Профілактика інфекційних захворювань

Важливе місце у профілактиці інфекційних хвороб займають загальні профілактичні заходи: благоустрій населених пунктів, контроль за організацією і станом громадського харчування (харчові блоки дитячих закладів, молочні кухні, шкільні буфети та їдальні тощо), боротьба з паразитами, організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в дитячих закладах, санітарна пропаганда серед населення. Велике значення мають проведення заходів щодо підвищення неспецифічної опірності дитячого організму, раціональне харчування з достатньою кількістю вітамінів [8, с. 29].

У плановому порядку вживаються заходи специфічної профілактики, спрямовані проти окремих інфекційних хвороб. Розрізняють активну (щеплення) і пасивну (введення імуноглобулінів) імунопрофілактику.

Для пасивної профілактики застосовують специфічні імуноглобуліни. їх уводять дітям у разі контакту з інфекційним хворим. Гамма-глобулін (плацентарний імуноглобулін) використовується для екстреної профілактики кору (у не вакцинованих) та вірусного гепатиту А (у вогнищах інфекції). Для пасивної профілактики застосовують також специфічні імуноглобуліни, наприклад протигрипозний. Його виготовляють з плацентарних та донорських сироваток з високим титром специфічних антитіл або одержують від імунізованих донорів [6, с. 308].

Імунотерапія − метод лікування, в основі якого лежить вплив на систему імунітету: відновлення, регулювання, тимчасове заміщення або пригнічення її функції.

Засоби імунотерапії можна поділити на дві великі групи.

Засоби, що посилюють імунну відповідь на збудника (специфічні): а) для пасивної імунізації (сироватки, імуноглобуліни); б) для активної імунізації (вакцини, анатоксини).

Засоби, що модулюють імунні процеси: а) імуностимулятори; б) імунодепресанти.

Серотерапія − метод лікування, що ґрунтується на введенні хворому препаратів, які містять антитіла проти збудника хвороби або його токсинів. З цією метою застосовують засоби пасивної імунізації − імунні сироватки та імуноглобуліни, які забезпечують ефект безпосередньо після введення і мають велике значення в екстреному лікуванні хворих, тому серотерапію прирівнюють до етіотропної (специфічної) терапії. Сироватки (імуноглобуліни) можуть бути антитоксичними і протимікробними [12, с. 45].

Вакцини для лікування інфекційних хвороб застосовують обмежено, головним чином, при млявому, затяжному та хронічному перебігу деяких хвороб (бруцельоз, дизентерія, стафілококова інфекція, орнітоз та ін.).

З анатоксинів для лікування найчастіше застосовують стафілококовий. До засобів, які посилюють неспецифічну імунну відповідь (імуностимулятори), належать вітаміни, лізоцим, метилурацил, пентоксил, натрію нуклеїнат, продигіозан, алое та ін. Ці препарати підвищують бактерицидну активність крові, стимулюють фагоцитоз, продукцію антитіл. Останнім часом широко використовують тімалін, Т-активін, левамізол, які регулюють кількість Т- і В-лімфоцитів, стимулюють реакції клітинного імунітету, фагоцитоз. Найкраще з них вивчений левамізол. Він не тільки стимулює імунну відповідь організму, а й може зменшувати надмірну (гіперергічну) реакцію і не впливає на нормальну реактивність, тобто діє як імунорегулятор (імуномодулятор) [8, с. 30-31].

З препаратів, яким властива імунодепресивна дія, найширше використовують глікокортикостероїди (преднізолон та ін.), значно рідше − азатіоприн (імуран) та антилімфоцитарний гамма-глобулін.

Для профілактики вірусних інфекцій використовують інтерферон − внутрішньоклітинний фактор з широким спектром противірусної дії. Для профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій використовують екзогенно введений лейкоцитарний людський інтерферон або індуктори утворення інтерферону.

Інфекційні захворювання є основною причиною порушення нормального життя дошкільного закладу. Вони приносять велику шкоду дитячому організму. Однак при хорошій профілактичній роботі кількість заносів і поширення інфекції в дошкільному закладі може бути обмеженим, а їх поширення, як правило, є наслідком низького рівня підготовки вихователів з цього питання і низької якості профілактичної роботи.

Для профілактики інфекційних хвороб у дошкільному закладі необхідне виконання 4-х завдань:

1. Підвищення специфічної несприйнятливості, яка досягається шляхом активної імунізації.

2. Підвищення неспецифічної резистентності дітей, яка складається з харчування, що по кількості та якості відповідає віку дитини, вітамінізації, достатнього перебування на свіжому повітрі, фізичних вправ, загартовування тощо.

3. Профілактика заносів інфекції, яка починається ще в дитячій поліклініці при обстеженні перед направленням дитини в дошкільний заклад. У дошкільних закладах з цією метою організовані окремі групи, які мають окремі приміщення. Розділеними повинні бути і майданчики.

4. Ліквідація наслідків заносів інфекції. Для дітей, які захворіли протягом дня, та реконваленсцентів є ізолятори. Робота по профілактиці інфекції приводить до успіху при достатній кваліфікації не тільки медичного персоналу, але й вихователів дошкільних закладів. Вона вимагає постійної санітарно-освітньої роботи з батьками, виховання валеологічної культури співробітників дошкільних закладів і дітей [19, с. 327].

Дата добавления: 2014-11-29