Тема 8. Радіотоксикологічна характеристика найбільш важливих для біосфери ізотопів штучної радіоактивності

Мета самостійної роботи. Поглиблення знань щодо механізму токсичної дії радіонуклідів на живі організми та специфічного їх впливу в залежності від походження і фізичних характеристик.

План:

1. Поняття про предмет та завдання радіотоксикології.

2. Фактори що зумовлюють токсичність радіонуклидів.

3. Радіотоксикологічна характеристика "молодих" продуктів розпаду: - ізотопів йоду, полонію, цезію тощо.

4. Радіотоксикологічна характеристика ізотопів стронцію.

5. Радіотоксикологічна характеристика цезію-137.

Ключові слова та визначення:.

- предмет радіотоксикології, завдання; положення радіонукліда у таблиці Менделєєва, тип розпаду, схема, енергія випромінювання, період напіврозпаду, міграційна здатність, розчинність у воді, схема потрапляння до організму, проникнення через легені, систему травлення, поверхню тіла; тип розподілення: рівномірний, остеотропний, тіреотропний, печінковий, нирковий; період напіввиділення з організму, шляхи виділення; ізотопи йоду, полонію, свинцю, цезію; странцію; механізм потрапляння до організму, всмоктування у шлунково-кишковому тракті, критичний орган, розповсюдження у організмі, радіотоксикологічні характеристики, патоморфологічні зміни органів, період напіввиведення, перехід у тваринницьку продукцію, характеристика "йодної небезпеки", допустимі норми надходження, профілактика; "гарячі плями" стронцію, накопичення різними видами тварин, радіотоксикологічна характеристика, зміни у шлунково-кишковому тракті, кістках, профілактика та ін.

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Ефективність самостійної роботи студентів багато в чому залежить від ясності критеріїв оцінки. По-перше, оцінка повинна чітко відображати зв'язок витрат зусиль з отриманим результатом. По-друге, вона має носити порівняльний характер.

Рівень знань і вмінь студентів за традиційної системи оцінювання визначається за допомогою таких критеріїв:

Оцінка «відмінно» — студент дає обгрунтовані, теоретично правильні відповіді на запитання; демонструє знання матеріалу підручників, посібників, періодичних видань; викладає матеріал з логічною послідовністю, робить узагальнення й висновки; укладається у визначений строк; грамотно й акуратно оформляє виконання завдання; був присутній на лекціях, має конспект.

Оцінка «добре» — коли студент володіє знанням матеріалу завдання на рівні попередніх вимог, але ним допущені незначні помилки у формулюванні термінів, категорій, розрахунків; коли з допомогою викладача студент швидко орієнтується та знаходить правильні відповіді. Присутність на лекціях і практичному занятті обов'язкова.

Оцінка «задовільно» — студент дає неправильну відповідь на одне запитання; допускає грубі помилки в розрахунках і тільки за допомогою викладача може виправити допущені помилки. При цьому враховується наявність конспекту з конкретної лекції теми, самостійність виконання завдання.

Оцінка «незадовільно» — студент дає неправильні відповіді на 2—З запитання, допускає грубі помилки в розрахунках, не може їх виправити, не має конспекту лекції, виконує практичне завдання або контрольну роботу не в строк, а також у тому випадку, коли студент ухиляється від виконання завдання без поважної причини, не був присутній на лекції і не має конспекту. Незадовільна оцінка може мати два рівня відповідно дійсним знанням та напрацюванням студента – Fx та F, що потребує певної подальшої роботи з боку студента під керівництвом викладача.

FX означає: "незадовільно" - необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: "незадовільно" - необхідна значна подальша робота.

За кредитно-модульної системи організації навчального процесу оцінка знань з окремої навчальної дисципліни чи змістового модуля проводиться відповідно до системи ECTS (табл. 4).

5. ОЦІНКА РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА СИСТЕМОЮ ECTS

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу (як приклад)
А	5 (відмінно)	90 -100
ВС	4(добре)	75 - 89
DE	3 (задовільно)	60-74
FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35-59
F	2 (незадовільно) з обов'язковим повторним курсом	1-34

Самостійна робота студентів є складовою та обов'язковою частиною змістових модулів дисциплін і є часткою 100- бальної оцінки знань.

Визначення кількості балів за певний вид навчального навантаження або виконання певного виду самостійної роботи, які є складовою частиною змістового модуля (дисципліни), пропонується відповідною кафедрою, залежно від видів навчального навантаження конкретної дисципліни.

Під час вивчення конкретної дисципліни застосовується поточний, проміжний (модульний) і підсумковий контроль знань. Усі ці види контролю взаємопов'язані й організуються так, щоб стимулювати ефективну самостійну роботу студентів протягом семестру та забезпечити об'єктивне оцінювання рівня їхніх знань й вмінь.

Поточний контроль здійснюється під час навчальних занять, у процесі розгляду й оцінювання виконаних завдань (розв'язування задач, написання рефератів тощо), спілкування викладача зі студентом на індивідуальних консультаціях. Основними формами поточного контролю є обговорення актуальних питань дисципліни на практичних заняттях (виступи студентів), аналіз ситуацій, виконання домашніх завдань (наприклад, розв'язування задач), експрес-тестування (протягом 10-15 хв.). Викладач може дещо змінювати зміст задач і формулювання тестів для поточного контролю, але вони не повинні відрізнятися за суттю, від тих, які обов'язково мають бути представлені в комп'ютерному варіанті на кафедрах або знаходитися в комп'ютерній мережі університету, що дозволяє студенту здійснювати самоконтроль знань і вмінь.

Проміжний контроль здійснюється у формі контрольних робіт за окремими частинами (модулями) дисципліни. Дисципліну потрібно поділити на окремі частини (модулі):

I частина (модуль) - теми (вказати номери тем відповідно до тематичного плану),

II частина (модуль) - теми (вказати номери тем відповідно до тематичного плану).

Згідно із зазначеним поділом дисципліни, проводяться контрольні роботи протягом двох академічних годин кожна (80 хв.) за кожним модулем.

Написання контрольної роботи є обов'язковим для кожного студента. Зміст контрольних робіт на кожний семестр визначається керівником дисципліни й викладачем, що проводить практичні заняття. Завдання для контрольних комплектуються із запитань і подібних задач відповідних тем.

Підсумковий (семестровий) контроль із дисципліни проводиться після закінчення її вивчення у формі письмового іспиту.

Студент допускається до іспиту, якщо він виконав усі обов'язкові роботи й завдання з дисципліни протягом семестру. Перелік таких робіт і завдань доводиться до відома студентів на початку семестру (активна участь у семінарських та практичних заняттях, розв'язування задач і аналіз ситуацій, виконання контрольних робіт, індивідуальних завдань, підготовка рефератів, виступи з доповідями на конференціях та ін.). Своєчасність і якість їх виконання з'ясовуються в процесі поточного контролю.

Іспитове завдання складається з однакових за складністю питань теоретичного та практичного характеру, що комплексно охоплюють увесь матеріал дисципліни згідно з навчальною програмою. За формою та змістом зазначені питання поділяються на два блоки. Перший блок іспитового завдання містить теоретичні питання, другий блок^:— практичні завдання.

На теоретичні питання дається змістовна письмова відповідь. Практичні завдання потрібно виконати з наведенням формул, належними стислими поясненнями проведених розрахунків тощо.

Слід лише зауважити, що до іспитових завдань входять задачі невеликої (середньої) складності - враховується обмежений час на їх розв'язання.

РЕЗЮМЕ

Таким чином, методичні пошуки педагогів у розв'язанні проблеми самостійної навчальної діяльності студентів мають бути спрямовані на:

• удосконалення методики організації самостійної навчальної діяльності;

• створення системи аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;

• удосконалення методик самостійного виконання лабораторних і практичних робіт, дослідницької і пошукової діяльності студентів, методів і прийомів усної та письмової самостійної роботи;

• створення системи дидактичного забезпечення самостійної навчальної діяльності студентів;

• удосконалення технології самоаналізу та контролю засвоєння знань, умінь і навичок, здобутих студентами самостійно.

Оформлення титульного аркуша самостійної роботи здійснюється за зразками, які наведено нижче, додаток 1 і 2.

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра _________________________

Реферат

з дисципліни _______________________________

(назва дисципліни)

на тему: «__________________________________»

Виконав: студент ____ курсу_____ групи

__________________________ факультет

Науковий керівник:__________________

(наукове звання, І.І.Б.)

Херсон – 200__

Додаток 2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра _________________________

Контрольна робота

з дисципліни _______________________________

(назва дисципліни)

Варіант ____

Виконав: студент ____ курсу_____ групи

__________________________ факультет

Науковий керівник:__________________

(наукове звання, І.І.Б.)

Херсон – 200__

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Г.Г. Воккен. Радиобиология. Уч. пос. для вет. Инст.-в и ф-в. «Высшая школа». М. – 1967. 232 с.

2. Основы сельскохозяйственной радиологии /Б.С.Пристер, Н.А.Лощилов, О.Ф.Немец, В.А.Поярков. – 2-е изд. перер. и доп. – К.: Урожай, 1991. – 472.

3. Ярмоненко С.П. Радиобиология человека и животных: Учеб. для биолог. спец. ВУЗов. – 3-е изд. пер. и доп. – М.: Высшая школа, 1988. - 424 с.

4. Радиобиология / А.Д.Белов, В.А.Киршин, Н.П.Лысенко, В.В.Пак и др.; Под ред. А.Д.Белова. – М.: Колос, 1999. – 384 с.

5. Белов А.Д., Киршин В.А. Ветеринарная радиобиология. – М.: Агропромиздат, 1987. – 287 с.

6. Сільськогосподарська радіобіологія./І.М. Гудков, М.М.Віннічук. Навч. пос. для агр. ВНЗ. – Житомир: ДАУ, 2003. – 472 с.

7. Гродзинський Д.М. Радіобіологія. – К.:Либідь, 2000. – 448 с.

8. Гудков И.Н. Основы общей и сельскохозяйственной радиобиологии. – К.: Изд-во УСХА, 1991. – 327 с.

9. Гудков І.М., Ткаченко Г.М. Основи сільськогосподарської радіобіології і радіоекології. – К.: Вища шк.., 1993. – 262 с.

10. Гудков И.Н., Ткаченко Г.М., Кицно В.Е. Практикум по сельскохозяйственной радиобиологии. – К.: Изд-во УСХА, 1992. – 207 с.

11. Гудков І.М., Вінничук М.М. Сільськогосподарська радіобіологія: Навч.посіб. для аграр. вищ.навчальних закладів. – Житомир: ДАУ, 2003. – 472 с.; табл.69. Іл.97. Бібліограф.: 25 назв.

12. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 151 с.

13. Корнеев Н.А., Сироткин А.Н. Основы радиоэкологии сельскохозяйственных животных. – М.: Энергоатомиздат, 1984. – 208 с.

14. Кутлахмедов Ю.О., Кородін В.І., Кальтовер В.К. Радіоекологія: За ред. В.П. Зотова. – К.: Вища шк., 2003. – 319 с.

15. Школьний А.К. Радіоекологія: Навч.-метод.посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – Івано-Франківськ: Галицька академія, 2005. – 208 с.

16. Кіцно В.О., Поліщук С.В., Гудков І.М. Основи радіобіології та токсикології: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 320 с.

Дата добавления: 2014-12-07