Орієнтація командування підрозділу у проблемі профілактики суїциду

Виявлення осіб суїцидального ризику.

Алгоритми роботи посадових осіб щодо профілактики суїцидальних проявів

З цією метою доцільно використовувати:

1. Командиру військової частини (підрозділу), офіцерам штабів, служб:

- вивчення соціально-демографічних даних підлеглих;

- аналіз документів, що характеризують особу;

- спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

- індивідуальні бесіди;

- листування з батьками.

2. Заступнику командира з гуманітарних питань:

- психологічне вивчення документів;

- анкетування військовослужбовців за методиками “Прогноз”, “Акцентуація характеру”, “Соціометрія”, Г.Айзенка, “Визначення ризику суїциду”, “Адаптація”; застосування проективних методик.

3. Начальнику медичної служби військової частини:

- вивчення соціально-демографічних даних підлеглих;

- спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

- індивідуальні бесіди.

При виявленні групи суїцидального ризику звернути увагу на військовослужбовців, які:

- виросли в сім’ях, де мали місце суїцидальні прояви членів сім’ї або родичів;

- не мали або втратили батька (матір) у ранньому дитинстві;

- виховувались у родичів;

- мають хронічні захворювання (енурез, заїкання, вроджені деформації грудної клітини, дефект мови), косметичні дефекти обличчя.

З етичної точки зору, неприпустиме розголошення отриманих даних. Інформація, отримана офіцерами-вихователями і медичними працівниками, необхідна для корегування дій офіцерів підрозділів, молодших командирів стосовно підлеглих, повинна їм повідомлятись індивідуально і стосуватися конкретних аспектів і дій офіцера, прапорщика, сержанта. Облік групи суїцидального ризику ведуть заступники командирів із виховної роботи усіх рівнів.

У випадку виявлення підозри на суїцидальну поведінку або участь військовослужбовців у тривалому та інтенсивному конфлікті, необхідно виключати їх призначення у варту, інші види служби, пов’язані з доступом до зброї та боєприпасів.

Інформування командира з питань попередження та профілактики самогубств проводити зрозумілою мовою; професійну лексику використовувати у мінімальному обсязі. Офіцерам доводити зміст мотивів та конфліктів, які спричиняють самогубства.

У відповідності до функціональних обов’язків, індивідуальних якостей та досвіду роботи з людьми, офіцерами, прапорщиками та сержантами доводити інформацію стосовно їх участі в профілактиці самогубств, визначити внесок усіх категорій військовослужбовців у таку роботу.

Дата добавления: 2014-12-07