Аналіз моделей рівноваги товарного ринку

Збалансованість товарного ринку забезпечується збалансованістю за натуральною формою (за товарними групами) та збалансованістю у грошовому виразі.

Основною властивістю ринкової економіки є тяжіння до рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Однак, в реальній економіці між ними постійно існує розбіжність, яка усувається самими ринковими механізмами або методами державного регулювання.

Рівновага на товарному ринку досягається за таких умов, коли:

1. сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (модель «AD — AS»),

2. сукупні витрати національної економіки дорівнюють ВВП (модель «Витрати — випуск»),

3. зменшення видатків дорівнює ін’єкціям (модель «Вилучення — ін'єкції»),

4. інвестиції дорівнюють заощадженням.

Модель «AD — AS» є базовою моделлю економічної рівноваги.

Крива сукупного попиту відображує реальний обсяг національного виробництва, який можуть придбати суб’єкти ринкової економіки за різними рівнями цін. Сукупний попит є наймінливішим елементом економічної рівноваги. Збільшення сукупного попиту відносно потенційного ВВП може викликати ріст цін, яке зумовить перевищення сукупної пропозиції відносно сукупного попиту. Товаровиробники почнуть скорочувати пропозицію товарів та зменшувати ціни. У такий спосіб відновиться рівновага на товарному ринку у короткостроковому періоді. Крива сукупної пропозиції показує сукупний обсяг національного виробництва, що може бути вироблено в країні при різних рівнях цін. Ця крива складається з трьох відрізків: кейнсіанського, проміжного та класичного. Кейнсіанський відрізок має горизонтальний вид, оскільки при значному безробітті підприємства можуть збільшувати обсяги виробництва без збільшення витрат на одиницю продукції і підвищення цін. Проміжний відрізок характеризує ситуацію, коли у виробництві з’являються вузькі місця і використовується застаріле обладнання і не досить кваліфіковані робітники, що призводить до росту витрат на одиницю продукції. Тому при збільшенні реального обсягу національного виробництва на цьому відрізку ціни повинні зростати. Класичний відрізок характеризує повну зайнятість, реальний обсяг національного виробництва — оптимальний, його неможливо збільшити. Проте зростання сукупного попиту сприятиме зростанню рівня цін. Рівновага на товарному ринку досягається в точці перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (AS), яка визначає рівноважний рівень цін та рівноважний реальний обсяг виробництва.

Збільшення сукупного попиту (зсув кривої сукупного попиту вправо) на кейнсіанському відрізку збільшує обсяг національного виробництва при незмінних цінах, на проміжному відрізку — збільшує обсяг національного виробництва і ціни, на класичному відрізку — не змінює обсяги виробництва при збільшенні цін. Отже, зміни у сукупному попиті або пропозиції ведуть до змін рівня випуску та цін. Відповідно до закону Оукена, зміни у випуску пов’язані зі змінами у рівні безробіття. Тому модель рівноваги AS - AD дозволяє визначити динаміку ВНП, цін та зайнятості.

Крім того, на товарному ринку діє ефект храповика, заснований на тому, що ціни легко підвищуються, проте майже не знижуються в короткочасному періоді (оскільки зарплата не має тенденції до зменшення). Тому збільшення сукупного попиту сприяє збільшенню цін, однак при зменшенні попиту зниження рівня цін не відбувається.

Модель рівноваги «Витрати — випуск» або «Кейнсіанський хрест» відображає залежність обсягу випуску (або доходу) від сукупних витрат. В ній диференціюються заплановані та фактичні витрати, які різняться між собою на величину фактичного відхилення кількості виробленої продукції над реалізованою протягом певного періоду. Така модель дозволяє відстежити зміни в обсягах випуску через зміни в сукупних витратах.

Рівноважному ВВП відповідають лише заплановані сукупні видатки

(ті, що плануються усіма споживачами, тобто сукупний попит). Проте в реальному житті сукупні видатки не відповідають обсягу ВВП через те, що підприємці виробляють продукції більше або менше, ніж вимагає сукупний попит.

При перевиробництві продукції, коли збільшуються обсяги товарних запасів і незаплановано зростають інвестиції, які дуже швидко реагують на зміни в економіці, товаровиробники намагаються зменшити виробництво і привести його у відповідність до рівня попиту. При недовиробництві товарів інвестиції у товарні запаси незаплановано зменшуються, що вимушує підприємців збільшувати обсяги виробництва до рівня попиту. У такий спосіб в обох випадках відновлюється рівновага на товарному ринку, а незаплановані інвестиції грають балансуючу роль, забезпечуючи стан економіки, при якому фактичні видатки дорівнюють ВВП.

Модель "вилучення - ін’єкції" базується на тому, що в реальній економіці постійно відбуваються заощадження, сплата податків, придбання імпортних товарів ("вилучення") та здійснюються інвестиції, державні закупівлі, експорт товарів ("ін’єкції"). При їх рівнянні встановлюється рівновага на товарному ринку.

В приватній закритій економіці (спрощена модель реальної економіки) вилучення являють собою лише приватні заощадження, а ін’єкції - лише приватні інвестиції. Фактичні інвестиції завжди не відповідають запланованим. Саме завдяки незапланованим інвестиціям досягається постійне рівняння приватних заощаджень і приватних інвестицій.

Умовою рівноваги товарного ринку є також модель «інвестиції = заощадженням», що пов’язана з оберненою залежністю інвестицій від ставки відсотка. На цій основі будується модель Хікса (модель «IS»), в якій відображається взаємозалежність чотирьох економічних показників: валового внутрішнього продукту, ставки відсотка, інвестицій, та заощаджень.

В реальній економіці інвестиції та заощадження здійснюються різними суб’єктами ринку, інтереси яких можуть бути зовсім протилежними. Максимізація прибутку, як мета діяльності товаровиробників, не співпадає з мотивами домогосподарств (заощадженнями на старість, на забезпечення майбутнього своїх дітей, придбання дорогих товарів). В наслідок цього відбувається відхилення інвестицій від заощаджень, і фактичний обсяг виробництва коливається навколо його потенційного рівня, що зумовлює невідповідність між природним та фактичними рівнями безробіття.

Якщо обсяги заощаджень значно перевищують інвестиції, то уповільнюються темпи економічного зростання країни. При розподілі доходу на споживання і заощадження суб’єкти ринку стикаються з альтернативою: збільшити витрати на споживання при зменшенні заощаджень або навпаки: підвищити рівень заощаджень при зменшенні споживчих витрат. У першому випадку скорочуються інвестиції, що призводить до гальмування економічного зростання у довгостроковому періоді. При виборі другої альтернативи обмежується поточний рівень споживання на користь збільшення інвестицій, що створює можливості для подальшого економічного зростання. Необхідними умовами для нарощування інвестицій в країні є розвиток інститутів фінансового ринку (грошово-кредитного, фондового, валютного), формування довіри ринкових суб’єктів до його діяльності та сприятлива державна інвестиційна політика. Так, використовуючи заходи, що спрямовані на стимулювання інвестицій

(податкових пільг для інвесторів або високих податків на споживання) держава може вплинути на рішення товаровиробників стосовно розподілу доходів.

Дата добавления: 2014-12-07