуючих конструкцій такими, що не відповідають діючим технічним умовам і нормам нового будівництва.

З метою своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та руху необоротних активів їх аналітичний облік ведеться за типовими формами: ОЗ-6 (бюджет) “Інвентарна картка обліку основних засобів у бюджетних установах”, ОЗ-8 (бюджет) “Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень)”, ОЗ-9 (бюджет) “Інвентарна картка групового обліку основних засобів в бюджетних установах”, ОЗ-10 (бюджет) “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”, ОЗ-12 (бюджет) “Відомість нарахування зносу на основні засоби”. Дані пооб’єктного обліку необоротних активів за їх місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку необоротних активів, які ведуться у фінансово-економічному органі. Інвентарні картки ведуться в одному примірнику і зберігаються в картотеках, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами. Інвентарні картки списаних необоротних активів після внесення в них відміток про списання здаються в архів. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих необоротних активів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим необоротним активом. Записи в інвентарних картках здійснюються в кількісному та сумарному виразах.

Кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий – підгрупу і останні чотири знаки – порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем.

Матеріально відповідальні особи несуть відповідальність за надходження в експлуатацію немаркованої білизни, постільних речей та інших матеріальних цінностей у порядку, встановленому чинним законодавством.

Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об’єкту необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування їх у даному органі (підрозділі) цивільного захисту. Номери інвентарних об’єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об’єктам, що заново надійшли протягом трьох років. Інвентарні номери заносяться у форму ОЗ-10 (бюджет) “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”, яка відкривається для реєстрації відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис складається з метою контролю за зберіганням інвентарних карток. Описи інвентарних карток здаються в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об’єкта необоротних активів. Орендовані необоротні активи обліковуються в орендарів під інвентарними номерами, присвоєними їм орендоздавачами. На необоротні активи амортизаційні відрахування не проводяться, а здійснюється нарахування зносу.

Знос визначається і обліковується на будинки й споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, робочу худобу, транспортні засоби, інструменти, прилади, виробничий (включаючи пристрої) і господарський інвентар, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку.

Не зважаючи на постійні пошуки та розробку альтернативних джерел енергії для різних секторів господарства, основним джерелом енергії найближчі три десятиліття все ще будуть залишаться копальні паливні ресурси. На них буде припадати більше 90% всього приросту попиту на енергоресурси. Глобальний попит на нафту за прогнозами до 2030 р. буде збільшуватись на 1,6% на рік. Три чверті всього приросту попиту на нафту забезпечить транспортний сектор. В результаті цього очікується зміщення споживання в бік легких та середніх продуктів переробки нафти, таких як бензин та дизельне пальне.

Розвиток такого перспективного напрямку як відновлювана енергетика в Україні суттєво ускладнений окрім нестачі фінансів, недосконалістю нормативного та правового забезпечення всіх напрямків освоєння відновлюваних джерел енергії. Партнерство державного та приватного капіталу в реалізації великих енергетичних програм та проектів є одним з пріоритетних напрямків структурних реформ у світовій енергетиці.

Україна має серйозний потенціал щодо використання альтернативних джерел енергії, до яких слід віднести сонце, вітер, відходи деревини, торф, біовідходи, вугільні шлаки, біогаз, сільськогосподарські відходи тощо. Ці енергоресурси мають серйозну потужність, оскільки суттєво можуть зменшити використання традиційних джерел енергії. Україна вже ратифікувала Енергетичну хартію, в якій зазначено, що єдині пільги, які може надавати держава – це пільги на нетрадиційні види палива. В прийнятій «Енергетичній стратегії України на період до 2030 року» зазначається, що «Освоєння нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії (НВДЕ) слід розглядати як важливий фактор підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергетики на довкілля. Масштабне використання потенціалу НВДЕ в Україні має не тільки внутрішнє, а й значне міжнародне значення як вагомий чинник протидії глобальним змінам клімату планети, покращення загального стану енергетичної безпеки Європи. Тому шляхи та напрямки стратегічного розвитку НВДЕ в країні повинні сприяти солідарним зусиллям Європейської спільноти у галузі енергетики та відповідати основним принципам Зеленої книги «Європейська стратегія сталої, конкурентоздатної та безпечної енергетики».

Пріоритетним завданням на сьогодні при забезпеченні енергетичної безпеки країни всередині є перш за все управління та регулювання енергетики на засадах чіткого розмежування функцій органів виконавчої влади, що має створити відповідні умови та правила функціонування об’єктів ПЕК, запровадити справедливу конкуренцію на ринках енергоносіїв і на цих засадах збалансувати інтереси держави, енергетичних компаній та споживачів енергоресурсів.

На сьогодні, на жаль, відсутня повноцінна система державних органів, які ефективно могли б здійснювати функцію реалізації державної енергетичної політики, що зумовлено відсутністю перш за все науково розробленої концепції діяльності цих органів. Така ситуація є наслідком недостатньої уваги до проблеми забезпечення державної енергетичної безпеки взагалі та до процесу реалізації державної енергетичної політики зокрема. Існуюча сукупність державних органів, що фактично здійснюють означену нами функцію, є неефективною, про що свідчать виявлені дублювання їх функцій та відсутність необхідного результату у забезпеченні енергетичної безпеки України.

Вихід вбачається у переході від галузевого до функціонально-галузевого принципу побудови системи державних органів, що будуть забезпечувати державну енергетичну безпеку. Для цього необхідно об’єднати існуючі державні органи, що здійснюють управління паливно-енергетичним комплексом, на основі функції реалізації державної енергетичної політики та здійснити оптимізацію як їх кількісного складу та внутрішньої структури, так і функціонального наповнення.

В результаті вивчення теми слухачі повинні

Знати:

· порядок проведення робіт для оздоблення приміщень, будівель та споруд.

Вміти:

· застосовувати в практичній діяльності знання вимог керівних документів з питань організації матеріально-технічного забезпечення;

· заповнювати типові форми звітності для ведення господарської діяльності у пожежно-рятувальних підрозділах МНС України;

· правильно оцінювати ситуацію і вміло застосовувати набутті знання.

Література: 19, 20.

10.2 Організація та порядок підготовки об’єктів, будівель та споруд підрозділу до експлуатації в осінньо-зимовий та весняно-літній період

Особливу увагу потрібно приділити вивченню організації та порядку підготовки об’єктів, будівель та споруд підрозділу до експлуатації в осінньо-зимовий та весняно-літній період. Зауважте, що за періодичністю робіт, які проводяться, технічні огляди поділяються на систематичні, або чергові, та періодичні, або позачергові.

При загальному огляді підлягає обстеженню вся будівля або споруда в цілому, включаючи всі конструкції будівлі або споруди, в тому числі інженерне обладнання, різні види оздоблення і всі елементи зовнішнього благоустрою, або весь комплекс будівель і споруд.

При частковому огляді обстеженню піддаються окремі будівлі (споруди) комплексу або окремі конструкції, види обладнання.

Чергові загальні технічні огляди будівель здійснюються двічі на рік - весною та восени. Весняний огляд має на меті обстеження стану будівлі (споруди) після танення снігу чи зимових дощів. Під час весняного огляду уточнюються обсяги робіт з поточного ремонту будівель (споруд), що проводиться у літній період, і робіт з капітального ремонту для включення їх у план наступного року.

Під час весняного технічного огляду слід:

- ретельно перевірити стан несучих і огороджувальних конструкцій і виявити можливі пошкодження, що виникли в результаті атмосферних та інших впливів;

- встановити дефектні місця, що потребують тривалого спостереження;

- перевірити механізми елементів вікон, дверей, ліхтарів, воріт та інших пристроїв, що відкриваються;

- перевірити стан і впорядкувати водостоки, відмостки і зливоприймальники.

Під час осіннього огляду проводиться перевірка підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу мають бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.

Під час осіннього технічного огляду слід:

- ретельно перевірити несучі та огороджувальні конструкції будівель і споруд а вжити заходів щодо усунення різного роду щілин і зазорів;

- перевірити підготовленість покриттів будівель до зчищення снігу і потрібних для цього засобів (робочий інвентар), а також стан жолобів і водостоків:

- перевірити справність та готовність до роботи в зимових умовах елементів вікон, ліхтарів, воріт, дверей та інших пристроїв, що відкриваються.

Крім чергових оглядів, можуть бути позачергові огляди будівель і споруд після стихійного лиха (пожежі, ураганних вітрів, великих злив чи снігопадів, після коливання поверхні землі в районах з підвищеною сейсмічністю та ін.) або аварій.

Дата добавления: 2014-11-29