Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології

На сучасному рівні розвитку психології у ній достатньо чітко оформились сфери, підходи, дослідження, орієнтовані, по-перше на розробку фундаментальних теорій, здобуття нових психологі­чних знань; а по-друге, спрямовані на вирішення психологічних проблем людини та соціальних груп на основі теоретичних знань. Одностайності у виділенні цих сфер та їх найменуванні серед психологів немає. Так, В.Панок вважає, що варто відмовитись від поширеного поділу на прикладну, практичну, наукову психоло­гію і, зважаючи на різні рівні наукового пізнання й інтерпретації наукових даних, доцільніше виділяти психологію наукову (ака­демічну) та практичну (прикладну). Т.Титаренко також притри­мується такого погляду [34, 27—28]. Не ставлячи перед собою задачу дати своє трактування зазначеного питання, подаємо зага­льноприйняту характеристику окремих сфер психології, згаданих вище.

Наукова психологія — це галузь науки, що досліджує проце­си виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми ак­тивного відображення навколишньої дійсності. Тобто наукова психологія тлумачиться як галузь науки в цілому, яка застосовує загальнонаукові прийоми пошуку, тлумачення і верифікації психологічних фактів та явищ. Результатом у науці є встановлений науковий факт, закон, модель того чи іншого процесу.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої позиції та індивідуальності людини або групи, внесення позитив­них змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини, оптимізацію її індивідуального розвитку та збереження її індивідуальності.

Практична психологія є однією з форм духовної практики, професійною діяльністю, що включає консультування, діагнос­тику, терапію тощо.

Таким чином, практична психологія об'єднує як безпосередню практичну діяльність, так і методичне її забезпечення, тобто при­кладний аспект.

Прикладна психологія визначається як науково-методичне забезпечення діяльності практикуючих спеціалістів, як вид нау­ково-методичної праці з трансляцією досягнень науки у практич­ні технології роботи з людьми.

У прикладній психології важливим завданням виступає розро­бка психологічних технологій. Психологічна технологія — це ці­лісна методична система, що складається з трьох основних час­тин: діагностичної, інтерпретаційної (пояснювальної) і корекційної. Основний смисл застосування психологічної технології — це внесення змін у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості.

Прикладна (практична) психологія формувалася на основі за­питів різних сфер професійної діяльності людини, в ході розв'язання конкретних практичних проблем.

Реалізацію цих завдань здійснює психолог. Серед професій­них психологів спостерігається спеціалізація:

• одні займаються переважно пошуком нових наукових знань;

• для інших — головним завданням є застосування цих знань.

Перших цікавлять, насамперед, теоретичні аспекти; вони спо­стерігають явища, що вивчаються в природному середовищі або в лабораторії, намагаються інтерпретувати отримані результати, систематизують їх з метою створення схем, які б пояснювали по­ведінку індивіда. Цю групу психологів ще називають психолога-ми-науковцями, дослідниками.

Друга група психологів значно чисельніша сьогодні, в тому числі і в Україні. Вони мають справу із запитами людей, які від­чувають труднощі при адаптації до різних сторін життя, інтелектуальні та емоційні проблеми, які прагнуть удосконалити органі­зацію управління різними видами суспільної діяльності людини. У своїх діях вони спираються на накопичені теоретичні знання і в своїй повсякденній діяльності перевіряють обґрунтованість цих знань, виявляють їх слабкі сторони.

Другу групу психологів часто називають психологами-практиками або практичними психологами. Психолог-практик може бути одночасно й теоретиком, науковцем. Тому говорячи про діяльність психологів другої групи доцільніше використову­вати термін практикуючий психолог, який застосовується щодо особи спеціаліста з відповідною підготовкою, дозволом практи­кувати в галузі психології та надавати психологічні послуги ін­шим людям.

Практична і наукова психологія мають помітні розбіжності не лише за зовнішніми ознаками, але й з огляду на завдання, мето­дологію, принципи, зміст та форми розвитку, як вказує В. Г. Панок (див. табл. 1) [34]. Не тотожна практична (прикладна) психологія і психології побутовій або повсякденній.

Таблиця 1

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ НАУКОВОЇ, ПРАКТИЧНОЇ ТА ПОБУТОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Структурний елемент	Наукова психологія	Практична психологія	Побутова психологія
об'єкт	«абстрактна» середньостатистична людина	конкретна людина у конкретних жит­тєвих обставинах (індивідуальність)	конкретна люди­на, індивідуаль­ність
предмет	механізми душев­ного життя та по­ведінки	життєва ситуація, життєві плани, життєвий шлях	поведінка, життє­ва ситуація, жит­тєві плани
кінцева мета	встановлення нау­кових фактів, за­конів, механізмів	вплив на поведін­ку й розвиток, їх корекція	корекція поведін­ки і розвитку
підхід	аналітично-статистичний	структурно-синтетичний	синтетичний
методи	унікальні дослід­ницькі процедури (методики)	психологічні технології + інтуїція	традиції, обряди + інтуїція
вимоги до (спеціаліста)	знання	знання + життєвий досвід + інтуїція	життєвий досвід + інтуїція

Побутова психологія — це історично закріплений у традиціях та інших сталих формах поведінки досвід управління індивідуа­льним розвитком і активністю людини, досвід, що функціонує як елемент фольклору, традицій, релігійної практики тощо.

Тому практична психологія повинна спиратися, з одного боку, на надбання психології наукової, а, з іншого боку, на багатство психології побутової.

Найбільш узагальнено і виразно різниця між всіма трьома гіл­ками психології відображається у характерних для них підходах.

Аналітико-статистичний підхід (характерний для наукової психології) передбачає задачу узагальнення психологічних фак­тів, абстрагованих від конкретно-часового контексту їх виявлен­ня. Так, досліджується пам'ять особистості, хоча в конкретних життєвих ситуаціях вона невіддільна від усіх інших психічних явищ (сприймання, мислення, мотивів особистості тощо).

Синтетичний підхід до людини, характерний для побутової психології, будується на розумінні людини як унікальної, непо­вторної й неподільної за своєю сутністю.

Структурно-синтетичний характер практичної психології виявляється в тому, що вона, здійснюючи в цілому синтетичний підхід до особистості, спирається на певні уявлення про струк­туру, природу свого об'єкта, які напрацьовані у науковій психо­логії.

У психологічній технології повинні поєднуватися аналітичний і синтетичний підходи до особистості, сума знань та уявлень про елементи і структурні блоки у їхніх взаємозв'язках, з одного бо­ку, і цілісне (синтетичне) бачення об'єкта корекційних впливів — з іншого. Розробка психологічної технології є по суті процесом психологічного проектування, що спрямований на вирішення конкретної ситуації індивідуального розвитку або соціальної вза­ємодії з використанням знань, досвіду наукової та побутової пси­хології. Застосування психологічної технології у практичній ро­боті передбачає її адаптацію до конкретних умов роботи з конкретною людиною [34].

Отже, по-перше, практична психологія повинна використову­вати знання інших суміжних галузей науки (педагогіки, етногра­фії, соціоніки, біоенергетики, соціології тощо) та сфер духовної практики.

По-друге, практична психологія повинна ґрунтуватися на нау­ковій психології, узгоджуючись з її теоретичними положеннями. При цьому варто зауважити, що якщо у науковій психології є такі галузі як соціальна психологія, то у практичній вона реалізується через такі складові як психологія управління, реклами, консуль­тативну психологію тощо.

По-третє, практична психологія повинна використовувати здобутки побутової психології.

Дата добавления: 2014-12-07