КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Уведення крапель 2 страница
Десинхроноз – хворобливий стан, що виникає у людини при зміні звичного ритму сну і неспання, при тимчасовій зміні часових поясів (трансмеридіальні перельоти). Деструктивний процес – патологічний процес, що викликає руйнування тканин. Дизартрія – розлад артикуляції, складності у вимові звуків, складів і слів через парез, спазм, гіперкінез або атаксії мовної мускулатури. Дезинтоксикація − спосіб лікування, який приводить до руйнування або послаблення дії токсинів мікроорганізмів. Зняття отруєння ядами, токсинами. Дисбактеріоз кишковий – синдром, що характеризується порушенням рухливої рівноваги. Дистальний – розташований далі від центру або серединної лінії тіла. Дихальна функція шкіри – здатність шкірних покровів здійснювати газообмін між організмом і довкіллям. Діагноз – медичний висновок про стан здоров’я обстежуваного, про наявне захворювання (травми) або про причини смерті, виражене в термінах, що позначають назви хвороб (травм), їхні форми, варіанти протікання і тому подібне. Діатез алергічний – спадкова схильність організму до алергічних захворювань. Діатез − аномалія конституції людини, що характеризується схильністю організму до деяких захворювань. Діарея − часте рідке випорожнення кишок. Дезинфекція − знищення патогенних форм мікроорганізмів у середовищі, що оточує людину. Дезорієнтування − нездатність орієнтуватись у часі і просторі. Декомпенсація − збій діяльності організму, що виникає при нездатності його пристосувальних механізмів компенсувати викликані хворобою порушення. Делеція − втрата ділянки хромосоми. Делірій − гостра сплутаність свідомості з напливом галюцинацій, дезорієнтування і руховим збудженням.
Деменція − набуте недоумство. Депресія − пригнічений стан психіки. Дератизація − боротьба з шкідливими гризунами, небезпечними в епідеміологічному відношенні, та таких, що наносять економічні збитки. Дизентерія (від грець, „dis” −розлад, „enteros” − кишечник) − кишкова інфекція, яка викликається бактеріями роду шигел з переважним ураженням товстої кишки, що супроводжується вираженою інтоксикацією, рідким випорожненням з паралогічними домішками слизу, крові. Диплокок −коки, які характеризуються подвійним розміщенням. Диплопія двоїння в очах. Дисбактеріоз − кількісні та якісні зміни аеробної та анаеробної нормальної мікрофлори, яка в нормі заселяє нестерильні порожнини та шкіру людини і тварини в сторону її знищення та збільшення кількості мікробів, які в нормі відсутні або є в невеликій кількості. Дисемінація − поширення збудника. Дисимуляція − свідоме приховування хвороби або фізичних вад. Дистальний − найбільш віддалений. Дистрофія − порушення харчування (тканин). Дисфагія – розлад ковтання. Дисфорія − стан поганого настрою з підвищеною дратівливістю (в епілептиків). Домінантна − переважаюча, пануюча ознака. Евристика − осяяння (від грецького „еврика” − знайшов). Егоцентризм − перебільшена увага до своєї особи. Ейфорія − піднесений, приємний настрій. Екзогенний − породжений зовнішніми причинами, умовами. Екзотоксин − ядовита речовина (токсин), яка виділяється мікробами в навколишнє середовище. Ексікоз − (дегідратація, зневоднення організму) − зменшення загальної кількості води в організмі, коли її втрата перевищує її надходження та утворення. Електроенцелографія − запис біострумів мозку. Ембріон – організм на ранніх стадіях розвитку, починаючи від зачаття і закінчуючи народженням.
Емоція − почуття. Ендемічний − властивий даній місцевості. Ендогенний − викликаний внутрішніми особливостями організму. Ендотоксин − токсин, що вивільняється при розпаді бактеріальної клітини і виконує токсичні (ядовиті) функції. Енергетичний баланс – різниця між кількістю енергії, що поступає із їжею і витрачається організмом. Енергетичні процеси – процеси обміну речовин, що забезпечують постачання клітин для виконання актів життєдіяльності. Енергометрія – визначення обсягу енергії, яка витрачається організмом людини. Ентерокок − різновидність коків, що заселяє кишечник людини і тварин; може набувати патогенні властивості. Енурез − мимовільне сечовиділення (різновид − нічний енурез). Енцефаліт − запалення головного мозку. Епідемічний осередок − місце перебування джерела інфекції та оточуюча його територія, в межах якого можливе поширення збудника хвороби, обумовлене відповідними механізмами передачі. Епідемічний процес − процес поширення заразних захворювань в людському суспільстві при утворенні епідемічних осередків, послідовно виникаючий один із другого. Епідемія − поширення епідемічного процесу на велику територію та велику кількість населення. Еритропоез – процес утворення еритроцитів в організмі. Етіологія − вчення про причини хвороби, сама причина хвороби. Еукаріоти − організми, клітини яких мають ядро. Загальний адаптаційний синдром – загальна системна реакція організму, яка розвивається у відповідь на дію різних подразників (стресорів): переохолоджування, перегрівання, болі, м’язове і психічне напруження, нестача кисню та ін. Задишка – порушення частоти, ритму і глибини дихання, що супроводжується, як правило, відчуттям нестачі повітря. Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад (визначення ВООЗ). Здоров’я – це стан рівноваги між самим собою та навколишнім середовищем у духовному, психічному та фізичному аспектах, а також здатність на високому рівні виконувати соціальні та біологічні функції. Здоров’я психічне – стан душевного добробуту, характерний відсутністю хворобних, психічних проявів, яким забезпечують умови регуляції поведінки та діяльності особистості.
Здоровий спосіб життя – це діяльність спрямована на формування, зміцнення та збереження здоров’я у духовному, психічному та фізичному аспектах. Зоонози − загальна назва інфекційних та інвазійних хвороб тварин, на які хворіє і людина. Захворювання, які можуть передаватись від хворої тварини здоровій людині. Ідіотія − найвищий ступінь природженого недоумства (олігофренії). Ізоляція інфекційних хворих − протиепідемічні заходи, направлені на роз'єднання хворих та осіб з підозрою на інфекційну хворобу від оточуючих їх людей для попередження поширення інфекції. Ілюзія − спотворене сприйняття хворим предметів або явищ, які реально існують у даний момент. Імбецильність − середній ступінь природженого недоумства. Імперативний − наказовий. Імунізація − специфічна профілактика інфекційних захворювань серед людей і тварин. Імунітет − несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, що мають сторонні антигенні властивості. Імунопрофілактика − заходи, направлені на боротьбу з інфекційними захворюваннями шляхом створення специфічної несприйнятливості до них. Інвазія − проникнення в організм (тварин, рослин) паразитів тваринного походження з послідуючим розвитком різних форм їх взаємодії. Інволюція − зворотний розвиток, згасання організму. Індекс сприйнятливості − середнє відношення кількості хворих до кількості тих, що не хворіють, але можуть захворіти. Іммобілізація – виникнення нерухомості через різні пошкодження і захворювання. Інкубаційний період − початковий період інфекційних захворювань, що починається з моменту проникнення хвороботворного мікроба в організм до розвитку перших клінічних ознак хвороби. Інкубація − час, який необхідний для прояву певних біологічних явищ. Інсектициди − яди, що використовують для знищення членистоногих. Інсоляція − освітлення сонячним промінням.
Інсульт − удар, раптове, стійке порушення мозкового кровообігу. Інтерферон − це білок, призначений захистити клітину від проникнення в неї чужої генетичної інформації. Він автоматично виробляється і викидається клітиною в навколишню тканинну рідину відразу ж після того, як у клітину проникає будь-яка стороння нуклеїнова кислота. Інтоксикація − отравлення ядами, токсинами. Інфаркт – омертвіння ділянки тканин унаслідок припинення кровопостачання; найчастіше спостерігається інфаркт міокарду, рідше легень, нирок, селезінки й інших органів. Інфекційні хвороби − група захворювань, що викликаються патогенними мікроорганізмами і характеризується специфічністю збудника, заразністю, наявністю інкубаційного періоду, циклічністю перебігу, реакціями взаємодії патогенного мікроорганізму та макроорганізму та утворенням постінфекційного імунітету. Інфекція − проникнення та розмноження патогенних мікроорганізмів в макроорганізмі, їх взаємодія з розвитком різних форм інфекційного процесу від носійства збудника до інфекційного захворювання. Ішемія – зменшення припливу крові до органу. Ішемічна (коронарна) хвороба серця – хронічний патологічний процес, зумовлений недостатністю кровопостачання міокарду; у переважній більшості (97 % – 98 %) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця. Карантин − система заходів, направлених на попередження поширення інфекційних захворювань із епідемічного осередку. Карантин може бути накладений на гуртожиток, школу, дошкільний заклад. Карантин у дитячих закладах передбачає припинення прийому нових дітей і переведення їх із групи в групу; ізоляцію хворих з невстановленим діагнозом, активно виявляти хворих тощо. Карантин, у залежності від характеру захворювання, поряд з ізоляцією, може супроводжуватися санітарною обробкою, вакцинацією, бактеріологічним обстеженням, дезинфекційними заходами. Карантинні захворювання − група інфекційних захворювань, які характеризуються великою заразністю та високою смертністю, по відношенню до яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження. Кардіосклероз – ураження м’язу (міокардіосклероз) і клапанів серця унаслідок розвитку в них рубцевої тканини у вигляді гнізд різної величини (від мікроскопічних до великих рубцевих вогнищ і полів) і поширеності, що заміщують міокард і деформують клапани. Карієс − захворювання тканин зуба (емалі, дентину). Каріотип − сукупність морфологічних особливостей хромосомного набору клітини організму цього виду. Катар − запальний процес слизової оболонки будь-якого органу. Каузальний − причинний. Клептоманія − нав’язливий потяг до крадіжки речей. Клітина – структурно-функціональна одиниця всіх органів і тканин. Клімакс − період припинення функції статевих залоз. Клостридїї − різновидність бактерій, які утворюють спори − по розміру перебільшують діаметр бактеріальної клітини. Коки − бактерії кулястої форми. Колап – одна з форм гострої судинної недостатності, яка виникає в результаті порушення нормального співвідношення між місткістю судинного русла і об’ємом циркулюючої крові. Колапс ортостатичний (гравітаційний) – гостра судинна недостатність кровообігу, що виникає в результаті активного або пасивного переміщення людини з горизонтального положення у вертикальне. Коліка – раптовий напад різких переймоподібних болей, що виникає при захворюваннях органів черевної порожнини, нирок; зумовлений тривалим судомним спазмом м’язів цих органів. Коліт – запалення слизової оболонки товстої кишки. Кома, коматозний стан − глибоке знепритомнення. Конвергенція − зближення осей очних яблук при погляді на близький предмет. Контагіозність − властивість інфекційних захворювань передаватись від хворих здоровим. Контрактура – різке обмеження пасивної рухливості в суглобі. Контрактура може бути викликана різними причинами: станом м’язів, утворенням рубців, змінами в тканинах суглоба та ін. Контузія мозку − забиття мозку. Координація − узгодженість, упорядкованість довільних рухів. Коринебактерії −різновидність бактерій, що характеризуються наявністю особливих включень у вигляді зернят; є патогенні для людини форми, наприклад, збудник дифтерії. Криз – раптове різке погіршення стану хворого, що виникає на тлі наявного захворювання. Кровотворення – процес утворення, розвитку і дозрівання лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів. Кропив’янка – алергічне захворювання, що характеризується утворенням на шкірі і слизових оболонках пухирів. Культура − популяція мікроорганізмів одного виду, отриманих при вирощуванні на поживних середовищах. Лабільний − нестійкий. Лактація − утворення і виділення молока. Час від пологів до припинення виділення молока називається лактаційним періодом. Лактобактерин − лікарський препарат − живі бактерії, які активно пригнічують життєдіяльність дизентерійних паличок, ентеропатогенних кишкових паличок, патогенного стафілокока та протея; застосовується для лікування та профілактики дисбактеріозу. Латентна інфекція − форма інфекційного процесу, яка характеризується тривалим зберіганням збудника в організмі без клінічних ознак хвороби, прояв якої може відбутись під дією факторів, що послаблюють захисні сили організму (переохолодження, стрес). При латентній інфекції вірус не репродукується. Латентний − прихований. Летальний − смертельний. Летаргія − тривалий глибокий сон. Лізоцим − фермент, антибактеріальний бар’єр у місцях контакту із зовнішнім середовищем. Лікарняний контроль – комплексне медичне обстеження, спрямоване на зміцнення здоров’я, підвищення функціональних можливостей, досягнення високих спортивних результатів. Ліквор - рідина (спинномозкова). Лікувальне харчування (дієтотерапія) – вживання з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених раціонів харчування і режиму їжі. Лімфаденіт − запалення лімфатичний вузлів. Локальний − місцевий. Люмбаго („простріл”) – гострий біль у поперековій області, що виникає, головним чином, унаслідок перевантаження хребетних м’язів (при підйомі тягарів або невмілому русі). Передуючим моментом є загальне переохолодження організму або місцеве переохолодження поперекової області. Макрофаги − клітини сполучникової тканини, здатні до активного захвату і перетравлення чужорідних для організму тіл. Макроскопічний − такий, який можна побачити неозброєним оком. Маніакальний стан − стан піднесеного настрою і активності. Маразм − фізичний і психічний розпад організму. Мастит (грудниця) – запалення молочної залози. Зазвичай виникає за наявності тріщин на соску, як правило, у жінки, яка годує (так званий лактаційний мастит). Мастопатія – дисгормональне захворювання молочної залози. Мастит − запалення грудної залози. Меланхолія − похмурий, пригнічений настрій. Менінгіт −запалення мозкових оболонок. Менінгокок −патогенний диплокок, що викликає у людей менінгіт. Метаболізм – зміна, перетворення. Метаболіти – речовини, що утворилися в організмі в результаті різних біохімічних реакцій у процесі обміну речовин. Мигдалини − органи лімфатичної системи, розміщені в слизовій оболонці ротової порожнини і гортані. Мігрень (гемікранія) – захворювання, що характеризується нападами болю в правій або лівій половині голови. Частіше спостерігається у жінок. Мікроклімат – клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, відмінний від звичайних метеорологічних умов, властивих даному кліматичному поясу. Мінливість – властивість, протилежна до спадковості, яка полягає в зміні спадкових завдатків – генів і в зміні їх прояву під впливом зовнішнього середовища. Міозит – запалення скелетних м’язів. Міокардит – запалення сердечного м’язу – міокарду. Мікобактерії − різновидність бактерій, які характеризуються великим вмістом ліпідів, значною стійкістю до факторів навколишнього середовища; є патогенні для людини, наприклад, збудник туберкульозу. Мікроб − жива істота, яку можна побачити тільки під мікроскопом. Мікроорганізм − різні живі істоти з індивідуальною клітинною організацією або неклітинні форми життя (віруси). Мікроскопія − вивчення за допомогою мікроскопа. Мікроскоп − оптичний прилад, який збільшує зображення. Мікрофлора − сукупність мікробів, що населяють певний ареал. Мікроцефалія − малі розміри черепа, що зумовлює недорозвинення мозку. Мутація − стійка стрибкоподібна зміна в спадковому апараті клітини, не пов’язана із звичайною рекомбінацією генетичного матеріалу. Набряки – надлишкове скупчення рідини в тканинах і порожнинах організму. Наркоманія - патологічний потяг до наркотиків і зловживання ними. Невралгія – гострий, пекучий або ниючий, тупий біль за ходом нерва, що виникає нападами. Неврит – запальне захворювання периферичних нервів. Неврози – група нервово-психічних зворотніх захворювань, зумовлених психічним перенапруженням. Некроз – омертвіння якоїсь ділянки тканини. Непритомність – раптова короткочасна втрата свідомості внаслідок недостатнього кровопостачання мозку. Нейропсихологія − галузь психології, що вживає окремі системи мозку спеціальними психологічними методами. Нефрит − запальне захворювання нирок з переважаючим ураженням клубочкового апарату. Ністагм − ритмічне сіпання очних яблук під час руху. Облігатний – обов’язковий. Обмін речовин і енергії (метаболізм (від грец. metabole – зміна, перетворення) – сукупність хімічних і фізичних перетворень речовини і енергії, що відбуваються в організмі і забезпечують його життєдіяльність у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем. Складається з процесів асиміляції і дисиміляції. Обсервація − протиепідемічні заходи медичного спостереження ізольованих здорових людей, які були у осередку карантинного захворювання (елемент карантинних заходів). Оживлення організму (реанімація) – відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу). Онтогенез – процес індивідуального розвитку організму від моменту його зародження і до смерті. Отит – запалення вуха. Олігофренія − недоумство, природжене або рано набуте. Остеохондроз − дистрофія кістково-хрящової системи хребтового стовпа. Параліч − втрата рухів. Параплегія − параліч нижніх кінцівок. Парез − неповний параліч, слабкість м’язів. Парестезії − відчуття оніміння, повзання мурашок, електричного струму тощо. Патогенез – механізм виникнення і розвитку хвороби. Патологія – наука про хвороби, хворобливі стани організму. Патогенність мікроорганізмів − здатність мікроорганізмів приживатись в тканинах організму хазяїна, розмножуватись у них, викликаючи патологічні зміни. Патологічні рефлекси − рефлекси, що виникають при ураженні пірамідного шляху (Бабинського, Жуковською, Россолімо та ін.). Патопсихологія − розділ психології, що розглядає психіку хворого. Періостит – запалення окістя. Персистенція (постійність, збереження) − стан, характерний для багатьох вірусів і бактерій, коли мікроорганізм живе в організмі і постійно підтримує в ньому хворобливий стан. При цьому організм не реагує активно на збудника, вони взаємодіють, не вбиваючи один одного. Перкусія – вистукування. Перфорація – прорив, прорив стінки порожнистого органу. Пітливість – підвищене потовиділення, яке не залежить від фізичної напруги, температури довкілля, перегрівання при укутуванні та інших фізичних чинниках. Плацента (дитяче місце) − орган зв’язку зародка з організмом матері. Через плаценту плід від матері одержує необхідні поживні речовини і кисень, відаючи продукти обміну. Поліневрит − множинне запалення нервів. Поліомієліт − запалення передніх рогів сірої речовини спинного мозку, дитячий параліч. Помилковий суглоб – стійка відсутність зрощення між кінцями зламаної або зруйнованої хворобливим процесом кості. Потовиділення – один із фізіологічних механізмів регуляції обміну речовин і підтримки водно-сольового балансу. Превентивний − захисний, попереджувальний. Проксимальний – розташований ближче до початку кінцівки. Променева хвороба – захворювання, що виникає в результаті впливу на організм іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують допустимі. Пронос – багаторазове або одноразове випорожнення кишечника з виділенням рідких калових мас. Пронос не самостійне захворювання, а симптом багатьох хворобливих процесів. Продромальний період −період, який триває від декількох годин до одного-двох днів, коли з’являються симптоми захворювання, які не специфічні для даного захворювання. Прокаріоти − давні за походженням організми, клітини яких не мають ядра (бактерії, синьо-зелені водорості). Проксимальний − наближений (відділ кінцівки) на протилежність дистальному. Профілактика −попередження, в інфекційній патології попередження розвитку та поширення інфекційних захворювань за допомогою вакцин, сироваток, бактеріофагів, хіміотерапевтичних засобів тощо. Психастенія − психічна слабкість, форма неврозу. Психогенний − породжений психічною травмою. Психогігієна − гігієна психічного життя. Психопатія − патологічне змінений характер. Психопатологія − симптоматика психічних хвороб. Психопрофілактика − профілактика психічних розладів. Психотерапія − метод лікування впливом на психіку хворого (переконання, навіювання, гіпноз). Птоз − опущення верхньої повіки. Пухлини – надлишкові розростання тканин, що складаються з клітин організму, які змінилися, втратили свою звичайну форму і функції. Пубертатний період − період статевого дозрівання. Радикуліт − запалення корінців спинного мозку. Ратициди − яди, що використовуються при знищенні гризунів. Реабілітація (від лат. reabilitatio – відновлення) – лікувально–відновлювальні заходи. Медична реабілітація – комплекс заходів щодо відновлення втрачених або ослаблених функцій; спортивна реабілітація – відновлення організму після тренувальних (змагальних) навантажень (перевантажень). Реактивність − властивість організму реагувати на фізіологічні та хвороботворні подразники зовнішнього середовища. Реактивні стани − психічні розлади, що виникають під впливом психічної травми. Реанімація (оживлення) – комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення згасаючих або згаслих функцій організму. До реанімаційних заходів можуть бути віднесені: штучне дихання, непрямий (зовнішній) масаж серця та ін. Регенерація (від лат. regeneration – відродження, відновлення) – відновлення структур, які були втрачені в результаті патологічних процесів. Розрізняють два види регенерації: 1) фізіологічну – відновлення структур, які відмирають у процесі нормальної життєдіяльності організму; 2) репаративну – відновлення після ушкоджень. Реанімація забезпечує широкий діапазон пристосувальних реакцій організму, будучи структурною основою життєдіяльності організму в нормі і патології. Ревакцинація − повторне профілактичне щеплення після вакцинації для посилення імунітету. Резистентність (лат. resistentia-опір, протидія) – стійкість організму до взаємодії різноманітних пошкоджувальних факторів середовища, реалізуючих на основі загально – біологічного принципу гомеостазу. Релаксація (relax – англ.) – розслаблення. Спокійний стан, який виникає внаслідок зняття напруги після сильних переживань, фізичних навантажень. Може бути невимушеною та вимушеною, прийняття спокійної пози, уявлення стану спокою, розслаблення м’язів. Реінфекція − повторне зараження тим же видом збудника, що і при першому захворюванні, який знову викликає Інфекційний процес. Реконвалесценція − період одужання після перенесеної хвороби. Ремісія − тимчасове мимовільне поліпшення в перебігові хвороби. Респіраторний − дихальний, що відноситься до дихання, наприклад, респіраторне захворювання. Рецесивна − прихована (латентна), відступаюча ознака. Ригідність − напруження м’язів. Сенсибілізація − підвищена чутливість організму до впливів будь-яких подразників. Сепсис − форма взаємодії мікроба з макроорганізмом, при якому відбувається розмноження мікроорганізмів у крові. Септикопіємія − розмноження мікроорганізмів у крові і внутрішніх органах з утворенням гною. Симуляція − свідоме пред’явлення неіснуючого захворювання або вигаданої фізичної вади.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 501; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |