Моральність і мудрість

Моральність і рівність

Моральність і свобода

Моральність і справедливість

Добро і зло як полюси ставлення людини до дійсності

Моральність і право

Моральність і мудрість

ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ

ЛЕКЦІЯ 5

Мудрість в етиці — визнана чеснота, але її значення більше, ніж чеснота. Хоча етика не є вченням про мудрість, усі її поняття безпосередньо або опосередковано пов'язані з поняттям мудрості.

У древній Греції слово «мудрість» мало різні значення. Найбільш древнім із них було розуміння мудрості як уміння що-небудь будувати, майструвати руками — «техне» (від нього утворилися слова «техніка», «технологія»). Словом «мудрість» у стародавності називали також успіх у спорті, поезії, музиці. «Мудрим» вважався переможець у такого роду змаганнях. Відповідно до міфологічної традиції мудрістю називали властиві богам знання про долі світу і людей. З виникненням натурфілософії пізнання природи людиною мало кінцевою метою навчити людину «правильно» жити, не допускати протиріч у своїм відношенні до природи, жити «відповідно природі».

Висловлюється безліч виречень, що претендують на звання мудрості. Найбільш відомі висловлення: «Міра — найкраще» (Клеобул), «Нічого занадто» (Солоний), «Що тебе обурює в ближньому — того й не роби сам», «Більшість людей — дурні» (Біант), «Насолоди смертні — чесноти безсмертні» (Периандр) і ін.

Однак розробка поняття мудрості стимулювалась і політичними обставинами. Згодом найбільш проникливі люди зрозуміли, що шлях до загибелі - або від внутрішніх розбратів, або від чужоземного завоювання. Результатом усвідомлення небезпеки, що загрожує, стала поява слова «софросине», що означало «розсудливість», «помірність». Греки зрозуміли, що краще зробити взаємні поступки, чим винищувати один одного. Можливо, такий було соціальне джерело теорії компромісу. У слова «софросине» було близьке йому за значенням слово «софія», що означала «мудрість».

Багато філософів античності розробляли поняття мудрості. Сократ у «Протагорі» Платона заявляє, що «бути нижчим самого себе — неуцтво, а бути вищим самого себе — не що інше як мудрість». Платон називав мудрість знанням і втіленням у життя абсолютно справедливого, абсолютно щирого й абсолютно прекрасного: «Усього справедливіше було б назвати найбільш великою мудрістю прекраснішу і найбільшу гармонію. До неї причетний той, хто живе згідно з розумом; а хто її позбавлений, той руйнівник свого будинку і ніколи не буде рятівником держави, але як невіглас вічно усе буде робити навпаки». Аристотель також вважав мудрість знанням, але знанням не одиничних речей, а сущого як такого: «Мудрість... буде розумом і наукою про те, що усього цінніше... Мудрість — це і наукове знання, і збагнення розумом речей за природою найбільш коштовних». У християнстві мудрість пов'язується зі знанням шляху, що може привести до порятунку, до благого життя на небесах. Філософи нового часу, що нерідко були в той же час і вченими, зближають мудрість з науковим знанням, позбавляючи в такий спосіб його специфіки. Лише деякі з них були винятком і серед них, у першу чергу, Кант. Кенігсберзький філософ писав, що «мудрість, розглянута теоретично, означає пізнання вищого блага, а розглянута практично — відповідність волі з вищим благом». Називаючи всезнання циклопічною вченістю, який бракує ока філософії, Кант заявляє: «Якщо існує наука, дійсно потрібна людині, то це та, котрої я вчу, — як належним чином зайняти зазначене людині місце у світі... яким бути, щоб бути людиною».

Мудрість не є чисто етичним поняттям; вона пов'язана з раціональним знанням, але не є саме раціональне знання. Мудрість є сплав, синтез раціонального знання і моральності і тільки в такій якості вона становить душу філософії і має відношення до етики.

Як писав В.Даль, мудрість — це «вищий стан розумової і моральної досконалості». Синтез знання і моральності містить у собі ряд характеристик мудрості.

1. Мудрість є ціннісне, а не безпристрасне, як у науці, знання. Злої мудрості не буває, вона завжди позитивна. Інакше кажучи, мудрість є моральне знання. У якості антипода їй протистоїть дурість (тупість), що має негативне значення.

2. Мудрість є ґрунтовне (є засновком) знання, що стоїть на другому плані людської свідомості. Людина володіє багатьма знаннями: природничонауковими, технічними, суспільно-політичними, релігійними, повсякденними й ін. Мудрість же - особливе знання. Вона призначена людині як такій без якого-небудь розподілу за статтю, віком, професією і т.п., вона однаково адресована всім людям. Мудрість — це знання про стратегію життя, про те, як вибрати в ній правильний шлях. У стародавності мудрецем називали людину, що вказує шлях. Ґрунтовність мудрості означає, що чим би людина не займалася, щодо сенсу життя її дії є або мудрими, або дурними. Третього не дано. Прислів'я говорить: розумний знає, як вибратися з ями, а мудрий знає, як у неї не потрапити. Мудрість полягає не стільки в вирішенні проблем, скільки в умінні уникнути проблем. Не випадково філософи стародавності прагнули обмежити свої потреби (точніше, засновані на них бажання) з тим, що б уникнути труднощів, пов'язаних із задоволенням потреб.

3. Мудрість є розуміння. Мудрець зобов'язаний багато знати. Наявна в нього інформація про явища природи і суспільства, про мотиви і стимули поводження людей - це «сировина», що повинна бути проаналізована мудрецем. Він зобов'язаний розкрити внутрішні зв'язки явищ, вважаючи явищем і людину, і зробити висновки, що мають позитивне або негативне значення для індивіда або суспільства. Так один із семи грецьких мудреців Солон зрозумів, до чого приведе поліси Греції обернення співвітчизників у рабство і закладання землі в борг. Проведена ним реформа була класичним зразком мудрості.

4. Мудрість є передбачення. Це головна характеристика мудрості, заради якої існують три попередні. Передбачення припускає два моменти: 1) пізнання майбутнього означає, що з моменту пізнання ніщо не зміниться в картині майбутнього; 2) той, хто пізнав майбутнє, має можливість змінити свою діяльність у відповідності зі своїми бажаннями. Так, наприклад мудрець Фалес з Мілету передбачав урожай оливок і орендував у місті всі маслобійки, відтіснивши всіх конкурентів. Коли передбачення збулося, городяни подивувалися мудрості Фалеса. Але Фалес діяв не тільки в особистих інтересах, він показав себе справжнім патріотом міста. Мудрець передбачав навалу персів на Мілет і допоміг співвітчизникам зміцнити місто.

Значення суджень мудрості різні, звідси і різні види мудрості. Найбільш близькі моральності життєва і політична мудрість.

Життєва мудрість базується на повсякденному знанні, тому її «авторами» є всі або більшість членів даної спільноти людей. Вона є узагальненням повсякденного досвіду людей і виражається в афоризмах, прислів'ях, приказках, наставляннях і т.п. Авторитетними носіями мудрості виступають ті особи, що прожили більшу кількість років. З урахуванням багатотисячолітнього домінування чоловіків у управлінні суспільством і державою мудрець завжди уявляється в образі старого. Тому слово «мудрість» асоціюється в сучасній свідомості з древністю і старістю. Але життєва мудрість потрібна не стільки старим, скільки молодим. Куди піти учитися, на кому оженитися, у якому населеному пункті жити, у якій організації працювати, як вчинити в конфліктній ситуації, чи прийняти звабну пропозиція — от далеко неповний перелік питань, у вирішенні яких необхідна життєва мудрість. За її відсутності в права вступає дурість і людині доводиться дорого платити за допущені помилки, а деякі з них уже неможливо виправити.

Політична мудрість базується почасти на повсякденному знанні, а останні сторіччя усе велику роль грає знання наукове. Державні діячі зобов'язані бути мудрими, тому що від їхніх рішень залежить стан моральності в суспільстві і ті явища життя, що істотно впливають на моральність. Вони зобов'язані самі багато знати, розуміти значення подій, що відбуваються, і передбачати хоча б недалекий стан суспільства. Зі сходженням на престол Миколи II почалася тривала епоха панування бездарностей, фанатиків, садистів і тупиць. Неможливо собі уявити лідера західноєвропейської або північноамериканської держави, який би заявив, що він не знає своєї країни, а в колишній союзній державі це виявилося можливо. Отут би якраз подати у відставку, але неосвічений лідер керує величезною країною. Інший лідер держави заявляє, що для нього державна незалежність не засіб, а ціль. Мудрий політик сказав би, що для нього незалежність — засіб до досягнення мети — добробуту громадян держави. Заповітна мета політика досягнута, але як ми живемо? А керманич України тільки плечами пожимає та руками розводить: маємо те, що маємо.

Посильний внесок у формування життєвої мудрості вносять науки - соціологія, економічна теорія, історія, демографія. Індивід, що бажає краще зрозуміти своє життя, має можливість приймати доленосні рішення з урахуванням наукових даних. Так, економічна теорія підкаже йому, що з катастрофою держави гроші коштують менше паперу, на якому видрукувані грошові знаки, і тому від них варто позбутися якнайшвидше. Соціологія допоможе засвоїти зміст процесів, що відбуваються в суспільстві, і зорієнтуватися в них щодо особистих цілей. Історія нагадає про сутності подій, що раніше відбувалися, що у деяких рисах схожі з подіями сучасними, а ти, суб'єкт, думай, міркуй. Демографія покаже, у які епохи і чому існували багатодітні родини, і чому в даний час деякі міські родини не ризикують заводити другу дитину. Крім того, у формуванні життєвої мудрості беруть участь релігія і мистецтво. Властивими їм засобами, часто в більш дохідливій формі, ніж наука, релігія і мистецтво вказують людині «шлях» життя.

Складніше обстоїть справа з розвитком політичної мудрості. У сучасну епоху вона ґрунтується головним чином на основі наукового знання, причому не тільки суспільствознавства, а і природознавства. Суспільні науки можуть пояснити необхідність освоєння космосу (мудро або нерозумно?), а природничі науки показують його корисність для суспільства.

У той же час не слід забувати про світоглядну природу мудрості. Мудрість становить не саме знання, а світоглядні висновки з нього. Об’єктивнонауковому знанню не можна дати оцінку як «гарному» чи «поганому», а мудрість припускає не тільки фіксацію знання, але і його оцінку для людини. Скажімо, хтось розумний помітив повторюваність у суспільному житті: чим пасивніше населення, тим більшою є влада бюрократії. Тоді мудрість буде складатися в необхідності боротьби з бюрократією доступними населенню засобами.

Дата добавления: 2014-12-07