Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

За допомогою цього показника виміряється загальний річний обсяг виробництва товарів і послуг, що країна зробила й спожила у всіх секторах своею національного господарства. Інакше кажучи, ЧНП показує розмір доходу постачальників економічних ресурсів за надані їм землю, робочу силу, капітал, підприємницьку здатність, за допомогою яких створений цей ЧНП.

Де А - Амортизація.

Нас цікавить насамперед величина, которою виробництво реально додало до добробуту суспільства, а суми амортизаційних відрахувань, що накопичуються в спеціальних фондах, добробуту суспільства не підвищують.

Як вимірник валового річного обсягу виробництва ВВП має один важливий недолік: він завищує обсяг виробництва на вартість річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.

T - податки на виробництво й імпорт (за винятком субсидій).

Внаслідок цього, зменшивши величину ВВП на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік, можна одержати ще один макроекономічний показник - чистий національний продукт (ЧНП):

ЧНП = ВНП - А.

Єдиним компонентом, що не відбиває щирого внеску економічних ресурсів у ЧНП, є непрямі податки. Виходить, щоб визначити показник загального обсягу заробітної плати, рентних платежів і прибутку, необхідно відняти зі ЧНП суму непрямих податків. Отриманий показник зветься "національний доход".

Національний доход (НД) - це знову створена за рік вартість, що характеризує, що додало виробництво в даному році до благососто- янию суспільства. Тому при його підрахунку, на відміну від ВВП, у нього не включаються суми амортизації, непрямих податків, державні субсидії:

НД = ВВП - А (Споживання основних фондів) - КН (непрямі податки).

Це чистий "зароблений дохід" суспільства, цим і визначається важливість НД як макроекономічного показника і його широке застосування при порівняльному аналізі. Особистий дохід (ОД) являє собою отриманий дохід, на вiдмiну вiд НД, який є заробленим доходом. Тут слiд вiдмiтити, що частина заробленого доходу – внески на соцiальне страхування, податки на прибуток пiдприємств та їх перерозподiл – не надходить в розпорядження населення. В той же час трансфертнi виплати (допомога по безробiттю, по старостi, непрацездатностi, субсидiї на освiту та iн.), якi не є результатом господарської дiяльностi працiвника, в той же час становлять частину їх доходу. Отже, особистий дохід, як фактично отриманий дохід, можна вирахувати шляхом вiднiмання з нацiонального доходу внескiв на соцiальне страхування (Вс), податкiв на прибуток пiдприємств (ПП), та додавання суми всiх трансфертних платежiв (Тр):

ОД=НД-Вс-ПП+Тр (11.6)

Дохід, що залишається в особистому розпорядженні (ДР) це та частина доходу, якою єкономічні суб’єкти можуть розпоряджатись на власний розсуд, витрачаючи його на споживання або заощаджуючи. Величину ДР можна отримати шляхом вирахування iндивiдуальних податкiв (ІП) (прибуткового, податкiв на особисте майно, на спадщину) iз особистого доходу:

ДР=ОД-ІП

12.4. Національне багатство: його зміст і структура

Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту та його відтворенням.

Національне багатство – це загальний результат постійно повторюваного процесу суспільного виробництва, тобто сукупність нагромаджених матеріальних і духовних благ за всю історію функціонування національної економіки. Масштаби, структура й якісний склад національного багатства визначають економічну могутність нації, потенціал її подальшого соціально-економічного розвитку.

Існує два концептуальні підходи до його розуміння і визначення:

По-перше, згідно з концепцією балансу народного господарства національне багатство – це сукупність матеріальних благ, якими розпоряджається суспільство та які створені працею людей за попередній період свого розвитку.

По-друге, за системою національних рахунків національне багатство визначається як сума чистого власного капіталу всіх господарюючих суб’єктів, тобто в нього включаються, крім матеріальних благ і ресурсів, також невиробничі матеріальні активи (авторські права, ліцензії та ін.), фінансові активи (проте вираховуються фінансові зобов’язання).

У практиці до показника національного багатства враховують все те, що так чи інакше опосередковано працею людей і може бути відтворено. Інакше кажучи, національне багатство країни – це сукупність матеріальних і культурних благ, які нагромаджені в цій країні протягом її історичного розвитку на відповідний момент.

Структура національного багатства складається з таких ключових елементів:

· духовних і культурних цінностей;

· національного майна;

· природних ресурсів, які включені за народногосподарського обігу або розвідані й оцінені та можуть бути включені до нього в найближчій перспективі.

Національне майно – найсуттєвіша частина національного багатства, воно виступає як результат відтворення у матеріальному виробництві і за натурально речовим змістом має складну структуру: основний капітал (основні виробничі фонди); оборотний капітал (оборотні виробничі фонди, що нагромаджуються у незначній кількості, насамперед у запасах сировини, матеріалів); невиробничі фонди, або фонди нематеріального виробництва (школи, лікарні, житло, громадський транспорт, обладнання наукових установ тощо); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основних фондів і основних засобів нематеріального виробництва); майно домашніх господарств; запаси і резерви споживчих благ.

До національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського вжитку (земля, надра, вода, ліси, атмосфера).

У широкому розумінні слова до національного багатства відносять також нематеріальні цінності – духовні і культурні (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення наукової думки, витвори культури і мистецтва, інтелектуальний рівень, навіть національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо.

Національне багатство тісно пов’язане з багатством нації, адже нагромаджувана частина останнього поповнює багатство нації; саме ж багатство є підґрунтям зростання національного доходу: чим більше національне багатство, тим більші можливості нарощування доходу нації, а отже її споживання та нагромадження продукту.

Національне багатство зростає не лише кількісно, а постійно оновлюється, що є передумовою і змістом економічного і соціального прогресу. Залежно від реальної ролі у прцесі відтворення у складі національного багатства виділяють:

· виробничий фонд;

· невиробничий фонд.

Виробничий фонд служить могутнім чинником зростання національного доходу, а також визначає економічний потенціал нації (виробничий фонд разом із кадрами працівників, спеціалістів, вчених). Економічний потенціал визначає здатність нації забезпечити той чи інший рівень виробництва і добробуту людей. Всебічне використання економічного потенціалу, його постійне нарощування і вдосконалення – один з магістральних напрямів економічного і соціального прогресу.

13.1. Економічний розвиток та економічне зростання

13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи

13.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили

13.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття

13.5. Державне регулювання зайнятості в Україні

Дата добавления: 2014-12-07