Економічна складова національної безпеки

Та діагностики стану економіки

Методичні аспекти економічної безпеки

9.1. Економічна складова національної безпеки.

9.2. Внутрішні аспекти економічної безпеки країни.

9.3. Зовнішні аспекти економічної безпеки країни.

Мета теми: визначення сутності економічної безпеки країни, розкриття змісту її основних внутрішніх і зовнішніх компонентів та ознайомлення з індикаторами стану різних аспектів економічної безпеки.

Національна безпека представляє собою здатність держави ефективно протидіяти впливу наявних чи потенційних загроз її існування і незалежному розвитку. В системі суспільних відносин у спеціальну підсистему відокремлюються функції щодо запобігання руйнівним діям різноманітних загроз і відповідні інституції, що реалізують ці функції. Створення такої підсистеми є необхідною умовою самозбереження нації.

Економічна безпека є головною складовою національної безпеки і визначає спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільного суспільства і достатнього оборонного потенціалу за будь-яких умов і варіантів розвитку подій.

Економічна безпека віддзеркалює глибинний причинно-наслідковий зв'язок між економічною могутністю країни, її оборонним потенціалом та національною безпекою в цілому. Цей зв'язок реалізується через свідоме підтримання певних пропорцій в процесі відтворення та використання валового внутрішнього продукту національної економіки.

Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або, принаймні, швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) поставок ресурсів (товарів, послуг, технологій тощо) або кризових ситуацій внутрішнього характеру.

Економічну безпеку держави визначають:

- економічна незалежність, що означає насамперед самостійне формування економічної політики, здійснення державного контролю над національними ресурсами та державного регулювання економіки, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі;

- стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає забезпечення міцності і надійності всіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів;

- здатність до саморозвитку і прогресу, тобто можливість вибору власної моделі розвитку, спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний та духовний потенціал країни.

Стан економічної безпеки визначається шляхом аналізу системи показників у порівнянні із відповідними індикаторами. Індикатори економічної безпеки дають змогу адекватно сприймати економічну ситуацію, а також характер економічних процесів через призму їхньої відповідності національним інтересам і вимогам національної безпеки. Оцінки повинні здійснюватися по всіх елементах функціональної та просторової структури економіки з метою забезпечення їхньої відповідності рівням, за якими загрози внутрішнього та зовнішнього характеру зводяться до мінімуму.

Для отримання конкретної уяви про рівень економічної безпеки важливе значення мають не тільки самі індикатори, але їхні порогові значення, тобто граничні величини. Це своєрідні стандарти безпеки, недодержання яких призводить до деградації всієї системи безпеки. Прийнятний рівень економічної безпеки досягається за умови, що весь комплекс оцінюваних показників знаходиться в межах своїх порогових значень. Пороговий індикатор – це числове вираження якісно-кількісної характеристики економічної безпеки держави, що відбиває їх гранично допустимі значення, недотримання яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних елементів відтворювального процесу, приводячи до формування руйнівних тенденцій в економіці країни. Порогові значення кожного з показників мають встановлюватися не на збиток порогових значень інших показників, тобто система порогових значень має бути збалансованою. Фактичні індикатори – це числове вираження якісно-кількісної характеристики фактичного стану економічної безпеки країни. Безпека досягається за умови, коли весь комплекс фактичних показників знаходиться у межах допустимих порогових значень.

Дата добавления: 2014-12-07