Німеччина

- Мартін Лютер (1483-1546; “95 тез”, “Про світську владу, якою мірою ми повинні їй підкорятися”, “Про свободу християнства”) заснував німецький протестантизм. Виступав за необхідність проведення церковних реформ з огляду на користолюбство верхівки католицької церкви у торгівлі індульгенціями. Виступав за релігійне життя без церковної організації. Наголошував на необхідності всенародної боротьби з папством під проводом світської влади. Його ідеалом була сильна абсолютна монархія. Проголосив право підданих на незалежні переконання, а у випадку переслідування за них – право на опір.

- Іммануїл Кант (1724-1804; “Ідеї загальної історії з космополітичної точки зору”, “До вічного миру”, “Метафізичні початки вчення про право”) відстоював думку, що державні органи повинні створювати досконалі закони. Політичний устрій і режим держави повинен відповідати принципам права. Держава – це об’єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Мета держави не в піклуванні про матеріальні і соціальні інтереси громадян, а в правовому забезпеченні індивідуальної свободи та захисті приватної власності; право не залежить від суспільних відносин і має своєю основою природний всезагальний закон свободи, що виступає як моральний закон, який повинні поважати всі люди, підпорядковуючись внутрішньому регулятору - моральному обов’язку; пріоритетне місце в системі політичного вчення посідає людина; мета людства – розвиток і здійснення свободи, громадянської рівності й справедливості, створення квітучого громадянського суспільства, тобто досягнення всезагального правового громадянського стану; мета громадянського суспільства – щастя громадян, втілення принципу самоцінності кожної особистості; мета держави – торжество ідеї права; держава повинна стати правовою організацією, де влада належить суверенному народу; форми політичного правління поділяв на деспотичні, автократичні, аристократичні, демократичні й республіканські, віддаючи перевагу автократії у вигляді абсолютної монархії за умов наявності справедливого короля; перехід від абсолютної до конституційної монархії бажаний виключно за умов мирного реформування і дарування народу конституції самим монархом; поділ влади повинен здійснюватися за принципами взаємопідтримки і координації владних гілок, а не за принципами стримувань і противаг; мирне реформування проводить не законодавча, а виконавча влада.

- Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831; “Енциклопедія філософських наук”, “Історія філософії”, “Філософія історії”, “Філософія права”, “Феноменологія духу”, “Наука логіки”) заклав теоретичні засади концепції громадянського суспільства, яке характеризується системою потреб, правосуддям і корпораціями, ґрунтується на приватній власності й загальній рівності. Головна функція громадянського суспільства, яке у своїх діях повністю покладається на правосуддя, - захист свободи і приватних інтересів громадян. Він розумів громадянське суспільство як систему суспільних інститутів, які виступають посередниками між державою та індивідом і в рамках правових відносин захищають інтереси особи та груп на державному рівні. Ставлення до держави еволюціонувало від думки про необхідність подолання її засилля до підняття держави на рівень ідеалу. У молоді роки відстоював ідею вічного миру, а у зрілі – обґрунтував необхідність війни. Був прихильником спадкової монархії, яка обмежена законами, що дозволяє запобігти деспотизму.

Дата добавления: 2014-12-07