Управління ризикозахищеністю підприємства

Контрольні запитання

1. Розкрийте суність категорій «керівник», «керівництво».

2. Охарактеризуйте функціональний та кваліфікаційний поділ праці.

3. Охарактеризуйте функціональну та виробничу департаменталізацію

4. Помилка. Види помилок.

Рекомендована література

1. Мильнер Б.З. Теория организаций. – М.:

2. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.

3. Осовська Г.В. Осовський О.А. Менеджмент організацій. – Навч.посібник. – К.: Кондор, 2007. – 676 с.

Бізнесу без розвитку не буває. Найбільший прибуток дають ринкові операції з підвищеним ризиком. У всьому потрібна зваженість. Тому особливу увагу приділяють управлінню ризиками – ризик-менеджменту. Управління ризиками – одна з важливих сфер сучасного управління, пов’язана з специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності. Світовий і локальні ринки стають все більше нестабільними, з невизначеними змінами. Бурхливо розвивається ризиковий бізнес. Тому основні завдання ризик- менеджера: знайти область підвищеного ризику; оцінити ступінь ризику; розробити та вжити заходів, упереджаючих ризик, а у випадку, коли втрата вже має місце, вжити заходів до оптимального її відшкодування; аналіз й попередження ризиків [1].

Ризик в економіці – це можливість з невизначеним результатом випадкових подій в економічних відносинах, процесах і суспільстві.

Господарський ризик в економіці носить об’єктивно-суб’єктивний характер.

Ризик – ситуаційна характеристика діяльності суб’єкта господарювання і пов’язана станом невизначеності.

Ризик-менеджмент – система оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають в процесі бізнесу.

Об’єктом управління в ризик-менеджменті виступають ризикові вклади капіталу та економічні відносини між господарюючими суб’єктами в процесі реалізації ризику.

В сучасній теорії ризикології визначення об’єктів класифікації ризиків здійснюють за схемою:

С ⇒ А ⇒ В, (1.1)

де: С – причини і джерела ризикових подій;

А – ризикові події;

В – їх наслідки.

Класифікація ризиків повинна здійснюватись за причинами, джерелами і результатами їх наслідків.

Джерела виникнення ризиків: господарська діяльність; особистість; політична ситуація; природні явища. За масштабом джерел виникнення ризики розглядають на рівні: країни; регіону; галузі; підприємства.

За результатами наслідків усі ризики в економіці поділяють на: виправдані (чисті) і невиправдані (спекулятивні). До чистих ризиків належать: природні; політичні; торги. До спекулятивних ризиків належать: фінансові; комерційні; ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей; інвестиційні.

Ризики суб’єкта господарювання: надзвичайні (природно-географічні; демографічні; суспільно-політичні) і звичайні (операційної діяльності; фінансової діяльності; інвестиційної діяльності). Ризики операційної діяльності: ризики основної діяльності (пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції) та ризики іншої операційної діяльності. Ризики основної діяльності: виробничої; збутової; управління [1, 2].

Ризики в управлінні – це ризики в прийнятті управлінських рішень, що здійснюються в умовах невизначеності (як приклад: маркетингові, ділові, підприємницькі та інші ризики). Крім того, є ризики систематичні й несистематичні.

Прийняттю рішення передує аналіз ризику. Існуючі методи аналізу ризику традиційно поділяються на якісні та кількісні. Превалюють кількісні, що полягають в оцінці ступеня імовірності окремого виду господарського ризику та визначення можливих фінансових втрат: імовірнісно-статистичного; метод зон ризику (зона ризику – діапазон втрат); метод експертних оцінок; аналітичний [2, 3].

Цілеспрямовані дії з обмеження ризику носять назву управління ризиком, а стратегію і тактику в управлінні ризиком називають ризик-менеджментом. Практикою менеджменту розроблено методи управління ризиком (рис. 7.1).

Методи управління ризиком

Уникнення ризику

Зниження впливу ризику

Зниження

Передача

Утримання

Фінансові заходи

Технічні, організаційні, юридичні заходи

Для зниження ступеня (оптимізації) ризику використовують наступні методи (способи): зовнішні (розподіл ризику та зовнішнє страхування) та внутрішні (лімітування; диверсифікація; створення резервів, запасів; здобуття

додаткової інформації) [3, 4].

Найбільш розвинуті процеси управління ризиком: ризикозахищеність у надзвичайній діяльності підприємства (страхування); ризикозахищеність фінансової діяльності підприємства (фінансова стійкість та метод зон); ризикозахищеність інвестиційної діяльності підприємства; ризикозахищеність основної діяльності підприємства (метод аналізу ієрархії – з вершини та дискримінації порівняльних міркувань); ризикозахищеність управлінської діяльності. Управлінська поведінка в умовах ризику базується на таких принципах:

а) не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

б) необхідно завжди пам’ятати про наслідки ризику;

в) не можна ризикувати великим заради малого;

г) позитивне рішення приймають тільки в разі відсутності сумнівів, якщо вони є – слід приймати негативне рішення [38].

Дата добавления: 2014-12-07