Показники стану грошово-кредитного ринку

Стану та методика аналізу

Грошово-кредитний ринок: показники

Методологічні основи аналізу фінансового ринку

5.1. Грошово-кредитний ринок: показники стану та методика аналізу.

5.1.1.Показники стану грошово-кредитного ринку.

5.1.2.Аналіз моделі рівноваги Манделла-Флемінга.

5.2.Методологія та методика аналізу фондового ринку.

5.2.1.Основні види цінних паперів та їх показники.

5.2.2.Індекси та методика дослідження фондового ринку.

5.3. Методика аналізу валютного ринку.

5.3.1.Аналіз операцій на валютному ринку та методи визначення валютних курсів.

5.3.2.Аналіз впливу зміни валютного курсу на макроекономічні процеси.

Мета: визначення механізмів функціонування грошово-кредитного, валютного ринків та ринка цінних паперів як складових фінансового ринку та надання методологічних основ їх аналізу.

Фінансовий ринок – це механізм, який поєднує попит та пропозицію фінансових коштів, тобто грошей, валюти та цінних паперів. На фінансовому ринку одні гроші та грошові кошти продаються за інші. З одного боку, „сьогоднішні” гроші продаються та купуються в обмін на „завтрашні”, тобто в борг, в кредит, і в цьому плані треба говорити про ринок позичкових капіталів або грошово-кредитний ринок. З іншого боку, валюта однієї держави передається в обмін на валюту іншої держави – це валютний ринок. І нарешті, різні види цінних паперів продаються і купуються за гроші. Це – ринок цінних паперів або фондовий ринок.

Найважливішими показниками стану грошово-кредитного ринку є:

1) грошова маса (М) має свою структуру, яка характеризується грошовими агрегатами. Їх побудовано за поступовим зменшенням ліквідності грошей;

2) кредити, надані банками країни (Сr_Н), складаються з кредитів, які надано органам загального державного управління, підприємствам, організаціям і населенню Національним банком Мінфіну (Сr_МФ) та комерційними банками (Сr_КБ);

3) ставка рефінансування (R_Ф) – це облікова ставка, за якою Національний банк рефінансує комерційні банки, тобто це вираження ціни кредитних ресурсів у процентах, які Національний банк розміщує в комерційних банках. В Україні ставка рефінансування на 1 – 1,5 % перевищує темпи інфляції (P_і);

4) грошова база (Н) – це сума коштів, яка складається з готівки, що перебуває на руках у населення, і обов'язкових резервів комерційних банків (готівка в касах банків та кошти комерційних банків на рахунках Національного банку (RR));

5) частка готівки поза банками в грошовій масі (Ч_СМ) характеризує частку готівки в грошовій масі;

6) коефіцієнт готівки (сr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах;

7) рівень доларизації грошового обігу (P_D) – це частка валютної частини грошової маси у її загальній величині;

8) швидкість грошового обігу (V) – це кількість обертів, що роблять гроші за один рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначається номінальним ВВП;

9) рївень монетизації (Р_М) або коефіцієнт насиченості економіки грошима, – це співвідношення між грошовою масою в обігу та рівнем виробництва в поточних цінах (приблизно дорівнює номінальному ВВП);

10) кредитні ресурси комерційних банків (СrR_КБ) складаються з власних коштів банків (В_ЛК); коштів, які залучено банками через продаж своїх боргових зобов'язань (БЗ); депозитів банків (D); залишків на рахунках юридичних осіб (З_Ю); обсягів кредитування Національним банком комерційних банків (Сr_НБ); обсягів грошово-кредитної емісії (МСЕ), крім обов'язкових резервів комерційних банків (RR);

11) мультиплікатор депозитний (банківський):

(5.1)

де rr – норма банківських резервів дорівнює відношенню суми резервів до суми депозитів.

12) мультиплікатор грошовий:

(5.2)

де сr – коефіцієнт депонування, дорівнює відношенню готівки до величини депозитів.

Аналізуючи грошово-кредитний ринок, слід ураховувати фактор часу в оцінці грошових потоків. Така оцінка базується на фундаментальній концепції, відповідно до якої гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж будуть мати через певний час. Це пояснюється тим, що гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Крім того, у майбутньому знижується цінність імовірних доходів унаслідок підвищення ризику та інфляції.

Для порівняння вартості грошей у часі використовуються поняття майбутньої та поточної (нинішньої) вартості грошей.

Майбутня вартість теперішніх грошей (FV) визначається за формулою:

, (5.3)

де D₁ – теперішня вартість початкового депозиту або позики (грн.);

І_г – процентна ставка (у частках одиниці);

t – кількість років, що відділяють майбутній період від теперішнього.

Зростання вартості депозитів або позик у майбутньому називається процесом капіталізації.

Якщо депозити поповнюються щороку протягом певного періоду, то загальна майбутня вартість таких депозитів розраховується за формулою:

(5.4)

де Т – період, протягом якого поповнюються депозити (роки);

t – певний рік;

D_t – вартість депозитів у році t.

Якщо є ануїтетні внески (однакові в різні роки), то формула 5.4 спрощується до такого вигляду:

, (5.5)

де D – щорічні внески на депозитні рахунки;

_а.м. – коефіцієнт ануїтету майбутньої вартості.

. (5.6)

За оцінки поточної вартості майбутнього доходу (PV) враховується зворотна дія фактора часу:

(5.7)

де D_t – дохід через tроків.

Для полегшення обчислень за дисконтування існують спеціальні таблиці, у яких для кожного року і для кожної процентної ставки наводяться значення . Ці коефіцієнти називають дисконтними множниками.

3 макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (M^S) і попиту на гроші (М^D). Тому важливим є аналіз факторів, що впливають на пропозицію грошей і попит на них.

Пропозиція грошей у поточний період (M^S_t) залежить від:

– пропозиції грошей у попередній період (M^S_t-1);

– обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦП_К);

– обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦП_П);

– обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (В_К);

– обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (В_П);

– обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Ураховуючи це, пропозицію грошей можна виразити формулою:

(5.8)

де t – поточний період;

t-1 – попередній період.

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (С_ЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (С_В).

С_ЦП=ЦП_К – ЦП_П, (5.9)

С_В =В_К – В_П. (5.10)

Тоді (5.11)

Загальна кредитна емісія (MCE) визначається кредитами:

– на покриття дефіциту бюджету (Сr_БД);

– на покриття внутрішнього боргу (Сr_ВБ);

– на рефінансування банків (Сr_РБ);

– на купівлю валюти до офіційного валютного резерву (Сr_В).

Отже, загальна кредитна емісія визначається за формулою:

МСЕ = Сr_БД + Сr_ВБ + Сr_РБ + Сr_В. (5.12)

Для визначення попиту на гроші (М^D) зазвичай використовується формула І. Фішера:

(5.13)

(5.14)

де M^D – попит на гроші;

V – швидкість обертання грошей;

Р – середній рівень цін;

У – обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

(5.15)

де – частка річних доходів (від Р·У), яку бажають мати суб'єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт є оберненим відносно до швидкості обертання грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера та Пігу немає.

Дата добавления: 2014-12-07