Валютно-фінансові і платіжні умови міжнародного кредиту

Форми та розвиток міжнародних кредитних відносин.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати за різними критеріями:

1. За призначенням розрізняють кредити:

• зв'язані;

• фінансові.

Зв'язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кре­дитних угодах. До них належать:

• комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

• інвестиційні — для будівництва конкретних об'єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

• проміжні — для обслуговування змішаних форм вивезення капі­талів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

Фінансові кредити використовуються з будь–якою іншою метою, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію.

2. За джерелами фінансування:

¾ зовнішнє кредитування;

¾ внутрішнє кредитування;

¾ змішане

3. За видами надання:

• товарні;

• валютні.

4. За строками міжнародні кредити поділяються на:

• надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців;

• короткострокові — до 1 року;

• середньострокові — 1—5 років;

• довгострокові — понад 5—7 років.

Перший з них використовується для термінових операцій; дру­гий — переважно в зовнішній торгівлі товарами споживчого призна­чення, матеріалами, сировиною, продуктами харчування та в обміні послугами; третій — для експорту машин і обладнання; четвертий — для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

5. За валютою позики:

• у валюті країни-позичальника;

• у валюті країни-кредитора;

• у валюті третьої країни;

• у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ тощо).

6. За забезпеченістю:

• забезпечені (товарними документами, цінними паперами, вексе­лями, нерухомістю тощо);

• бланкові — під зобов'язання боржника.

7. За формою надання:

• готівкові;

• акцептні;

• депозитні сертифікати;

• облігаційні позики.

Міжнародний кредит використовується в основному для кредиту­вання зовнішньої торгівлі та у вигляді довгострокових кредитів для певних потреб.

Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експорту та кредитування імпорту.

Розрізняють такі форми кредитування експорту:

а) форма купівельних авансів, які надають країни-експортери іно­земним виробникам;

б) форма банківського кредитування: надання кредитів під товари в країні експортера; надання позик під товари в дорозі; надання кредиту під товари або товарні документи в країні імпортера; блан­кові кредити, не забезпечені товарами, які отримують експортери від банків, з якими вони мають міцні зв'язки або участь у капіталі.

Кредитування імпорту має дві форми:

а) комерційного кредиту;

б) банківського кредиту.

Комерційні кредити поділяються на:

а) кредит за відкритим рахунком, який надається за угодою, згідно з якою експортер записує на рахунок імпортера у вигляді боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у встановлений термін;

б) вексельний кредит, коли експортер, укладаючи угоду на продаж товару в кредит, виставляє переказний вексель (трату) на імпортера. Останній, отримавши товарні документи, акцептує трату (бере зобов'я­зання оплатити вексель в указаний термін).

Банківські кредити на імпорт бувають таких видів:

а) акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити трату експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов'язання перед експортером;

б) акцептно-рамбурсний кредит, суть якого полягає в тому, що банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов'язується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну. Після відван­таження товару експортер скеровує платіжні й товарні документи до свого банку. Останній акцептує переказний вексель і виплачує екс­портерові вартість товару. Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку. Коли настане термін оплати, останній тримач трати пред'являє її до оплати банкові експортера, який здійснює платіж за рахунок відшкодування, отриманого від банку імпортера.

Серед нових методів фінансування експорту необхідно відзначити:

а) пряме банківське кредитування іноземних покупців, поширеною формою якого сьогодні є відкриття банками кредитних ліній для оплати зовнішньоторговельних угод. Різновидом кредитної лінії є поновлю­вана (роловерна) кредитна лінія, яка застосовується у кредитних опе­раціях Євровалютного ринку;

б) фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі факто­рингу.

Факторинг — це придбання банком або спеціалізованою факто­ринговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобо­в'язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи надані послуги. Підприємство-постачальник (експортер) поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Своєю чергою, факторингова фірма чи банк бере на себе вимоги клієнта до боржників і зобов'язується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплати­ти йому всю суму під час укладення угоди. За здійснення факторинго­вих операцій експортер вносить плату, передбачену угодою. Вартість факторингу може бути дещо вищою від відсотків за кредит, оскільки сюди входить не лише плата за кредит, а й вартість інших послуг;

в) кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі форфейтингу.

Форфейтинг — це купівля банком-форфейтором в експортера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вираху­ванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов'я­зань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.

Серед інших кредитно-фінансових засобів стимулювання експор­ту можна відзначити лізингові операції та кредити за компенсаційни­ми угодами.

Лізинг є різновидом орендних операцій і являє собою довго­термінову оренду машин, обладнання, споруд виробничого призначен­ня тощо. Під час лізингових операцій орендодавець купує вищена­звані товари і передає їх за угодою орендареві для виробничого вико­ристання, зберігаючи право власності на них до кінця угоди. Опла­чується оренда частинами протягом всього її терміну. Отже, оренда є своєрідною формою отримання кредиту.

Набуває поширення надання банками довгострокових кредитів за компенсаційними угодами, які базуються на взаємних поставках то­варів на однакову суму. Найчастіше суть цієї операції полягає в тому, що якась країна отримує від іншої в кредит на довгий термін (15—20 років) машини, обладнання тощо і в рахунок погашення кре­диту здійснює зустрічні поставки продукції, виробленої на цьому облад­нанні.

Важливою формою міжнародного кредиту є міжурядові позики, які надаються за рахунок засобів державного бюджету у вигляді допомоги. Вони можуть бути безвідсотковими або з невисокою відсот­ковою ставкою, надаватися на пільгових умовах. Наприклад, в 1945 р. США надали Великобританії урядову позику в сумі 750 млн дол. на 50 років з розрахунку 2 % річних за умови відміни валютних обме­жень та інших перепон для проникнення американського капіталу в стерлінгову зону. Сьогодні значні міжурядові позики надаються краї­нам, що розвиваються, у формі програм "допомоги".

Дата добавления: 2014-12-07