Глобальні процеси

Перехід до єдиної світової цивілізації і культури процес декількох сторіч, а може і більш довгий. Дослідженням і прогнозуванням глобальних процесів займається наука Футурология, зокрема «Римський клуб» - об'єднання вчених різних фахів усього світу для рішення глоьбальнеих проблем та прогнозів майбутнего. У рамках засідань Римського клубу запропоновані прогнози Тоффлера (4 сценарії загибелі людства), Н.Моісеєва і ін.- «Ядерна зима», Тінбергена - «Новий світовий порядок», «Спільний Будинок» М.Горбачева інші.. Паралельно з ними розроблялися різні теорії конвергенції в рамках «технологічного детермінізму». Основна думка – одночасно з модернізацєю відбувається ідентифікація й інтеграція окремих суспільств і соціальних систем, вирівнювання їхнього розвитку. Урбанізація, індустріалізація, ринок, загальна середня освіта, масова попкультура - процеси інтернаціональні. Спостерігаються подібні тенденції у виробництві, сімейному житті. Наукові і культурні обміни зробили загальним надбанням національні досягнення. Однак формація, що буде адекватна цій новій цивілізації, ще не викристалізувалася, й існує багато різних ії моделей: «Суспільство масового споживання», «Загального благоденства», «Постіндуст­ріальне суспільство» (Форестер), «Технотронне» (З.Бжезинський), «Інформаційне» (Д.Белл).

Іспанський соціолог М.Кастельс 30 років вивчав перехід до нового рівня на досвіді різних країн і узагальнив (1988) основні риси і тенденції самого переходу і початкової стадії нової соціальної системи:

Ø Складається єдина світова економічна, культурно - інформаційна, політична система.

Ø Змінюються продуктивні сили нова соціально-професійна структура, зросли вимоги до професіоналізму освіта стає безперервною.

Ø Нові технології підсилюють відчуженість людей у процесі праці і від самої праці (Еріксон).

Ø Змінюється спосіб життя, характер політичної діяльності (спад масових суспільних рухів).

Ø У культурі зрушення до камерних малих форм і жанрів, мікротовариств, поліфонії, мозаїчності й еклектиці смаків, інтересів, цінностей. Дозвілля більше вдома, ніж на публіці (прогноз «Електронного будинку»).

Ø Глобалізація і мультишвидкість змін, багатогранність процесів приводять до нездатності рядових людей їх охопити й осмислити. Наступає «соціальна шизофренія». Відчуженість від суспільства індивіда підсилюється ще більше. Подібно равлику люди замикаються у своєму мікросоціумі, близькому і зрозумілому.

ВИСНОВКИ. М.Вебер порівнював соціологію з храмом, навколо якого надбу­до­вуються, переробляються, але ніколи не знімаються будівельні ліси. Супутня нам нині парадигма (чи одна з парадигм) пропонує трохи іншу метафору. Храм науки складений з безлічі модулів, таким чином, що при їхній перестановці і включенні в нові сполучення не тільки дозволяють змінювати конфігурацію зовнішньої форми і переком­поновувати внутрішній простір будинку, але припускають і власну трансформацію. Внутрішньо наукова установка на роботу над концептами підкріплюється також ззовні. Тотальне настання на ряд основних для колишнього соціального порядку дихотомій — "зовнішнє-внутрішнє", "наці­ональне-інтернаціональне", "локальне - соцієтальне", "центр-періферія", "приватне-публічне", "далеке-близьке", "своє-чуже" (пе­ре­лік відкритий для попов­нення), — яке тепер природним образом зв'я-зується з глобалізацією, викликає розмивання обґрунтованості і зна­чимості подібних дихотомій. Що, у свою чергу, вимагає переос­мислення представлень про соціальний порядок, який конституїрується, насамперед, соціальними інститутами. Але в "новій реальності" рубежу тисячоріч (п. ХХІст.) реплікація зазначених вище дихотомій стрімко втрачає практичний зміст.

ВИСНОВКИ:

1. Стратегії стабільного розвитку мають 4 головних критерія: пози­тив­не відтворення населення, єкономичне благополучіє, збере­ження єкології, соціальна справедливість.

2. Ліберальна ідея на початку 21 ст. вичерпала себе. Вона не допо­мо­гає рішенню цих завданнь.

3. Треба знайти нові інтеграційни механизми с успільства, нову політи­ку і ідеологію, які будуть оріентовані на самозабезпечення і самозанятость рядових громодян,їх солідарність за спільне майбутне. Цей шлях - розвиток громадян­ськой іниціативи та громодянського суспільства з його інсти­туціями.

ЛІТЕРАТУРА:

Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К., Академія 2005. – С113-121,157-176.

Соціологія. Підручник / За ред.. Юрій М.Ф.,- 2007, К.:Кондор, -с.8-43

Бутейко. Д. Куди прямую Україна? –К: Юридична книга.-2001- 56с.

Головаха Е. «Общество двоечников» вытянуло на три с минусом: тенденции изменения массовых оценок жизненной ситуации в Украине // ж: Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – №4. – С.188-190

Илюшина Э. Глобализация и постмодерное общество // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №4. – С. 79-98.

Арсеенко А. Глобализация: социальные изменения и последствия в преддверии ХХІ века // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. – №1. – С.42-58.

Забродский В.А. Структурно-функциональные модели общества.-Х.,1999-47с.

Здравомыслов А. Социальные конфликты. М.,1995

Данильян О.Г. Социальные противоречия: сущность, типология, формы проявления. – Х.: Основа 1998-143с.

Кастельс М. Информационное общество: тенденции перехода.М. 1990.

Паніна Н.В., Головаха Є.І.Тенденції розвитку українського суспіль­ства (1994-1998). К., НАНУ, 1999-154с.

Павленко Ю.Підсумки цивілізаційного розвитку людства// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000,№ 4, с.13-31.

Сорокин П. Обзор циклических концепций социально-исторического процесса // Социсследования.1998,- №12

Тинберген Я. Пересмотр международного порядка М.1980

Тойнби А. Дж. Постижение истории. М.,1991.с.75-161

Тоффлер. Третья волна цивилизации.М.-2000.

Дата добавления: 2014-12-07