Внутрішні аспекти економічної безпеки країни

Стосовно джерел можливих загроз для незалежності, стійкості та стабільності розвитку національної економіки виділяють внутрішні й зовнішні аспекти економічної безпеки країни. До першої групи відносяться: інноваційно-технологічна, інформаційно-економічна, інвестиційна, енергетична, фінансова, сировинно-ресурсна, продовольча, воєнно-економічна та соціальна безпека.

Інноваційно-технологічна безпека держави визначається рівнем розвитку науково-технічного потенціалу, його спроможністю генерувати позитивні зрушення в технології та економіці, необхідні для досягнення і підтримання конкурентоспроможності вітчизняної продукції та гарантування надійного функціонування оборонно-промислового комплексу. Науково-технічний потенціал України впродовж останнього десятиліття зазнав відчутних втрат і його сучасний стан являє собою серйозну загрозу інноваційно-технологічній безпеці.

Інформаційно-економічна безпека. Останнім часом роль інформаційних аспектів економічної безпеки істотно зросла завдяки стрімкому розповсюдженню електронних інформаційних технологій, володіння якими стало визначати місце держави у сучасному світі. Інформаційна безпека – це спроможність держави гідно презентувати себе у світовому інформаційному просторі, ефективно використовувати світові інформаційні ресурси для соціально-економічного розвитку, а також надійно захищати життєво важливі інтереси особистості, підприємців, громадських організацій та суспільства в цілому від негативних зовнішніх інформаційних впливів та несанкціонованого оприлюднення конфіденційних відомостей, які є інтелектуальною власністю або таємницею даної держави та її господарюючих суб'єктів.

Під інвестиційною безпекою слід розуміти спроможність підтримувати виробничі нагромадження і капітальні вкладення на рівні, що забезпечує необхідні темпи розширеного відтворення, реструктуризацію і технологічне переозброєння економіки, побудову і надійне функціонування оборонно-промислового комплексу. Оскільки в умовах прискорення міжнародних інтеграційних зв'язків зростає обсяг капіталовкладень зарубіжних компаній та міжнародних корпорацій, інвестиційна безпека кожної країни повинна передбачати дотримання оптимального співвідношення національних та іноземних інвестицій.

Енергетична безпека держави визначається її можливостями гарантовано забезпечувати свої поточні і перспективні потреби у якісній і економічно доступній енергії з урахуванням імовірності особливих режимів функціонування економіки у надзвичайних ситуаціях. Основою енергетичної безпеки країни є усталений розвиток власного паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) і ефективне використання енергії на основі широкого застосування енергозберігаючих, екологобезпечних технологій у виробництві та побуті. На нинішньому етапі економічного розвитку України ступінь відповідності її паливно-енергетичного господарства вимогам енергетичної безпеки неприпустимо низький. Україна належить до енергодефіцитних країн. Водночас вітчизняна промисловість характеризується значною енергоємністю виробництва.

Для оцінки рівня енергетичної безпеки країни використовується показник енергоємності економіки, який розраховується за наступною формулою:

(9.1)

де ЕЄ – енергомісткість економіки;

ЕВ – обсяг витрат енергетичних ресурсів в економіці, млн. тонн умовного палива;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни, млн. дол. США.

Для забезпечення енергетичної безпеки української економіки на сучасному етапі важливою є раціоналізація структури балансу споживання енергоносіїв у бік зменшення частки природного газу з одночасним збільшенням вугілля та атомної енергії. Частка окремого енергоносія в загальному обсязі споживання палива визначається за формулою:

(9.2)

де РСе – рівень споживання окремого виду палива;

ОСе – обсяг окремого виду палива в балансі споживання паливно-енергетичних ресурсів, млн. тонн умовного палива;

ОСз – загальний обсяг паливно-енергетичних ресурсів в балансі споживання, млн. тонн умовного палива;

Під фінансовою безпекою слід розуміти стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується спроможністю держави забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи, її структурну збалансованість, стійкість до внутрішніх та зовнішніх негативних впливів. Стабільність фінансової системи визначається багатьма факторами, зокрема, відповідністю доходної і витратної частин державного бюджету поточним і перспективним завданням народногосподарського розвитку та фінансування структур і заходів щодо зміцнення системи національної безпеки, рівнем бюджетного дефіциту, стабільністю національної валюти і розміром валютних резервів, динамікою цін, фінансових потоків і розрахункових відносин, станом зовнішньої та внутрішньої заборгованості, величиною дефіциту платіжного балансу, рівнем розвиненості і надійності банківської системи та інших елементів фінансово-кредитної інфраструктури, ступенем захищеності інтересів вкладників, розвитком вітчизняного фінансового ринку, інвестиційним кліматом тощо.

Для багатьох країн світу сировинно-ресурсна безпека – це одна з найважливіших проблем економічної безпеки, зважаючи на їх неспроможність домогтися сталого економічного розвитку через обмеженість власних ресурсів. Україна за різноманітністю корисних копалин, кількістю родовищ на одиницю площі належить до країн, найбільш забезпечених мінеральними ресурсами. На її території розвідано 94 види корисних копалин. Експлуатується 3222 родовища, з яких видобувається 62 види корисних копалин. З точки зору забезпеченості більшістю традиційних видів мінеральної сировини стан ресурсної бази можна в цілому оцінити як задовільний.

Продовольча безпека держави визначається її спроможністю здійснювати забезпечення населення країни продовольством на рівні, що гарантує кожній особі і сім'ї можливість повноцінного раціонального харчування, а суспільству в цілому – сприятливі умови деморепродуктивних процесів і соціально-політичну стабільність. На рівень продовольчої безпеки впливають численні фактори, серед яких найважливішими є потужність національного аграрно-промислового комплексу (АПК) та його здатність адекватно реагувати на кон’юнктуру продовольчого ринку, надійність ресурсного забезпечення і кооперативних зв'язків АПК, наявність необхідних обсягів перехідних запасів; платоспроможність населення і доступність продовольства для всіх громадян; ступінь захищеності вітчизняних виробників продовольчих товарів від імпортних інтервенцій тощо. Критерієм продовольчої безпеки є сукупність кількісних показників, які характеризують рівень споживання населенням продовольства. За нормальних умов – це забезпечення усіх громадян харчуванням, достатнім для підтримання працездатності і збереження здоров'я. Його мінімальна межа визначається категорією прожиткового мінімуму, що встановлюється на основі науково обґрунтованих фізіологічних нормативів споживання. За надзвичайних обставин можливі відхилення від прожиткового мінімуму до рівня, що забезпечує виживання.

Воєнно-економічна безпека є специфічною складовою частиною системи економічної безпеки країни, яка безпосередньо пов'язана з її обороноздатністю. Вона характеризується спроможністю держави надійно забезпечувати економічні, соціальні науково-технологічні та інші умови підтримання воєнно-економічного потенціалу на рівні, що гарантує її воєнну безпеку. Цей рівень вирішальною мірою забезпечується здатністю оборонно-промислового комплексу гарантувати забезпечення збройних сил країни на рівні раціональної оборонної достатності. Забезпечення воєнно-економічної безпеки – важливе завдання держави. Основним критерієм воєнно-економічної безпеки є надійність забезпечення обороноздатності. Вирішального значення набуває воєнно-економічна безпека в особливі періоди, коли необхідне швидке проведення економічної мобілізації, форсоване переведення промисловості на випуск продукції оборонного призначення, а під час воєнних дій – компенсація воєнно-економічних втрат.

Соціальна безпека. Соціальна стабільність належить до основних характеристик суспільного ладу, що віддзеркалює стан збалансованості інтересів у суспільстві і спроможність держави своєчасно відвертати і розв'язувати конфліктні ситуації між суб'єктами соціальних відносин. Стан соціальних відносин справляє безпосередній вплив на всі аспекти національної безпеки, що зумовлює необхідність їхнього всебічного моніторингу з використанням індикаторів економічної безпеки. Аналіз проблем економічної безпеки відносно соціального чинника передбачає оцінку:

- людського капіталу, трудового і кадрового потенціалу з позицій достатності для забезпечення економічного зростання і зміцнення обороноздатності держави, ефективності використання у співставленні з відповідними показниками розвинутих країн, а також тенденцій їхнього розвитку в перспективі;

- соціальної стабільності і соціальної активності населення стосовно джерел і гостроти суспільних конфліктів та дієвості способів їх розв'язання;

- рівня та якості життя як запоруки розширеного відтворення населення і відновлення демографічного потенціалу держави, а також зайнятості, безробіття, криміногенної обстановки.

Основними показниками рівня життя виступають розмір трудових доходів працюючих, величина сукупних доходів на душу населення, їхня структура та використання, розподіл населення за рівнем середньодушового сукупного доходу, споживання продуктів харчування на душу населення.

Дата добавления: 2014-12-07